ПОСТАНОВА
Іменем України
21 січня 2020 року
Київ
справа №640/9234/19
адміністративне провадження №К/9901/26611/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Губської О. А.,
суддів: Єресько Л.О., Соколова В.М.,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 до Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві, третя особа - ОСОБА_2 про визнання незаконною та скасування постанови, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 червня 2019 року, прийняте у складі судді Каракашьяна С.К. та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 серпня 2019 року, прийняту у складі колегії суддів: Мельничука В.П. (головуючий), Ісаєнко Ю.А., Лічевецького І.О.
І. Суть спору:
1. ОСОБА_1 (надалі також ОСОБА_1, позивач) звернулася до суду з позовом до Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві, в якому просила:
1.1. визнати дії державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Ковальчука Дмитра Олександровича, що виразились у винесенні постанови про накладення штрафу в розмірі 3400 грн. 00 коп. від 21 травня 2019 року - неправомірними, а постанову про накладення штрафу в розмірі 3400 грн. 00 коп. від 21 травня 2019 року - незаконною;
1.2. визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Ковальчука Дмитра Олександровича про накладення штрафу в розмірі 3400 грн. 00 коп. від 21 травня 2019 року, винесену в рамках виконавчого провадження № 58189424.
2. В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що оскаржувана постанова винесена не в день, в який мало виконуватися рішення суду 20 травня, а наступного дня. Також позивач вказує, що ухвала Голосіївського районного суду міста Києва від 10 грудня 2018 року по справі №752/21544/18 про зобов`язання ОСОБА_1 забезпечити явку малолітньої ОСОБА_3 до Міського центру дитини кожного понеділка з 15 години до 16 години 30 хвилин для проведення спільних зустрічей з ОСОБА_2 у присутності ОСОБА_1 та фахівця Міського центру дитини (за згодою), без участі будь-яких інших осіб, не виконується з поважних причин, отже у відповідача були відсутні підстави, визначені стаття 63, 75 Закону України "Про виконавче провадження", для накладення штрафів.
3. Відповідач позов не визнав та просив відмовити в його задоволенні з огляду на законність і обґрунтованість спірної постанови.
ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи
4. Постановою державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Ковальчука Дмитра Олександровича від 28 січня 2019 року відкрито виконавче провадження № 58189424 з примусового виконання виконавчого листа, виданого Голосіївським районним судом міста Києва 22 січня 2019 року № 752/21544/18, про зобов`язання ОСОБА_1 забезпечити явку малолітньої ОСОБА_3 до Міського центру дитини кожного понеділка з 15 години до 16 години 30 хвилин для проведення спільних зустрічей з ОСОБА_2 у присутності ОСОБА_1 та фахівця Міського центру дитини (за згодою), без участі будь-яких інших осіб.
5. 18 лютого 2019 року державним виконавцем Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Ковальчуком Дмитром Олександровичем складений акт державного виконавця про те, що 18 лютого 2019 року о 15:00 години ОСОБА_1 з дитиною до Міського центру дитини не з`явились. При цьому, 18 лютого 2019 року зустріч не відбулась.
6. У зв`язку з викладеним, державним виконавцем Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Ковальчуком Дмитром Олександровичем прийнято постанову про накладення штрафу від 19 лютого 2019 року, якою на позивача відповідно до статті 75 Закону України "Про виконавче провадження" накладений штраф в сумі 1700,00 грн.
7. В подальшому, 25 лютого 2019 року державним виконавцем Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Ковальчуком Дмитром Олександровичем складений акт державного виконавця про те, що 25 лютого 2019 року о 15:00 години ОСОБА_1 з дитиною до Міського центру дитини не з`явились. 25 лютого 2019 року зустріч не відбулась.
8. Державним виконавцем Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Ковальчуком Дмитром Олександровичем прийнято постанову про накладення штрафу від 26 лютого 2019 року, якою на позивача відповідно до статті 75 Закону України "Про виконавче провадження" накладений штраф в сумі 3400,00 грн.
9. Вказані про накладення штрафу від 19 лютого 2019 року та від 26 лютого 2019 року були оскаржені позивачем до суду.
10. В подальшому, відповідно до постанови про виправлення помилки від 24 травня 2019 року державним виконавцем Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Ковальчуком Дмитром Олександровичем прийнято постанову про накладення штрафу від 21 травня 2019 року, якою на позивача відповідно до статті 75 Закону України "Про виконавче провадження" накладений штраф в сумі 3400,00 грн., в зв`язку з тим, що позивачем не було забезпечено явки малолітньої дитини 20 травня 2019 року о 15:00 годині до Міського центру дитини.
