ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 грудня 2019 року
м. Київ
справа № 752/9098/16-ц
провадження № 61-30551св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Карпенко С. О. (судді-доповідача), Стрільчука В. А., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва",
провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_2, подану його представником ОСОБА_3, на заочне рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 6 жовтня 2016 року, ухвалене у складі судді Ладиченко С. В., та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 14 червня 2017 року, постановлену колегією у складі суддів: Невідомої Т. О., Гаращенка Д. Р., Ратнікової В. М.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2016 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва", про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок залиття квартири.
Позивач зазначає, що вона є власником квартири АДРЕСА_1 . Відповідач ОСОБА_2 проживає поверхом вище у квартирі № 95 цього ж будинку. 18 червня 2013 року квартиру, що належить їй, було затоплено. 20 червня 2013 року комісією Комунального підприємства "ЖЕО-105 Голосіївського району м. Києва" (далі - КП "ЖЕО-105 Голосіївського району м. Києва") у складі майстра ремдільниці ОСОБА_4, інженера ОСОБА_5 та майстра ОСОБА_6 складено акт про залиття квартири № 93 , яким у вказаній квартирі відбувся витік води з раковини на кухні, що призвело до залиття підлоги з ламінату. Причиною витоку води є проведення ремонтних робіт, заміна каналізаційного стояка у квартирі № 95 її власником.
25 червня 2013 року відбулось повторне залиття квартири позивача, що підтверджується актом комісії у такому ж складі, яким зафіксовано замокання у ванній кімнаті, на стелі, навколо вентиляційного отвору і вмонтованої лампочки, сліди на унітазі, тримачі для туалетного паперу, на підлозі. Замокання відбулось внаслідок самостійної заміни власником квартири № 95 каналізаційних стоків під час проведення ремонтних робіт у квартирі. Розмір майнової шкоди, завданої майну позивача у зв`язку із залиттям її квартири, оцінений суб`єктом оціночної діяльності - фізичною особою-підприємцем ОСОБА_7 і відповідно до звіту про оцінку від 26 липня 2013 року складає 24 012 гривень, яку відповідач у добровільному порядку не відшкодував. Враховуючи зміну вартості ремонтно-відновлювальних робіт на момент звернення позивача з позовом до суду, ОСОБА_1 повторно звернулася до суб`єкта оціночної діяльності для визначення актуального розміру завданої шкоди у зв`язку із залиттям її квартири і станом на 20 травня 2016 року розмір такої шкоди становить 38 676 гривень.
Крім того, позивачем понесені витрати за замовлення таких звітів та виготовлення їх засвідчених копій у загальному розмірі 1 900 гривень.
Також позивач посилається на те, що внаслідок неодноразового залиття її квартири відповідачем їй завдано моральну шкоду, що полягає у негативних емоціях та переживаннях з приводу пошкодженого майна, зіпсованої відпустки, яку вона та її чоловік проводили поза межами Києва, порушенні звичайного способу її життя, необхідності докладати зусилля для його нормалізації, тривалій відмові відповідача добровільно погасити спричинену шкоду, що спричинило ряд незручностей та проблем, позивач згаяла час, який могла б витратити на себе та свою сім`ю.
З огляду на вказані обставини ОСОБА_1 просила стягнути на її користь з ОСОБА_2 майнову шкоду, завдану внаслідок залиття її квартири, у розмірі 38 676 гривень, 1 900 гривень - у відшкодування понесених нею витрат на оцінку вартості ремонтно-відновлюваних робіт, та 25 000 гривень - у відшкодування моральної шкоди.
Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття
Заочним рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 6 жовтня 2016 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнено з ОСОБА_2 на її користь 38 676 гривень майнової шкоди, 5 000 гривень моральної шкоди, 1 900 гривень - у відшкодування вартості витрат на проведення оцінки ремонтно-відновлюваних робіт та визначення розміру збитків, 1 921 гривень - у відшкодування судового збору. У іншій частині позовних вимог відмовлено.
Суд першої інстанції виходив із доведення позивачем заподіяння майнової шкоди внаслідок протиправних дій відповідача, що полягали у самоправному, без погодження та залучення спеціалістів з експлуатуючої організації, проведенні робіт з переобладнання каналізаційних мереж, які двічі спричинили залиття квартири позивача. Також позивачем на підставі належних та допустимих доказів доведено розмір заподіяної майнової шкоди, надано докази на понесення витрат з оцінки розміру завданої шкоди. Врахувавши обставини спричинення моральної шкоди, суд дійшов висновку, що моральна шкода у розмірі 5 000 гривень відповідає вимогам розумності та справедливості.
Ухвалою того ж суду від 6 березня 2017 року заява ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 6 жовтня 2016 року залишена без задоволення.
Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 14 червня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилено, рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 6 жовтня 2016 року залишено без змін.
Відхиляючи апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції погодився із висновками суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог, вказав, що такі висновки відповідають обставинам справи та положенням закону. При цьому доводи відповідача не спростовують його вину у завданні шкоди позивачу.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У серпні 2017 року ОСОБА_2, в інтересах якого діє представник ОСОБА_3 , звернувся до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ із касаційною скаргою, у якій просить заочне рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 6 жовтня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 14 червня 2017 року скасувати і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що судові рішення судів першої і апеляційної інстанцій ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права і порушенням норм процесуального права.
