ПОСТАНОВА
Іменем України
17 січня 2020 року
Київ
справа №240/466/19
адміністративне провадження №К/9901/27086/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Чиркіна С.М.,
суддів: Стародуба О.П., Шарапи В.М.
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 05.03.2019 (головуючий суддя: Попова О.Г.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду (головуючий суддя: Сушко О.О., судді: Залімський І.Г., Мацький Є.М.) від 16.08.2019 у справі № 240/466/19 за позовом ОСОБА_1 до Коростишівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, третя особа: Житомирська об`єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Житомирській області про визнання відмови протиправною, зобов`язати вчинити дії,
В С Т А Н О В И В:
У 2019 році ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Коростишівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (далі - відповідач), третя особа: Житомирська об`єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Житомирській області, в якому просив:
- визнати протиправною відмову Коростишівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (далі - відповідач) зарахувати до загального страхового стажу застрахованої особи період здійснення адвокатської діяльності з 01.01.2017 по 31.03.2018 включно;
- зобов`язати відповідача внести до картки № 2224715835 персоніфікованого обліку форми ОК-5 "Індивідуальні відомості про застраховану особу" інформацію про сплату 21.12.2017 ЄСВ в сумі 8 448, 00 грн та весь 2017 рік, про сплату 29.03.2018 ЄСВ в сумі 2 457, 18 грн за січень-лютий-березень 2018 року та зарахувати в відомостях обліку страхового стажу період адвокатської діяльності з 01.01.2017 по 31.03.2018 включно.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 05.03.2019, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 16.08.2019, в задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи в задоволені позовних вимог суди попередніх інстанцій дійшли висновку щодо необґрунтованості доводів позивача про відсутність заборгованості зі сплати єдиного соціального внеску у спірний період, оскільки згідно з листом Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області вих. №М-4911 від 26.12.2018 позивач має заборгованість зі сплати єдиного соціального внеску в сумі 4051,35 грн відповідно до листа Головного управління ДФС у Житомирській області вих. №10663/5/06-30-51-13 від 17.12.2018. Крім цього зазначили, що вказана сума заборгованості також відображена у акті №16313-06 від 25.09.2018, за змістом якого на початку року за позивачем рахувалось від`ємне сальдо розрахунків з бюджетом у розмірі 4 051,34 грн.
Також суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що сплачені позивачем внески були зараховані у рахунок погашення наявної попередньої заборгованості в порядку черговості, що підтверджується відомостями із витягу з інтегрованої картки платника податків.
Суди попередніх інстанцій погодилися із доводами відповідача щодо відсутності технічної можливості внести до картки персоніфікованого обліку форми ОК-5 інформацію про сплату ЄСВ за 2017 - 2018 роки, оскільки позначки про сплату та відповідно страховий стаж проставляються автоматично на центральному рівні (Пенсійний фонд України) за умови наявності сплати по картці страхувальника, які опрацьовуються органами фіскальної служби з урахуванням погашення заборгованості за попередні періоди, нарахованих штрафних санкцій, пені та сум єдиного соціального внеску.
25.09.2019 на адресу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1, надіслана 23.09.2019, в якій скаржник з уточненням вимог просить скасувати постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 16.08.2018 та направити справу до апеляційного суду на новий розгляд.
25.10.2019 надійшло уточнення до касаційної скарги, в якому скаржник також зазначає, що рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 05.03.2019 є незаконним та таким, що підлягає скасуванню з ухваленням (після здійснення повторного апеляційного розгляду справи іншим складом суду) нового рішення про задоволення позову.
