ПОСТАНОВА
Іменем України
21 січня 2020 року
м. Київ
справа № 820/5483/17
адміністративне провадження № К/9901/46011/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Яковенка М. М.,
суддів - Дашутіна І. В., Шишова О. О.,
розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу № 820/5483/17
за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної міграційної служби України, треті особи - Головне управління Державної міграційної служби України в Харківській області, Управління Державної міграційної служби України у Київській області про скасування рішення,
за касаційною скаргою Державної міграційної служби України на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду (склад колегії суддів: Калиновський В. А., Кононенко З. О., Бондар В. О.) від 22 січня 2018 року,
УСТАНОВИВ:
І. РУХ СПРАВИ
1. У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної міграційної служби України, треті особи - Головне управління Державної міграційної служби України в Харківській області, Управління Державної міграційної служби України у Київській області, у якому просив:
- скасувати п. 2 (п. п. 2.1-2.3) Наказу Державної міграційної служби України № 149 від 08 червня 2017 року про скасування деяких рішень про видачу посвідок на постійне проживання щодо громадянина Соціалістичної Республіки В`єтнам ОСОБА_1.
2. Вимоги адміністративного позову мотивовано тим, що оскаржуваний наказ порушує конституційні норми та законодавство України, оскільки під час перебування позивача на території України законів останній не порушував, злочинів не вчиняв, має двох рідних дітей - громадян України. Крім цього, спірний наказ суперечить ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", бо має на меті розлучити родину.
3. Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2017 року відмовлено у задоволенні позовних вимог.
4. Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2018 року скасовано постанову Харківського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2017 року та прийнято нову постанову, якою задоволені позовні вимоги громадянина ОСОБА_1
Скасовано п. 2 (п. п. 2.1-2.3) наказу Державної міграційної служби України № 149 від 08 червня 2017 року про скасування деяких рішень про видачу посвідок на постійне проживання щодо громадянина Соціалістичної Республіки В`єтнам ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 .
5. Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, 23 березня 2018 року Державна міграційна служба України звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2018 року, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2017 року залишити в силі.
6. Ухвалою Верховного Суду (склад колегії суддів: Желтобрюх І. Л., Білоус О. В., Стрелець Т. Г.) від 25 квітня 2018 року, після усунення недоліків касаційної скарги, відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою та установлено строк для подання відзиву.
7. 16 травня 2018 року до Верховного Суду від ОСОБА_1 надійшов відзив на касаційну скаргу Державної міграційної служби України, в якому позивач просить залишити оскаржуване судове рішення без змін, а касаційну скаргу без задоволення.
8. На підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду № 707/0/78-19 від 11 червня 2019 року призначено повторний автоматизований розподіл цієї справи, у зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача Желтобрюх І. Л., що унеможливлює її участь у розгляді касаційної скарги.
9. Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 12 червня 2019 року, визначено склад колегії суддів: Яковенко М. М. - головуючий суддя, Дашутін І. В., Шишов О. О.
10. Ухвалою Верховного Суду від 17 січня 2020 року закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження.
IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
11. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 21 травня 2003 року звернувся до Васильківського МВ ГУ МВС України в Київській області з клопотанням з приводу видачі посвідки на постійне проживання.
12. Підставами для одержання посвідки зазначив обставини громадянства Соціалістичної Республіки В`єтнам, прибуття до України у 1989 році з метою працевлаштування, роботи на підприємстві-резиденті України, наміру залишитись проживати в Україні.
13. Керівництвом ВГІРФО ГУМВС Укрїани в Київській області 23 травня 2003 року на підставі заяви вказаного іноземця було прийнято рішення щодо документування його посвідкою № 7375/47327 на постійне проживання відповідно до абзацу четвертого пункту 4 розділу V "Прикінцеві положення" Закону України "Про імміграцію".
14. 26 липня 2016 року позивачу було здійснено обмін посвідки у зв`язку із досягненням ним 45-річного віку, видано нову посвідку на постійне проживання ОСОБА_5.
15. 10 листопада 2017 року позивач отримав в ГУ ДМС України у Харківській області копію наказу № 149 від 08 червня 2017 року, прийнятого Державною міграційною службою України в п. 2 якого зазначено:
- п.п. 2.1. скасувати повністю рішення відділу ГІРФО ГУМВС України в Київській області від 23 травня 2003 року про документування посвідкою на постійне проживання громадянину Соціалістичної Республіки В`єтнам ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
- п.п. 2.2. видану на підставі цього рішення посвідку на постійне проживання серії НОМЕР_2 від 23 травня 2003 року визнати недійсною та такою, що підлягає вилученню;
- п.п. 2.3. начальникові ГУДМС у Харківській області ОСОБА_4 за місцем проживання іноземця забезпечити вилучення зазначених в підпункті 24.2 пункту 24 цього наказу посвідок на постійне проживання, а також здійснити заходи, передбачені законодавством України про правовий статус іноземців та осіб без громадянства.
16. Вважаючи спірний наказ відповідача незаконним та необґрунтованим, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.
IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
17. Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив з того, що рішення про документування позивача посвідкою на постійне проживання позивача в Україні без оформлення дозволу прийнято з порушенням абз. 4 п. 4 розділу V Прикінцевих положень Закону України "Про імміграцію" від 07 червня 2001 року № 2491-ІІІ.
18. Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, виходив з обґрунтованості та правомірності позовних вимог, оскільки відсутні підстави для скасування посвідки позивача на постійне проживання в Україні. Зокрема, суд зазначив, що при прийнятті спірного наказу не враховано, що перелік підстав для прийняття такого рішення визначений ст. 12 Закону України "Про імміграцію", а "інших випадків", зокрема, з підстав пропуску шестимісячного строку для подання заяви про видачу посвідки на постійне проживання в Україні, чинним законодавство не було передбачено.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
19. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судом неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення у справі.
20. Касаційна скарга обґрунтована тим, що апеляційним судом порушено норми абзацу 4 пункту 4 розділу V Прикінцевих положень Закону України "Про імміграцію" щодо відсутності підстав для видачі позивачу посвідки на постійне проживання в Україні через звернення позивачем за отриманням такої посвідки зі спливом шестимісячного строку після набрання чинності Законом України "Про імміграцію". Відтак, скаржник вважає, що позивач незаконно отримав посвідку на постійне проживання в Україні, оскільки на момент її видачі не міг вважатися таким, що має дозвіл на імміграцію.
21. Також, скаржник посилається на не врахування апеляційним судом положень пункту 2.9 розділу ІІ та пункту 3.7 розділу ІІІ Тимчасового порядку розгляду заяв для оформлення посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 15 липня 2013 року № 681 щодо обов`язку працівника територіального органу чи підрозділу ДМС України при надходженні заяви для оформлення посвідки на постійне проживання в Україні перевірити відсутність підстав для прийняття рішення про відмову у видачі посвідки.
V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
22. Верховний Суд, переглянувши оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, у відповідності до ч. 1 ст. 341 КАС України, виходить з наступного.
23. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
24. Згідно ч. 1 ст. 26 Конституції України іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов`язки, як і громадяни України.
25. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 5 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" від 22 вересня 2011 року № 3773-VI (далі - Закон № 3773-VI) іноземці та особи без громадянства, зазначені у частинах першій та шістнадцятій статті 4 цього Закону, отримують посвідку на постійне проживання. Підставою для видачі посвідки на постійне проживання іноземцям та особам без громадянства, зазначеним у частині шістнадцятій статті 4 цього Закону, є відповідний указ Президента України про припинення громадянства України та заяви таких осіб.