Заявник зазначає, що суд першої інстанції, у порушення процесуальних норм, розглянув справу та постановив заочне рішення без участі відповідача, який не з`явився тільки на одне (перше) судове засідання, тоді як заочний розгляд можливий у разі повторної неявки відповідача у судове засідання. На думку заявника, судами неповно з`ясовані обставини справи, оскільки він є не єдиним власником квартири АДРЕСА_2 , співвласниками є ще три особи, а саме його дружина та дві повнолітні дочки, які судом не залучені до участі у справі. Апеляційна інстанція безпідставно відхилила клопотання відповідача про виклик до суду як свідків членів комісії, що складали акти за фактами залиття, на які посилається позивач, а також клопотання відповідача про призначення експертизи. Вважає зазначені акти неналежними доказами, оскільки вони ґрунтуються виключно на огляді квартири позивача, без обстеження квартири відповідача, пояснень у якого комісія не відбирала.
Позиція інших учасників справи
У вересні 2017 року третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва", подало заперечення на касаційну скаргу, у яких посилається на безпідставність її доводів. Вказує, що Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва" є балансоутримувачем комунального майна, зокрема, житлового будинку АДРЕСА_3 . Згідно укладених договорів між балансоутримувачем та КП "ЖЕО-105 Голосіївського району м. Києва" останнє до 30 квітня 2015 року здійснювало функції виконавця послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій житлового фонду, нежитлових приміщень, інших споруд, прибудинкових територій житлових будинків комунальної власності, зокрема, будинку АДРЕСА_3 . З травня 2015 року такі функції здійснює безпосередньо балансоутримувач. Вказує на те, що акти, складені представниками КП "ЖЕО-105 Голосіївського району м. Києва" та затверджені директором комунального підприємства, є належними доказами та підтверджують факт залиття квартири позивача з вини відповідача. У процесі апеляційного перегляду справи відповідачем не спростовано його вину у спричинені шкоди майну позивача.
Провадження у суді касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 серпня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі.
Відповідно до пункту 6 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діяв в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.
15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIIІ "Перехідні положення" ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У 2018 році справу передано до Верховного Суду.
Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1, що підтверджується договором купівлі-продажу квартири від 3 грудня 2009 року та витягом про державну реєстрацію прав № 27860298. ОСОБА_2 проживає поверхом вище у квартирі № 95 того ж будинку.
18 червня 2013 року квартиру АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_1, залито.
19 червня 2013 року проявилися наслідки залиття: розбухли фасади кухні та відпали накладні дверцята посудомийної машини, здувся ламінат, розійшлися стики столешниці, відшарувався шпон на полицях.
20 червня 2013 року комісія у складі майстра ремдільниці ОСОБА_4, інженера ОСОБА_5 та майстра ОСОБА_6 склала акт про залиття квартири АДРЕСА_1, в якому зафіксувала витік води з раковини на кухні, що призвело до залиття підлоги з ламінату. Витік води з раковини відбувся внаслідок проведення ремонтних робіт у квартирі № 95 , що поверхом вище, власник якої самостійно проводив заміну каналізаційного стояка.
20 червня 2013 року у ванній кімнаті квартири позивача з`явилося засмічення з піску, про що також було зазначено в акті.
25 червня 2013 року квартиру АДРЕСА_1 повторно залито, про що тією ж комісією складено акт, за яким залиття відбулося внаслідок проведення ремонтних робіт у квартирі № 95 , власник якої самостійно проводив заміну каналізаційних стояків.
26 липня 2013 року суб`єктом оціночної діяльності фізичною особою-підприємцем ОСОБА_7 складено звіт про оцінку пошкодженого майна № 93/13, у якому розрахована вартість ремонтно-відновлювальних робіт та зроблено висновок про те, що загальний розмір збитків, завданих ОСОБА_1 внаслідок залиття 18 червня та повторного залиття 25 червня 2013 року, складає 24 012 гривень.
ОСОБА_1 повторно звернулася до суб`єкта оціночної діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_7 для розрахунку суми збитку на момент пред`явлення позову, оскільки відповідач ухилився від відшкодування завданої шкоди, який у звіті про оцінку майна № 51/16 від 26 травня 2016 року загальний розмір збитків, завданих залиттям 18 червня та повторним залиттям 25 червня 2013 року, станом на день оцінки визначив у розмірі 38 676 гривень.
За підготовку вказаних звітів щодо оцінки розміру завданої шкоди та виготовлення засвічених копій таких звітів позивачем сплачено 1 900 гривень.
Крім того, діями відповідача позивачу завдано моральної шкоди, яка виразилась у негативних емоціях та переживаннях з приводу пошкодження майна, зіпсованої відпустки, порушенні звичайного способу її життя, необхідності докладання зусиль до його відновлення. Врахувавши характер та ступінь спричинених моральних страждань, з додержанням принципів розумності та справедливості, суд визначив відшкодування за спричинені моральні страждання у сумі 5 000 гривень.
Відповідачем не наведено та не надано суду доказів, що свідчать про відсутність його вини у шкоді, спричиненій майну позивача, як і не спростовано розмір такої шкоди.