ПОСТАНОВА
Іменем України
15 січня 2020 року
Київ
справа №826/10855/16
адміністративне провадження №К/9901/17134/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Білоуса О.В.,
суддів - Блажівської Н.Є., Желтобрюх І.Л.,
за участю секретаря судового засідання Носенко Л.О.,
представника позивача Панчука Ю.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 вересня 2018 року (головуючий суддя Клименчук Н.М.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2019 року (головуючий суддя Федотов І.В., судді - Ганечко О.М., Сорочко Є.О.) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮТА ЛТД" до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
У С Т А Н О В И В:
У липні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ЮТА ЛТД" (далі - ТОВ "ЮТА ЛТД") звернулося до суду з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (далі - ГУ ДФС у м. Києві), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 25 квітня 2016 року: №0001951402, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 943131 грн з яких: сума за податковим зобов`язанням складає 628754 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями - 314377 грн та №0001961402, яким зменшено суму від`ємного значення об`єкту оподаткування податком на прибуток на загальну суму 3143771 грн.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 вересня 2018 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2019 року, позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 25 квітня 2016 року: №0001951402, №0001961402.
Не погодившись з ухваленими у справі судовими рішеннями першої та апеляційної інстанцій, ГУ ДФС у м. Києві звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просило рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Доводи податкового органу зводяться до дублювання висновків Акта перевірки від 7 квітня 2016 року № 145/26-15-14-02-03-14/21492026.
ТОВ "ЮТА ЛТД" скористалося своїм правом та надіслало до суду відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на встановлені обставини та висновки оскаржуваних судових рішень зазначило, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим просило відмовити у задоволенні касаційної скарги, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.
Заслухавши суддю-доповідача та представника позивача, переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення.
Так, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що на підставі плану графіка проведення документальних перевірок суб`єктів господарювання на І квартал 2016 року, відповідно до статей 20, 77, 82 Податкового кодексу України (далі - ПК України), відповідно до направлень від 25 лютого 2016 року №226/26-15-14-06-04, №830/26-15-13-04-06, №177/26-15-14-02-03, №175/26-15-14-02-03, №176/26-15-14-02-03, №488/26-15-13-03-03, згідно наказу ГУ ДФС у м. Києві від 8 лютого 2016 року №449, відповідачем проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ "ЮТА ЛТД" (код ЄДРПОУ 21492026) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1 січня 2013 року по 31 грудня 2014 року, за результатами якої 7 квітня 2016 року складено Акт №145/26-15-14-02-03-14/21492026.
Перевіркою встановлено порушення ТОВ "ЮТА ЛТД": підпункту 14.1.231, підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14, пункту 138.4 статті 138 ПК України, в результаті чого завищено від`ємне значення об`єкта з податку на прибуток за період з 1 січня 2013 року по 31 грудня 2014 року на загальну суму 3143771 грн, у тому числі за 2014 рік, у сумі 3143771 грн; пункту 198.3, пункту 198.5 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за період з 1 січня 2013 року по 31 грудня 2014 року на загальну суму 628 754 грн., у тому числі за березень 2014 року у сумі 628754 грн.
Контролюючий орган дійшов висновків, що здійснений позивачем продаж продукції нижче собівартості, не є економічно виправданим та призводить до заниження об`єкта оподаткування з податку на прибуток підприємства. Крім того, відповідачем зазначено, що позивачем не нараховано податкові зобов`язання з податку на додану вартість в операціях, що не є господарською діяльністю.
На підставі вказаного Акта перевірки, ГУ ДФС у м. Києві 25 квітня 2016 року прийнято податкові повідомлення рішення: №0001951402, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 943131 грн з яких: сума за податковим зобов`язанням складає 628754 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями - 314377 грн та №0001961402, яким зменшено суму від`ємного значення об`єкту оподаткування податком на прибуток на загальну суму 3143771 грн.
Позивачем у порядку статті 56 ПК України було оскаржено вказані податкові повідомлення-рішення до Державної фіскальної служби України, якою за результатами розгляду скарги 5 липня 2016 року прийнято рішення №14582/6/99-99-11-01-01-25, яким оскаржувані податкові повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу - без задоволення.
Вважаючи прийняті ГУ ДФС у м. Києві 25 квітня 2016 року податкові повідомлення-рішення протиправними, ТОВ "ЮТА ЛТД" звернулося до суду з позовом про їх скасування.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої та апеляційної інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
Як визначено підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України (в редакції, що діяла на момент спірних відносин), об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.
За змістом пункту 135.1 статті 135 ПК України доходи, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.
Дохід від операційної діяльності визнається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі, в тому числі при зменшенні зобов`язань, та включає дохід від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг (підпункт 135.4.1 пункту 135.4 статті 135 ПК України).
Підпунктом 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником);
Відповідно до пункту 138.1 статті 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.
Згідно пункту 138.6 статті 138 ПК України собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.
Згідно з підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 ПК України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об`єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.
Відповідно до пункту 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України передбачено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Отже визначальним фактором для формування валових витрат є здійснення їх у межах власної господарської діяльності платника податку та їх документальне підтвердження.
Згідно з підпунктом 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарською діяльністю визнається діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Мета отримання доходу як кваліфікуюча ознака господарської діяльності кореспондує з вимогою щодо наявності розумної економічної причини (ділової мети) під час здійснення господарської діяльності. Оскільки господарська діяльність складається із сукупності господарських операцій платника податку (які є формою здійснення господарської діяльності), то розумна економічна причина має бути в кожній господарській операції. Лише в такому разі та чи інша операція може вважатися вчиненою в межах господарської діяльності платника податків. І лише за таких умов платник податків має право на врахування у податковому обліку наслідків відповідних господарських операцій.
Позиція, що розглядається узгоджується із змістом підпункту 14.1.231 пункту 14.1 статті 14 ПК України, відповідно до якого розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.
В той же час, не обов`язково, аби економічний ефект спостерігався негайно після вчинення операції. Не виключено, що такий ефект настане в майбутньому, а також не виключено, що в результаті об`єктивних причин економічний ефект може не настати взагалі.
Втім віднесення операцій до господарських можливе у випадках обґрунтування платником податку економічних причин чи ділової мети (зважаючи на ризики підприємницької діяльності) укладення угод за ціною нижчою за ціну придбання товарно-матеріальних цінностей.
Відповідно до пункту 188.1 статті 188 ПК України, база оподаткування операцій з постачання товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, виїзного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов`язкових платежів), виключаючи податок на додану вартість, який зараховується до ціни товарів (послуг), згідно законам України з питань оподаткування.
Пунктами 198.1 та 198.2 статті 198 вказаного Кодексу передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
Згідно пункту 198.3 цієї ж статті, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: