ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 грудня 2019 року
м. Київ
справа № 523/2858/16-ц
провадження № 61-23719св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Карпенко С. О. (судді-доповідача), Стрільчука В. А., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області, орган досудового слідства Суворовського відділу поліції Головного управління національної поліції м. Одеси, Одеська міська прокуратура № 4,
провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1, поданою її представником ОСОБА_2, на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 4 травня 2017 року, ухвалене у складі судді Виноградової Н. В., та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 6 липня 2017 року, постановлену колегією у складі суддів: Ващенко Л. Г., Вадовської Л. М., Колеснікова Г. Я.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2016 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області, органу досудового слідства Суворовського відділу поліції Головного управління національної поліції м. Одеси, Одеської міської прокуратури № 4 про стягнення майнової та моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового слідства і прокуратури.
В обґрунтування позову зазначила, що 16 жовтня 2014 року слідчими Суворовського відділу поліції Головного управління національної поліції м. Одеси внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань про порушення кримінальної справи № 12014160490005191 стосовно вчинення ОСОБА_1 і ОСОБА_3 кримінального правопорушення з правовою кваліфікацією за частиною третьою статті 191 Кримінального кодексу (далі - КК) України.
Вказала, що під час досудового розслідування слідчі Суворовського відділу поліції Головного управління національної поліції м. Одеси за погодженням із Одеською міською прокуратурою № 4 звертались до слідчого судді з клопотаннями про здійснення обшуків та вилучення майна з квартири АДРЕСА_1, а також з квартири АДРЕСА_2 .
На думку позивача, незаконні дії органу досудового розслідування та прокуратури у рамках кримінального провадження № 12014160490005191 здійснювалися як у формі активних дій, зокрема, у проведенні двох обшуків з вилученням майна, так і у формі бездіяльності, зокрема, у затягуванні строків досудового розслідування кримінального провадження, ігноруванні доказів, відмові у допиті в режимі відеоконференції, відмові в ознайомленні з матеріалами кримінального провадження.
Вважала, що слідчі незаконно утримували майно з метою блокування господарської діяльності суб`єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_4 та ОСОБА_5
Крім того, зазначила, що кримінальне провадження № 12014160490005191, відкрите 16 жовтня 2014 року слідчими Суворовського відділу поліції Головного управління національної поліції м. Одеси, закрито на підставі постанови від 31 грудня 2015 року за відсутністю складу кримінального правопорушення.
ОСОБА_1 , посилаючись на статті 1-4 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду", статтю 277, частини другу, шосту, сьому статті 1176 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України, просила визнати незаконними дії органу досудового слідства Суворовського відділу поліції Головного управління національної поліції м. Одеси у рамках кримінальної справи № 12014160490005191; відшкодувати майнову шкоду, спричинену незаконними діями органу досудового слідства Суворовського відділу поліції Головного управління національної поліції м. Одеси та Одеської міської прокуратури № 4 у рамках кримінальної справи № 12014160490005191 у розмірі 12 384 546 грн; відшкодувати моральну шкоду, спричинену незаконними діями органу досудового слідства Суворовського відділу поліції Головного управління національної поліції м. Одеси та Одеської міської прокуратури № 4 у рамках кримінальної справи № 12014160490005191 у розмірі 1 500 000 грн; зобов`язати орган досудового слідства Суворовського відділу поліції Головного управління національної поліції м. Одеси та Одеську міську прокуратуру № 4 спростувати недостовірну інформацію у частині вчинення ОСОБА_1 і ОСОБА_3 кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 191 КК України, із розміщенням спростування у засобах масової інформації.
Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття
Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 4 травня 2017 року у задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що правовою підставою для відшкодування завданої, внаслідок незаконного проведення обшуку шкоди є встановлення обвинувальним вироком чи іншим рішенням суду такого факту.
Суд першої інстанції зазначив, що кримінальне провадження № 121014160490005191 не закрито і перебуває у Суворовському відділі поліції Головного управління національної поліції м. Одеси, досудове розслідування триває.
Надавши оцінку доказам, суд дійшов висновку, що до спірних правовідносин не підлягають застосуванню положення частин першої, другої та сьомої статті 1176 ЦК України, тому посилання позивача на вказані положення Кодексу як на підставу своїх вимог і заперечень є необґрунтованими.