11. Позивач стверджує про наявність поважних причин, якими обумовлюється виконання рішення суду, посилаючись при цьому на висновок судово-психіатричного експерта № 9 від 12 лютого 2019 року.
12. Даним висновком стверджується, що психоемоційний стан малолітньої ОСОБА_3 характеризується негативним емоційними змінами у вигляді нестійкого настрою, емоційної лабільності, наявності вираженої тривоги та страху з регресивною поведінкою та актуалізацію негативних емоційних переживань страхітливих спогадів під час обговорення особистості батька, що є свідченням психотравматичного впливу на психіку дитини. Виявлені негативні емоційні прояви співставні з обставинами щодо наявності випадків насилля з боку батька по відношенню до матері у присутності дитини, які викладені у наданих для дослідження матеріалах. До батька дитина виявляє виражене негативне ставлення, прихильності до нього вона не виявляє, а навпаки під час обговорення особистості батька у дитини спостерігається виражена тривога, страх з регресивною поведінкою та негативізм. ОСОБА_3 виявляє стійке бажання до спільного проживання з матір`ю та значуще позитивне ставлення до неї. Дитина категорично відкидає будь-який варіант спільного проживання з батьком та на обговорення будь-яких умов проживання з батьком реагує з вираженим підвищенням тривоги та негативізму, що є проявом пережитої психотравми.
13. Також, позивач посилається на лист Київського міського центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді від 23.04.2019 № 06/0428, за змістом якого підтверджується проведення занять та діагностики малолітньої, та її небажання зустрічатися з батьком.
14. Позивач стверджує, що вищезазначені обставини, в силу приписів статей 63 та 75 Закону України "Про виконавче провадження", є поважними причинами невиконання рішення.
15. Вважаючи вищеозначену постанову про накладення штрафу в розмірі 3400 грн. протиправною, позивач звернулася до суду з даним адміністративним позовом.
ІІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
16. Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 14 червня 2019 року, яку залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 серпня 2019 року, у задоволенні позовних вимог відмовив.
17. Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що обов`язком позивача, як боржника за виконавчим провадженням, є забезпечення явки малолітньої для проведення контакту з третьою особою, що не може бути унеможливлено небажанням дитини спілкуватися. Натомість, забезпечення спілкування до кола обов`язків позивача не віднесено.
IV. Провадження в суді касаційної інстанції
18. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач звернулася з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просила скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким не направляючи справу на новий розгляд, задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
19. В обґрунтування вимог касаційної скарги посилається на те, що судами не враховано, що жодним рішенням суду на малолітню ОСОБА_3 не покладено обов`язок зустрічатися та спілкуватися з батьком, стягувачем у виконавчому провадженні. Примушування дитини до такого спілкування є протиправним та таким, що порушує її права, а також не відповідає якнайкращому забезпеченні її інтересів. Боржник не чинить жодних перешкод у спілкуванні дитини зі стягувачем, а тому державним виконавцем Ковальчуком Д.О. безпідставно винесено постанову про накладення штрафу в розмірі 3400 грн, 00 коп. Про об`єктивну неможливість прибути на виконавчі дії боржник особисто або через представників належним чином повідомляє державного виконавця письмовою заявою з доданими підтверджуючими документами або усно з подальшим долученням доказів до матеріалів виконавчого провадження. Попри це, державним виконавцем, нехтуючи та грубо порушуючи норми Конституції України, Сімейного кодексу України, Конвенції про права дитини, Закону України "Про виконавче провадження", Інструкції з організації примусового виконання рішень, винесено незаконну постанову про накладення штрафу.
19.1. Так, скаржником зазначено, що постанову від 21 травня 2019 року про накладення штрафу винесено не зважаючи на те, що до Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві боржником подано клопотання про відкладення виконавчих дій із повідомленням та обґрунтування про неможливість їх проведення. Так, у поданому клопотанні, серед іншого, наголошено, що відповідно до листа Київського міського центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді від 23 квітня 2019 року № 06/0428, зі слів малолітньої ОСОБА_3 , вона боїться батька (стягувана у виконавчому провадженні), не виявляє бажання зустрітись з ним, заявляє, що не хоче його бачити. Спеціалістом-психологом рекомендовано продовжувати створювати стабільне психологічне середовище для повного відновлення після психологічних травматичних ситуацій, в яких дитина була свідком. Задля цього врегулювати стабільний режим активності та відпочинку, утриматись від спілкування з батьком до повної стабілізації психоемоційного стану дитини. Водночас, з малолітньою ОСОБА_3 проводиться постійна, довготривала та результативна психокорекційна робота. У зв`язку з вищенаведеним, задля найкращого забезпечення інтересів дитини, вважали неможливим та просили відкласти проведення виконавчих дій, призначених на 20 травня 2019 року.
