ПОСТАНОВА
Іменем України
21 січня 2020 року
Київ
справа №815/4477/15
адміністративне провадження №К/9901/14468/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А., суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Одеської митниці ДФС
на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2016 року (судді: Турецька І.О. (головуючий), Стас Л.В., Косцова І.П.)
у справі № 815/4477/15
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська кабельна компанія"
до Одеської митниці ДФС
про скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення,
В С Т А Н О В И В:
У серпні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська кабельна компанія" (далі - Товариство, декларант) звернулося до суду з адміністративним позовом до Одеської митниці ДФС (далі - Митниця, митний орган), в якому просило скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 29 липня 2015 року №500060001/2015/610099/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 500060001/2015/00211 (далі - картка відмови).
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Товариство при здійсненні митного оформлення товарів надало всі необхідні та достатні документи, передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України (далі - МК України), які чітко ідентифікували товари та містили всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Натомість Митниця на порушення норм МК України безпідставно прийняла оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів та неправомірно застосувала резервний метод визначення митної вартості товарів, імпортованих позивачем.
Одеський окружний адміністративний суд постановою від 05 жовтня 2015 року відмовив у задоволенні позову Товариства з огляду на правомірність прийняття Митницею рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови.
Одеський апеляційний адміністративний суд постановою від 21 січня 2016 року рішення суду першої інстанції скасував та ухвалив нове, яким задовольнив позов Товариства: визнав протиправними та скасував рішення про коригування митної вартості товарів від 29 липня 2015 року № 500060001/2015/610099/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №500060001/2015/00211.
Задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відповідачем не наведено та не надано будь-яких переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товарів за ціною договору.
Не погодившись із постановою суду апеляційної інстанції, Митниця звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просила скасувати постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2016 року та залишити в силі постанову Одеського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2015 року.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 26 квітня 2016 року відкрив касаційне провадження за скаргою Митниці.
Товариство не скористалося своїм правом подати заперечення/відзив на касаційну скаргу, що не перешкоджає розгляду справи.
02 лютого 2018 року справу в порядку, передбаченому підпунктом 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року; далі - КАС України) передано до Верховного Суду.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що зазначена касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних мотивів.
Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що 01 липня 2015 року між позивачем (покупець) та АО "Калеким кимйеви мадделер санайи ве тиджарет аноним ширкети", резидент країни Туреччина, м. Стамбул (продавець) укладено зовнішньоекономічний договір № 107/15, відповідно до умов якого покупець придбає продукцію будівельної хімії за вартістю, кількістю, асортиментом, цінами, умовами постачання і оплати, визначеними в кожному окремому випадку додатком до контракту.
За змістом пунктів 5.1, 5.2 вказаного контракту умови оплати обумовлюються письмово в додатках окремо для кожної партії товару. Оплата за товар здійснюється шляхом банківського переказу на рахунок продавця. Якщо не повідомляється іншим чином, вартість товару, що є предметом заявки, повинна оплачуватися на банківський рахунок продавця, зазначений у даному контракті, найпізніше за 1 день до дати відвантаження.
Відповідно до додатку № 1 від 06 липня 2015 року погоджено поставку товарів (штукатурка, затірка, фарба, ґрунтовка, лак, гідроізоляція у асортименті) на загальну суму 26 190,28 доларів США. Умови поставки - FOB, строк поставки - не пізніше 20 липня 2015 року, умови оплати - передоплата в сумі 15 841,62 доларів США, залишкова сума (10 348,66 доларів США) - оплата через 90 календарних днів з дати отримання митної декларації.
29 липня 2015 року з метою митного оформлення товарів (ґрунтовка, шпаклівка, фарба, лак, гідроізоляція, затірка, штукатурка) декларант подав до Митниці митну декларацію № 500060001/2015/013945, в якій визначив митну вартість імпортованих товарів за основним методом (за ціною договору).
На підтвердження заявленої митної вартості товарів позивач разом із вказаною митною декларацією подав наступні документи: зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу від 01 липня 2015 року № 107/15; додаток до зовнішньоекономічного договору (контракту) від 06 липня 2015 року № 1; рахунок-фактура (інвойс) від 13 липня 2015 року № 039615-16-17; коносамент від 15 липня 2015 року; морський транспортний документ (морська накладна) від 23 липня 2015 року; міжнародна автомобільна накладна від 23 липня 2015 року; документ, що підтверджує вартість перевезення товару від 23 липня 2015 року № 2265; банківський платіжний документ, що стосується товару; прейскурант (прайс-лист) виробника товару від 13 липня 2015 року б/н; сертифікат походження; копія митної декларації країни відправлення від 14 липня 2015 року № 15343100ЕХ14250.
Під час перевірки митної декларації та вказаних документів спрацювала автоматична система аналізу та управління ризиками щодо можливого заниження митної вартості та у зв`язку з тим, що подані документи містять розбіжності позивачу було запропоновано протягом 10-ти календарних днів надати додаткові документи, а саме: виписки з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями та/або інформації біржових організацій про вартість сировини.
У зв`язку з ненаданням декларантом витребуваних документів після проведеної консультації Митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів від 29 липня 2015 року № 500060001/2015/610099/2, в якому визначила митну вартість імпортованих Товариством товарів за резервним методом, та склала картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 500060001/2015/00211, що призвело до додаткових витрат з боку позивача при сплаті митних платежів на суму 6255,04 грн.
Товар, який надійшов на адресу Товариства, випущено у вільний обіг із застосуванням фінансових гарантій на суму переплати митних платежів відповідно до розділу Х МК України.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає наступне.
Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до статті 49 МК України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню (частина друга статті 52 МК України).
Відповідно до статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, визначений у частині другій цієї статті.
При цьому, частиною третьою статті 53 МК України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи відповідно до переліку, наведеному в даній нормі.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 МК України (частина третя статті 54 МК України).
Відповідно до частини шостої статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.