Оскільки завдана шкода має відшкодовуватися на загальних підставах, суд першої інстанції зазначив, що позивач належних і допустимих доказів на підтвердження обставин, якими вона обґрунтовує свої вимоги, зокрема, щодо незаконності дій або бездіяльності слідчих Суворовського відділу поліції Головного управління національної поліції м. Одеси та Одеської міської прокуратури № 4, не надала, і дійшов висновку про відмову в задоволенні позову у зв`язку з його недоведеністю.
Крім того, доказів поширення Суворовським відділом поліції Головного управління національної поліції м. Одеси недостовірної інформації через засоби масової інформації матеріали справи не містять, тому вважав, що вимоги у цій частині також не підлягають задоволенню.
Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 6 липня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено, рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 4 травня 2017 року залишено без змін.
З висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову суд апеляційної інстанції погодився з огляду на те, що судом першої інстанції при розгляді справи не допущено неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У липні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою, у якій просила скасувати рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 4 травня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 6 липня 2017 року і ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити.
Касаційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції і ухвала апеляційного суду прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права і порушенням норм процесуального права.
На думку заявника, судами попередніх інстанцій помилково не застосовано до спірних правовідносин положення частини шостої статті 1176 ЦК України, за змістом якої шкода, завдана їй, має відшкодовуватися на загальних підставах, а саме на підставі статті 1173 ЦК України.
Позиція інших учасників справи
У вересні 2017 року заступник керівника Одеської міської прокуратури № 4 подав заперечення на касаційну скаргу, у яких послався на безпідставність її доводів. Вказав, що судами першої та апеляційної інстанції надано належну оцінку доказам. Зазначив, що судові рішення є законними і обґрунтованими.
Провадження у суді касаційної інстанції
Відповідно до пункту 6 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діяв в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.
15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК) України).
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIIІ "Перехідні положення" ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 серпня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі.
У 2018 році справу передано до Верховного Суду.
Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи
Судами попередніх інстанцій установлено, що 16 жовтня 2014 року на підставі заяви директора ТОВ "Норма плюс" ОСОБА_4 слідчими Суворовського відділу поліції Головного управління національної поліції м. Одеси внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань про порушення кримінальної справи № 12014160490005191 з кваліфікацією за частиною третьою статті 191 КК України про прийняття заходів стосовно ОСОБА_3 та ОСОБА_1 за фактом привласнення, розтрати і заволодіння майном, що належить ТОВ "Норма плюс", шляхом зловживання ними своїм службовим становищем.
Ухвалою слідчого судді Суворовського районного суду м. Одеси від 19 грудня 2014 року слідчім Суворовського відділу поліції Головного управління національної поліції м. Одеси надано дозвіл на проведення обшуку квартири АДРЕСА_1 з вилученням необхідних доказів.
Ухвалою слідчого судді Суворовського районного суду м. Одеси від 28 січня 2015 року надано дозвіл на проведення обшуку квартири АДРЕСА_1 з вилученням необхідних доказів.
Ухвалою слідчого судді Суворовського районного суду м. Одеси від 20 лютого 2015 року накладено арешт на майно, вилучене в ході обшуку 18 лютого 2015 року у квартирі АДРЕСА_1 .
Ухвалою слідчого судді Суворовського районного суду м. Одеси від 19 серпня 2015 року скасовано арешт майна, накладений 20 лютого 2015 року, і зобов`язано слідчих повернути представнику ОСОБА_1 майно, вилучене в ході обшуку з квартири АДРЕСА_1 .
Постановою слідчого Суворовського відділу поліції Головного управління національної поліції м. Одеси від 31 грудня 2015 року закрито кримінальне провадження № 12014160490005191 у зв`язку із відсутністю складу злочину.
Ухвалою слідчого судді Суворовського районного суду м. Одеси від 18 березня 2016 року постанову слідчого Суворовського відділу поліції Головного управління національної поліції м. Одеси від 31 грудня 2015 року про закриття кримінального провадження № 12014160490005191 у зв`язку із відсутністю складу злочину скасовано, а матеріали кримінального провадження № 12014160490005191 направлено до Суворовського відділу поліції Головного управління національної поліції м. Одеси для проведення досудового розслідування.
Судами першої та апеляційної інстанцій установлено, що з 18 березня 2016 року досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12014160490005191 триває.
Позиція Верховного Суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши доводи касаційної скарги, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).