ПОСТАНОВА
Іменем України
21 січня 2020 року
м. Київ
справа № 817/1222/17
адміністративне провадження № К/9901/29345/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Яковенка М. М.,
суддів - Дашутіна І. В., Шишова О. О.,
розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу № 817/1222/17
за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Зарічненської районної державної адміністрації Рівненської області про стягнення заробітної плати,
за касаційною скаргою Зарічненської районної державної адміністрації Рівненської області на постанову Рівненського окружного адміністративного суду (суддя Комшелюк Т. О.) від 01 листопада 2017 року та постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду (склад колегії суддів: Кузьменко Л. В., Іваненко Т. В., Франовська К. С.) від 24 січня 2018 року,
УСТАНОВИВ:
І. РУХ СПРАВИ
1. У серпні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Зарічненської районної державної адміністрації Рівненської області, в якому, з урахуванням заяви про зміну предмету позову, просила стягнути з відповідача заробітну плату, кошти за основну та додаткову відпустки.
2. Вимоги адміністративного позову мотивовано тим, що постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 03 липня 2017 р. у справі № 817/81/17, яка набрала законної сили, ОСОБА_1 була поновлена на посаді начальника відділу у справах сім`ї та молоді Зарічненської районної державної адміністрації Рівненської області з 14 січня 2017 року. На виконання постанови суду від 03 липня 2017 р. у справі № 817/81/17 відповідачем видано розпорядження від 04 липня 2017 р. "Про поновлення ОСОБА_1 " № 141-к, яким, зокрема, позивача поновлено на посаді, а також він вважається таким, що приступив до роботи з дня, наступного за днем ознайомлення з цим розпорядженням, що підтверджується змістом пунктів 1, 2. Також, пунктом 4 вищезазначеного розпорядження, відповідач розпорядився для відділу фінансово-господарського забезпечення апарату районної державної адміністрації проводити оплату його праці відповідно до законодавства. З 17 липня 2017 року позивач приступив до виконання своїх обов`язків. Після двотижневого робочого часу, із 31 липня 2017 року, позивачу на підставі заяви була надана оплачувана щорічна основна відпустка тривалістю 30 календарних днів із виплатою грошової допомоги в розмірі середньомісячної заробітної плати, та 15 календарних днів додаткової відпустки з 31 липня 2017 року по 15 вересня 2017 року. Однак, ні за період двотижневої роботи з 17липня 2017 року по 30 липня 2017 року, ні за відпустки позивач заробітної плати не отримав.
4. Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 01 листопада 2017 року, залишеною без змін постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2018 року, адміністративний позов задоволено частково.
Стягнуто з Зарічненської районної державної адміністрації Рівненської області на користь ОСОБА_1 заробітну плату з 17 липня 2017 року по 30 липня 2017 року та з 16 вересня 2017 року по 01 листопада 2017 року включно - 15671,04 грн.; по оплаті за час щорічної основної та додаткової відпусток 11418,75 грн.; суму матеріальної допомоги на оздоровлення 7835,52 грн. (суми вказані без урахування податків та обов`язкових платежів, які підлягають стягненню під час їх виплати).
В решті позовних вимог відмовлено.
5. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, 23 лютого 2018 року Зарічненська районна державна адміністрація Рівненської області звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 01 листопада 2017 року та постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2018 року та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
6. Ухвалою Верховного Суду (склад колегії суддів: Стрелець Т. Г., Білоус О. В., Шарапа В. М.) від 02 березня 2018 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Зарічненської районної державної адміністрації Рівненської області та установлено строк для подачі відзиву на касаційну скаргу.
7. 12 березня 2018 року до Верховного Суду від ОСОБА_1 надійшов відзив на касаційну скаргу Зарічненської районної державної адміністрації Рівненської області, в якому позивач просить залишити оскаржувані судові рішення без змін, а касаційну скаргу без задоволення.
8. На підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду № 643/0/78-19 від 06 червня 2019 року призначено повторний автоматизований розподіл цієї справи, у зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача Стрелець Т. Г., що унеможливлює її участь у розгляді касаційної скарги.
9. Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 07 червня 2019 року у цій справі визначено склад колегії суддів: Яковенко М. М. (головуючий суддя), Дашутін І. В., Шишов О. О.
10. Ухвалою Верховного Суду від 17 січня 2020 року закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження.
IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
11. Судами попередніх інстанцій встановлено, що постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 03 липня 2017 р. у справі № 817/81/17, яка залишена без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 30 жовтня 2017 року, ОСОБА_1 поновлена на посаді начальника відділу у справах сім`ї та молоді Зарічненської районної державної адміністрації Рівненської області з 14 січня 2017 року.