19.2. Також, скаржник зазначає, що під час вчинення виконавчих дій та складання актів державного виконавця, державним виконавцем Ковальчуком Д.О. не залучаються поняті чи свідки для підтвердження чи спростування зафіксованих в Акті даних. Так, підставою для винесення постанови від 21 травня 2019 року про накладення штрафу в розмірі 3400 грн. 00 коп. став, відповідно до постанови, встановлений державним виконавцем факт невиконання рішення суду у вівторок, 21 травня 2019 року. При цьому, оскільки рішення суду має виконуватись щопонеділка, а 21 травня 2019 року припало на вівторок, вихід державного виконавця у цей день за місцем виконання рішення та встановлення факту виконання чи невиконання рішення не відповідає вимогам чинного законодавства.
19.3. Судами попередніх інстанцій не надано належної правової оцінки тому, що рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 травня 2019 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 липня 2019 року у справі № 640/6947/19, які набрали законної сили, позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано постанову державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Ковальчука Дмитра Олександровича про накладення штрафу в розмірі 1700 гри. від 19 лютого 2019 року та постанову про накладення штрафу у розмірі 3400 грн. від 26 лютого 2019 року, винесені в рамках виконавчого провадження №58189424. У вищенаведеному рішенні Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 травня 2019 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 липня 2019 року, суд першої інстанції оцінюючи надані позивачем письмові докази дійшов правомірного висновку, що позивачем доведено поважність причин невиконання 18 лютого 2019 року зазначеного вище судового рішення про забезпечення побачення дитини з ОСОБА_2, що в свою чергу свідчить про необґрунтованість оскаржуваної постанови від 19 лютого 2019 року про накладення штрафу. Як наслідок, необґрунтованою є також постанова від 25 лютого 2019 року. При цьому, суди виходили з обставин поважності причин невиконання позивачем рішення щодо забезпечення явки малолітньої ОСОБА_3 до Міського центру 18 лютого 2019 року. Аналогічно, з цих самих підстав, а саме, за відсутності ознаки повторності невиконання рішення суду, цілком незаконною є оскаржувана постанова про накладення штрафу у розмірі 3400 грн від 21 травня 2019 року, яка безпідставно не була скасована оскаржуваними рішеннями судів. При винесенні оскаржуваних рішень судами попередніх інстанцій мало місце неправильне застосування норм матеріального права, зокрема, ст. 75 Закону України "Про виконавче провадження".
19.4. Крім того, скаржник зазначає, що ухвалу суду, на підставі якої було відкрите та здійснювалось виконавче провадження №58189424, скасовано, а виконавче провадження - закінчено. Так, постановою Київського апеляційного суду від 20 червня 2019 року ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва Шевченко Т.М. від 10 грудня 2018 року по справі № 752/21544/18 про забезпечення позову ОСОБА_2 визнано незаконною, безпідставною та скасовано. В задоволенні заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову відмовлено повністю. Виконавче провадження за вказаною ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва Шевченко Т.М. від 10 грудня 2018 року по справі № 752/21544/18 про забезпечення позову ОСОБА_2 - закінчено постановою старшого державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Норки Є.В. від 26 червня 2019 року.
19.5. Позивач вказує, що судами попередніх інстанцій в порушення норм процесуального права проігноровано невиконання відповідачем у справі покладеного на нього обов`язку доказування правомірності оскаржуваних дій.
19.6. Також, на думку скаржника, судами першої та апеляційної інстанцій порушено порядок приєднання доказів до матеріалів справи та покладено недопустимі докази в основу оскаржуваних рішень. В ході розгляду справи, ОСОБА_2 до матеріалів судового провадження було долучено ряд документів, які в порушення ч. 9 ст. 79 КАС України, заздалегідь не направлялись сторонам провадження. Більше того, про їх наявність сторона позивача дізналась лише на стадії дослідження доказів судом.
20. ОСОБА_2 у відзиві на касаційну скаргу вказує на її безпідставність та просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої та апеляційної інстанції - без змін.
V. Джерела права й акти їх застосування
21. За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
22. 5 жовтня 2016 року набрав чинності Закону України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII).
23. Відповідно до статті 1 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
24. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 3 Закону № 1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.