ПОСТАНОВА
Іменем України
21 січня 2020 року
Київ
справа №810/5503/15
адміністративне провадження №К/9901/14119/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А., суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ОВОСТАР"
на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 28 квітня 2016 року (судді: Ганечко О.М. (головуючий), Хрімлі О.Г., Федотов І.В.)
у справі № 810/5503/15
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОВОСТАР"
до Київської митниці ДФС
про визнання протиправним та скасування рішень,
В С Т А Н О В И В:
У листопаді 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ОВОСТАР" (далі - Товариство) звернулося до суду з адміністративним позовом до Київської митниці ДФС (далі - Митниця) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів № 125130005/2015/610046/2 від 25 травня 2015 року та № 1425130005/2015/610047/2 від 29 травня 2015 року.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Товариство при здійсненні митного оформлення товару надало всі необхідні та достатні документи, передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України (далі - МК України), які чітко ідентифікували товар та містили всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Натомість Митниця на порушення норм МК України безпідставно прийняла оскаржувані рішення та неправомірно застосувала резервний метод визначення митної вартості товарів, імпортованих позивачем.
Київський окружний адміністративний суд постановою від 25 січня 2016 року адміністративний позов задовольнив.
Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 28 квітня 2016 року рішення суду першої інстанції скасував та ухвалив нове, яким відмовив у задоволенні позову Товариства.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив із того, що відповідач мав обґрунтовані сумніви щодо правильного визначення позивачем митної вартості товарів, які не були спростовані Товариством шляхом надання додаткових витребуваних Митницею документів та пояснень, а тому відповідач правомірно відмовив у митному оформленні товарів за заявленою позивачем митною вартістю та прийняв рішення про коригування митної вартості товарів.
Не погодившись із постановою суду апеляційної інстанції, Товариство звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просило скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 28 квітня 2016 року та залишити в силі постанову Київського окружного адміністративного суду від 25 січня 2016 року. Зокрема, скаржник зазначив, що для митного оформлення товару надав усі наявні в нього документи на підтвердження транспортних витрат, відтак вважає, що у митного органу не було підстав для витребування додаткових документів.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 13 травня 2016 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства.
У своїх запереченнях на касаційну скаргу Митниця, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду апеляційної інстанції, просила залишити касаційну скаргу без задоволення.
01 лютого 2018 року справу в порядку, передбаченому підпунктом 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року; далі - КАС України) передано до Верховного Суду.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що зазначена касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що 01 квітня 2015 року між позивачем (покупець) та компанією Sichuan JSDA Technology Co., Ltd. (продавець) укладено контракт №МСР/СН-UKR/01012015, за умовами якого продавець зобов`язався продати і відвантажити покупцю монокальцій фосфат, лізин гідрохлорид 98,5 % у кількості 6000 т.
Також 01 квітня 2015 року сторони підписали Додаток № 1 до контракту, яким було визначено найменування, упаковку, кількість та ціну товару, а також умови поставки - FOB Фанченг, Китай.
22 та 28 травня 2015 року з метою митного оформлення товару (монокальція фосфату кормового порошкоподібна речовина для виробництва кормів, що використовуються для годівлі курей) позивач подав до Митниці митні декларації №125130005/2015/543998 та №125130005/2015/544198 відповідно, в яких митну вартість визначив за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються.
На підтвердження заявленої митної вартості товару позивач разом із митною декларацією подав митному органу наступні документи: зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів від 01.04.2015 № МРС/ СН-UKR/1012015, доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) від 01.04.2015 № 1, рахунки-фактури (інвойси), міжнародні автомобільні накладні (CMR), коносаменти (Bill of Lading), договір (контракт) про перевезення від 17.09.2014 № ОВ-17/09/14-8, довідки про вартість перевезення товару, пакувальні листи, ветеринарні свідоцтва форм Ф-1, Ф-2 (ввезення товарів), сертифікати про походження товару загальної форми, міжнародні ветеринарні сертифікати, відомості про включення товарів до державного реєстру ветеринарних препаратів кормових добавок, преміксів та готових кормів, сертифікати аналізу.
Розглянувши подані позивачем документи, Митниця через засоби електронного зв`язку надіслала Товариству повідомлення про необхідність подання додаткових документів відповідно до частини третьої статті 53 МК України для підтвердження заявленої митної вартості товару, а саме: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається: рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); виписки з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.
У зв`язку з ненаданням позивачем витребуваних додаткових документів Митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів №125130005/2015/610046/2 від 25 травня 2015 року та №1425130005/2015/610047/2 від 29 травня 2015 року, внаслідок чого збільшилася сума митних платежів всього на суму 25 471,80 грн, а також склала картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.
Правомірність прийняття відповідачем вказаних рішень є предметом розгляду цієї справи.
Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до статті 49 МК України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню (частина друга статті 52 МК України).
Відповідно до статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, визначений у частині другій статті цієї статті.
Частиною третьою статті 53 МК України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи відповідно до переліку, наведеному в даній нормі.
Згідно з частиною четвертою статті 54 МК України у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; розрахунок ціни (калькуляцію).