ПОСТАНОВА
Іменем України
21 січня 2020 року
Київ
справа №804/20234/14
адміністративне провадження №К/9901/12650/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А., суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Дніпропетровської митниці ДФС
на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03 вересня 2015 року (судді: Чередниченко В.Є. (головуючий), Юрко І.В., Панченко О.М.)
у справі № 804/20234/14
за позовом Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського"
до Дніпропетровської митниці ДФС
про скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови,
В С Т А Н О В И В:
У грудні 2014 року Публічне акціонерне товариство "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського" (далі - Товариство) звернулося до суду з адміністративним позовом до Дніпропетровської митниці ДФС (далі - Митниця, митний орган), в якому просило визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 08 липня 2014 року №110010000/2014/600117/1, картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 110010000/2014/20055.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Товариство при здійсненні митного оформлення товару надало всі необхідні та достатні документи, передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України (далі - МК України), які чітко ідентифікували товар та містили всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Натомість Митниця на порушення норм МК України безпідставно прийняла оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів та неправомірно застосувала резервний метод визначення митної вартості товару, імпортованого позивачем.
Дніпропетровський окружний адміністративний суд постановою від 22 грудня 2014 року відмовив у задоволенні позову Товариства.
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд постановою від 03 вересня 2015 року скасував рішення суду першої інстанції та ухвалив нове, яким задовольнив адміністративний позов Товариства повністю.
Задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відповідачем не наведено та не подано будь-яких переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товарів за ціною договору.
Не погодившись із постановою суду апеляційної інстанції, Митниця звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просила скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03 вересня 2015 року та залишити в силі постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2014 року. Зокрема, скаржник зазначив, що правомірно прийняв рішення про коригування митної вартості товарів, оскільки подані декларантом документи містили розбіжності в умовах оплати за оцінюваний товар та не містили відомостей про вартість перевезення оцінюваного товару до кордону України.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 12 вересня 2016 року відкрив касаційне провадження за скаргою Митниці.
У своїх запереченнях на касаційну скаргу Товариство просило залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.
31 січня 2018 року справу в порядку, передбаченому підпунктом 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року; далі - КАС України) передано до Верховного Суду.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що зазначена касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних мотивів.
Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що 28 січня 2014 року між позивачем (покупець) та фірмою "Vesuvius Spolka z Organikzona Odpowiedzialnoscia" ("Vesuvius Poland SP. Z О.О."), Польща (продавець) укладено зовнішньоекономічний контракт № 14-0156-12.
08 липня 2014 року позивач звернувся до Митниці з митною декларацією №110010000/2014/021022 з метою митного оформлення товару - "вогнетривка суміш неорганічних речовин алюмосилікатного типу вогнетривів у вигляді порошку та дрібних камінців: вогнетривкий бетон марки "СRITERION 80 РЕ - 17,00 т", імпортованого за вищевказаним контрактом. Митна вартість товару заявлена декларантом за ціною договору (основний метод) відповідно до статті 58 МК України.
На підтвердження заявленої митної вартості товару декларант разом із митною декларацією подав митному органу наступні документи: зовнішньоекономічний договір (контракт) від 28.01.2014 № 14-0156-12; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) специфікація від 28.01.2014 № 1; рахунок-фактура (інвойс) від 02.07.2014 № 131404753; міжнародна автомобільна накладна (СМК) від 02.07.2014 № 319949; довідка про транспортні витрати від 07.07.2014 № 062Д/963; пакувальний лист від 02.07.2014 № 151404580; сертифікат про походження товару загальної форми від 02.07.2014 № РL/МF/АК 0041713; сертифікат якості від 02.07.2014; прайс-лист виробника товару від 30.09.2013 б/н; комерційна пропозиція від 06.05.2014 № 14/05/06; листи виробника товару; копія митної декларації країни відправлення від 02.07.2014 № 14РL351010Е0046229.
Розглянувши подані позивачем документи, Митниця встановила, що документи не містять достатньої інформації, необхідної для визначення числових значень складових митної вартості, у зв`язку з чим через засоби електронного зв`язку надіслала Товариству повідомлення про необхідність подання додаткових документів відповідно до частини третьої статті 53 МК України.
Позивач відмовився подати будь-які інші витребувані митним органом документи, тому 08 липня 2014 року Митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів № 110010000/2014/600117/1, в якому визначила митну вартість оцінюваного товару за резервним методом, а також склала картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 110010000/2014/20055.
Товар, який надійшов на адресу Товариства, випущено у вільний обіг із застосуванням фінансових гарантій на суму переплати митних платежів відповідно до розділу Х МК України.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає наступне.
Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до статті 49 МК України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню (частина друга статті 52 МК України).
Відповідно до статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, визначений у частині другій цієї статті.
При цьому, частиною третьою статті 53 МК України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи відповідно до переліку, наведеному в даній нормі.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 МК України (частина третя статті 54 МК України).
Відповідно до частини шостої статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.