ПОСТАНОВА
Іменем України
21 січня 2020 року
Київ
справа №804/15214/15
адміністративне провадження №К/9901/26673/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А., суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛЕКТРОПЛАСТ"
на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 січня 2016 року (суддя Ляшко О.Б.)
та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2016 року (судді: Уханенко С.А. (головуючий), Богданенко І.Ю., Дадим Ю.М.)
у справі № 804/15214/15
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛЕКТРОПЛАСТ"
до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
В С Т А Н О В И В:
У липні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕЛЕКТРОПЛАСТ" (далі - ТОВ "ЕЛЕКТРОПЛАСТ", Товариство) звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (далі - ДПІ, контролюючий орган), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 28 травня 2013 року № 0001821520 та №0001831520.
Дніпропетровський окружний адміністративний суд постановою від 08 серпня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2014 року, відмовив у задоволенні позову ТОВ "ЕЛЕКТРОПЛАСТ".
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 29 вересня 2015 року скасовано судові рішення, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції, оскільки суди попередніх інстанцій не розглянули належним чином докази, що містяться в матеріалах справи, та не надали належну оцінку обставинам справи.
За наслідками нового розгляду справи Дніпропетровський окружний адміністративний суд постановою від 20 січня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2016 року, відмовив у задоволенні позову ТОВ "ЕЛЕКТРОПЛАСТ".
Рішення судів попередніх інстанцій мотивовані тим, що господарські операції між позивачем та ТОВ "АВТОПАРИТЕТ-Д" в періоді, що перевірявся контролюючим органом, фактично не виконувалися з огляду на обставини, встановлені у вироку Ленінського районного суду міста Луганська від 15 лютого 2013 року у справі №1-60/13.
Не погодившись із судовими рішеннями, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, а також неправильну оцінку наявних у матеріалах справи доказів, просив скасувати рішення судів попередніх інстанцій та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
На обґрунтування касаційної скарги ТОВ "ЕЛЕКТРОПЛАСТ" зазначило, що вирок Ленінського районного суду міста Луганська від 15 лютого 2013 року у справі № 1-60/13, згідно з яким директора ТОВ "АВТОПАРИТЕТ-Д" ОСОБА_1 притягнуто до кримінальної відповідальності, не є беззаперечним доказом нереальності господарських операцій, оскільки цим вироком не встановлено фактів, які є предметом доказування у даній справі.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 28 грудня 2016 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства.
У своїх запереченнях на касаційну скаргу ДПІ вважає рішення судів першої та апеляційної інстанцій законними та обґрунтованими, тому в задоволенні касаційної скарги ТОВ "ЕЛЕКТРОПЛАСТ" просила відмовити.
21 лютого 2018 року справу в порядку, передбаченому підпунктом 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року; далі - КАС України) передано до Верховного Суду.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на наступне.
Суди попередніх інстанцій встановили, що у період з 12 до 18 квітня 2013 року ДПІ провела документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства, достовірності, повноти нарахування та сплати усіх податків та зборів за взаємовідносинами з ТОВ "АВТОПАРИТЕТ-Д" за період з 01 червня 2010 року до дати проведення перевірки, за результатами якої складено акт від 24 квітня 2013 року № 1168/22-5/32737343.
Відповідно до висновків вказаного акта перевірки контролюючим органом встановлено порушення ТОВ "ЕЛЕКТРОПЛАСТ" вимог законодавства, а саме:
- пункту 3.1 статті 3, підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4, пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, абзацу "г" підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5, підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", що призвело до заниження податку на прибуток всього в сумі 317 722 грн, зокрема за ІІІ квартал 2010 року - 317 722 грн;
- підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3, підпунктів 7.4.1, 7.4.5, пункту 7.4, підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", що призвело до заниження податку на додану вартість всього на суму 113 686 грн, зокрема за липень 2010 року - 113 686 грн.
На підставі акта перевірки 28 травня 2013 року ДПІ прийняла податкові повідомлення-рішення:
- № 0001821520, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 142 107,50 грн, з яких сума грошового зобов`язання за основним платежем - 113 686,00 грн та штрафні (фінансові) санкції - 28 421,50 грн;
- № 0001831520, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на суму 397 152,50 грн, з яких сума грошового зобов`язання за основним платежем - 317 722 грн та штрафні (фінансові) санкції - 79 430,50 грн.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає наступне.
Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України від 16 липня 1999 року № 996-ХIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 996-ХIV).
За визначенням статті 1 Закону № 996-XIV) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Згідно зі статтею 1 Закону № 996-ХIV господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.
Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.
Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (втратив чинність з 1 січня 2011 року у зв`язку з набранням чинності Податковим кодексом України; далі - Закон про оподаткування прибутку підприємств) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
До складу валових витрат, згідно з підпунктом 5.2.1 вказаної статті, включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв`язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.
Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону про оподаткування прибутку підприємств визначено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.