12. 04 липня 2017 року відповідачем прийняте розпорядження № 141-к "Про поновлення ОСОБА_1 ", яким позивача поновлено на посаді з 14 січня 2017 року та з цього ж числа остання вважається такою, що приступила до роботи. Також, вказаним розпорядженням зобов`язано відділ фінансово-господарського забезпечення проводити оплату праці позивача відповідно до законодавства.
13. Розпорядженням Зарічненської районної державної адміністрації Рівненської області від 27 липня 2017 року № 163-к позивачу надана щорічна основна відпустка тривалістю 30 календарних днів з 31 липня 2017 року по 30 серпня 2017 року із виплатою грошової допомоги у розмірі середньомісячної заробітної плати.
14. Згідно з розпорядженням Зарічненської районної державної адміністрації Рівненської області від 21 серпня 2017 року № 183-к "Про внесення змін до розпорядження № 163-к від 27 серпня 2017 року" позивачу, з урахуванням внесених змін, надана додаткова відпустка тривалістю 15 календарних днів з 31 липня 2017 року по 15 вересня 2017 року.
15. Станом на час розгляду справи, позивач заробітної плати, коштів за знаходження у щорічній основній і додатковій відпустках, а також матеріальної допомоги на оздоровлення не отримувала, що підтверджується листом Зарічненської районної державної адміністрації Рівненської області від 23 жовтня 2017 року № 01.2-03 к-61.
16. Вважаючи свої права порушеними, позивач звернулася до суду з адміністративним позовом.
IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
17. Суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, частково задовольняючи адміністративний позов, виходили з того, що не отримання позивачем заробітної плати є грубим порушенням гарантованих Конституцією України її прав. Крім цього, законна заробітна плата позивача, яка мала б бути їй виплачена, є її власністю, а отже відповідачем порушені також права позивача щодо володіння, користування та розпорядження власністю останньої.
18. Крім цього, суд апеляційної інстанції зазначив, що відповідачем на момент розгляду справи не проведено жодних виплат по оплаті заробітної плати позивача та виплат за час перебування у відпустці, не надано жодних розрахунків щодо неправильного обрахування судом першої інстанції належних до виплати сум.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
19. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень у справі.
20. Касаційна скарга обґрунтована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій надали неправильну правову оцінку обставинам справи, внаслідок чого зробили хибний висновок про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог. Крім цього, скаржник у касаційній скарзі здійснює виклад обставин справи та надає їм відповідну оцінку, цитує норми процесуального та матеріального права, а також висловлює свою незгоду із оскаржуваними судовими рішенням про часткове задоволення позовних вимог.
V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
21. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, у відповідності до ч. 1 ст. 341 КАС України, виходить з наступного.
22. Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
23. В силу статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди захищається законом.
24. Право на оплату праці, право на оплачуваний відпочинок (відпустку) ОСОБА_1, яка має статус державного службовця, встановлені та гарантовані розділами VI, VIІ Закону України "Про державну службу".
25. Відповідно до ч.1 ст. 50 Закону України "Про державну службу", держава забезпечує достатній рівень оплати праці державних службовців для професійного виконання посадових обов`язків, заохочує їх до результативної, ефективної, доброчесної та ініціативної роботи.
26. Відповідно до ч. 1 ст. 57, ч. 1 ст. 58 цього ж Закону, державним службовцям надається щорічна основна оплачувана відпустка тривалістю 30 календарних днів, якщо законом не передбачено більш тривалої відпустки, з виплатою грошової допомоги у розмірі середньомісячної заробітної плати.
За кожний рік державної служби після досягнення п`ятирічного стажу державної служби державному службовцю надається один календарний день щорічної додаткової оплачуваної відпустки, але не більш як 15 календарних днів.
27. Судами попередніх інстанцій встановлено, що Зарічненська районна державна адміністрація Рівненської області в період з 17 липня 2017 року по 30 липня 2017 року та з 16 вересня 2017 року по 01 листопада 2017 року не нараховувала та не виплачувала заробітну плату ОСОБА_1 .
28. Відтак, колегія суддів погоджується, що не отримання ОСОБА_1 заробітної плати є грубим порушенням гарантованих Конституцією України її прав.
29. Згідно ст. 1 Конвенції Міжнародної організації праці "Про захист заробітної плати" № 95, ратифікованої Україною 30 червня 1961 року, незалежно від назви оплати праці і методу її обчислення, будь-яку винагороду або заробіток, які можуть бути обчислені в грошах, і встановлені угодою або національним законодавством, що їх роботодавець повинен заплатити працівникові за працю, яку виконано чи має бути виконано, або за послуги, котрі надано чи має бути надано.
30. Отже, колегія суддів вважає вірними висновки судів попередніх інстанцій, що порушені права позивача мають бути відновлені, при цьому, спосіб відновлення порушеного права повинен бути ефективним та таким, що виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність відповідача, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
31. Згідно п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок № 100), у разі визнання середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.