В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник зазначив, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовані норми матеріального права, а саме частини 6 статті 25 Закону України від 08.07.2010 №2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон №2464-VI) та проігноровані визначені в статті 24 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - ЗУ №1058-IV) норми про зарахування конкретного періоду роботи до страхового стажу, якщо саме за цей конкретний період єдиний соціальний внесок повністю сплачений. Стверджує, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку, що цільова сплата коштів за певний період роботи може адміністратором єдиного соціального внеску на власний розсуд розподілятися на минулі періоди діяльності самозайнятої особи. Звертає увагу, що адвокатська діяльність не є підприємницькою та застраховані особи, які здійснюють незалежну професійну діяльність мають певні особливості щодо обліку страхового стажу та процедури сплати єдиного соціального внеску. Стверджує, що відповідачем порушено його право як застрахованої особи щодо не зарахування до загального страхового стажу періоду здійснення адвокатської діяльності з 01.01.2017 по 31.03.2018.
Також позивач зазначає, що податковою службою передбачених законодавством заходів для встановлення недоїмки та її стягнення не приймалось і за відсутності визначеного законодавством податкового документу (вимоги або рішення) в відомчій інформаційній системі ДФС зазначено інформацію про наявність недоплати по єдиного соціального внеску за 2013-2014 роки.
Позивач вважає помилковими висновки судів щодо відсутності технічної можливості внести до реєстру персоніфікованого обліку відомості про сплату єдиного соціального внеску за 2017-2018 роки із-за того, що ці позначки проставляються автоматично на центральному рівні.
Водночас позивач стверджує про існування поважних обставин, які викликають сумнів у неупередженості та об`єктивності судді Мацького Є.М, оскільки вони знайомі з ним з 1993 року, проживають в одному місті, в період 2002-2008 Мацький Є.М. працював під його адміністративним керівництвом в Коростишівському райсуді, а 2010 році між ними мало місце певне непорозуміння негативного характеру, пов`язане з несвоєчасним виконанням боргового зобов`язання за надану грошову позику. Скаржник стверджує, що був позбавлений права заявити відвід в порядку пункту 4 частини 1 статті 36, частини 39 Кодексу адміністративного судочинства України (далі- КАС України), оскільки справу розглянуто в порядку письмового провадження та заміна первісного складу суду відбулась перед ухваленням постанови.
25.09.2019 позивачем окремо подано заяву про відвід судді суду апеляційної інстанції Мацького Є. М. тотожного змісту.
Ухвалою Верховного Суду від 04.11.2019 відкрито касаційне провадження у справі. Цією ж ухвалою витребувано справу з суду першої інстанції.
02.12.2019 справа № 240/466/19 надійшла на адресу Верховного Суду.
Відповідач та третя особа правом на подачу відзиву на касаційну скаргу не скористалися.
Ухвалою Верховного Суду від 14.01.2020 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до статті 345 КАС України.
Верховний Суд переглянув оскаржуване судове рішення у межах доводів касаційної скарги, з урахуванням вимог статті 341 КАС України з`ясував повноту фактичних обставин справи, встановлених судом, перевірив правильність застосування норм матеріального і процесуального права та встановив таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що за змістом Довідки про взяття на облік платника податків форми №4-ОПП від 28.10.2013 №13061000700138 адвокат ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) постановлений на облік в органах державної податкової служби 11.03.2011 за №4721.
Згідно з інформацією зазначеною у звіті форми №Д5 (річна) "Звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску" від 25.01.2018 за 2017 рік позивачем самостійно визначено суму нарахованого єдиного внеску у розмірі 8 448,00 грн.
Вказані кошти були сплачені позивачем у відповідності до квитанції від 21.12.2017 на суму 8 448,00 грн.
Також судами попередніх інстанцій встановлено, що за інформацією зафіксованою в акті №16313-06 від 25.09.2018 за позивачем станом на 31.12.2017 рахувалось позитивне сальдо розрахунків у розмірі 4 396,65 грн. На початок року (01.01.2017) за позивачем рахувалось від`ємне сальдо розрахунків з бюджетом у розмірі 4 051,34 грн.
Згідно із інформацією відображеною у звіті форми №Д5 (річна, ліквідаційна) "Звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску" від 10.04.2018 за січень-березень 2018 року позивачем самостійно визначено суму нарахованого єдиного внеску у розмірі 2457,18 грн.
Вказані кошти були сплачені позивачем, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією квитанції №106 від 29 березня 2018 року на суму 2 457,18 грн.
За інформацією Акту №1285-06 від 25.09.2018 за позивачем станом на 31.03.2018 рахувалось позитивне сальдо розрахунків у розмірі 6 853,83 грн.
На підставі індивідуальних відомостей про застраховану особу форми ОК-5, судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачу за період з січня 2017 року по 31.12.2017 та з 01.01.2018 по 31.03.2018 року страховий стаж не нараховувався, у зв`язку з чим позивач звертався 12.09.2018 із зверненням на ім`я начальника Житомирської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області щодо здійснення звірки в обліку сум сплаченого ЄСВ.
Також позивачем на ім`я начальника Коростишівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області було направлено звернення від 22.10.2018 про виправлення помилки в формі ОК-5 щодо обліку страхового стажу.
Коростишівське об`єднане управління Пенсійного фонду України в Житомирській області листом вих. №12713/05 від 30.10.2018 повідомило позивача, що за період з 01.01.2017 по 31.03.2018 страховий стаж не зарахований з причини відсутності сплати єдиного внеску.
Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області листом вих. №М-4911 від 26.12.2018 повідомило позивача, що згідно з листом Головного управління ДФС у Житомирській області від 17.12.2018 №10663/5/06-30-51-13 заборгованість зі сплати єдиного внеску складає 4 051,35 грн. Зазначено, що лише після сплати боргу із єдиного соціального внеску позивачу буде зараховано страховий стаж.
Не погоджуючись із наданою відмовою та вважаючи її протиправною, позивач звернувся із вказаним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, Верховний Суд виходить з такого.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначаються Законом №2464-VI.
Пунктом 2 частини першої статті 1 Закону №2464-VI встановлено, що єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.
Згідно із статтею 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску, зокрема є:
- роботодавці: 1) підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами; 2) фізичні особи - підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців); 3) фізичні особи, які забезпечують себе роботою самостійно, та фізичні особи, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту);
- фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування;
В силу пункту 1 частини другої статті 6 Закону №2464-VI платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
За змістом пункту 1 частини першої статті 7 Закону №2464-VI єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого) частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.
Приписами частини першої статті 8 Закону №2464-VI закріплено, що розмір єдиного внеску для кожної категорії платників, визначених цим Законом, та пропорції його розподілу за видами загальнообов`язкового державного соціального страхування встановлюються з урахуванням того, що вони повинні забезпечувати застрахованим особам страхові виплати і соціальні послуги, передбачені законодавством про загальнообов`язкове державне соціальне страхування; фінансування заходів, спрямованих на профілактику страхових випадків; створення резерву коштів для забезпечення страхових виплат та надання соціальних послуг застрахованим особам; покриття адміністративних витрат із забезпечення функціонування системи загальнообов`язкового державного соціального страхування.
Відповідно до частини п`ятої статті 8 Закону №2464-VI єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної в статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску. У разі якщо база нарахування єдиного внеску не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки єдиного внеску. При нарахуванні заробітної плати (доходів) фізичним особам з джерел не за основним місцем роботи ставка єдиного внеску, встановлена цією частиною, застосовується до визначеної бази нарахування незалежно від її розміру.
Частиною 10 статті 9 Закону №2464-VI передбачено, що днем сплати єдиного внеску вважається: 1) у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки органу доходів і зборів - день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів; 2) у разі сплати єдиного внеску готівкою - день прийняття до виконання банком або іншою установою - членом платіжної системи документа на переказ готівки разом із сумою коштів у готівковій формі; 3) у разі сплати єдиного внеску в іноземній валюті - день надходження коштів на відповідні рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.
За змістом статті 23 Закону №2464-VI на виконання своїх повноважень Пенсійний фонд та фонди загальнообов`язкового державного соціального страхування мають право безоплатно отримувати від органів доходів і зборів відомості про суми надходжень, від сплати єдиного внеску, фінансових санкцій та суми коштів, перерахованих на їхні рахунки, а в разі виявлення розбіжностей - письмову інформацію про причини таких розбіжностей.