ПОСТАНОВА
Іменем України
21 січня 2020 року
м. Київ
справа № 522/6640/18
адміністративне провадження № К/9901/60178/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Яковенка М. М.,
суддів - Дашутіна І. В., Шишова О. О.,
розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу № 522/6640/18
за адміністративним позовом громадянина Сирійської Арабської Республіки ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення про примусове повернення в країну походження,
за касаційною скаргою громадянина Сирійської Арабської Республіки ОСОБА_1 на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду (склад колегії суддів: Стас Л. В., Турецька І. О., Градовський Ю. М.) від 23 липня 2018 року,
УСТАНОВИВ:
І. РУХ СПРАВИ
1. У квітні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області, у якому просив:
- визнати протиправним та скасувати Рішення Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області № 92 від 04 квітня 2018 року про примусове повернення в країну походження іноземця або особи без громадянства, громадянина Сирийської Арабської Республіки ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 .
2. Вимоги адміністративного позову мотивовано тим, що спірне рішення відповідача щодо примусового повернення позивача є протиправним та таким, що порушує права, гарантовані Конституцією України та міжнародними договорами, ратифікованими Україною. Наполягає на тому, що рішення відповідача про примусове його повернення до Сирійської Арабської Республіки, у якій триває військовий конфлікт, ставить під загрозу його життя. Війна в країні відбувається з численними порушеннями прав людини, тому не можливо підтримувати жодну сторону конфлікту, у зв`язку з цим позивач не бажає приймати в цьому участь та служити в армії на будь-який стороні. Але, враховуючи загальновідому інформацію, позивач вказує, що при поверненні до країни походження він буде одразу затриманий та направлений до армії урядових військ.
3. Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 22 травня 2018 року задоволено адміністративний позов.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області № 92 від 04 квітня 2018 року про примусове повернення в країну походження іноземця або особи без громадянства, громадянина Сирійської Арабської Республіки ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 .
4. Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2018 року скасовано рішення Приморського районного суду м. Одеси від 22 травня 2018 року та прийнято нову постанову, якою відмовлено у задоволенні позову громадянина Сирійської Арабської Республіки ОСОБА_1.
5. Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, 21 серпня 2018 року ОСОБА_1 звернувся Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2018 року, а рішення Приморського районного суду м. Одеси від 22 травня 2018 року залишити в силі.
6. Ухвалою Верховного Суду (склад колегії суддів: Стрелець Т. Г., Білоус О. В., Желтобрюх І. Л.) від 19 вересня 2018 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою та установлено строк для подання відзиву; відмовлено у задоволенні клопотання про зупинення виконання постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2018 року.
7. 14 червня 2018 року до Верховного Суду від Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1, в якому відповідач просить залишити оскаржуване судове рішення без змін, а касаційну скаргу без задоволення.
8. На підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду № 720/0/78-19 від 12 червня 2019 року призначено повторний автоматизований розподіл цієї справи, у зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача Стрелець Т. Г., що унеможливлює її участь у розгляді касаційної скарги.
9. Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 12 червня 2019 року, визначено склад колегії суддів: Яковенко М. М. - головуючий суддя, Дашутін І. В., Шишов О. О.
10. Ухвалою Верховного Суду від 17 січня 2020 року закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження.
IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
11. Судами попередніх інстанцій встановлено, що 04 квітня 2018 року під час проведення цільових профілактичних заходів з нагляду за виконанням законодавства в міграційній сфері співробітниками Авангардівського ВП Овідіопольського ВП ГУНП в Одеській області ГУ ДМС України в Одеській області за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, смт. Авангард, вул. Базова, 20, було виявлено та доставлено до ГУ ДМС України в Одеській області громадянина Сирійської Арабської Республіки ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 .
12. За результатами перевірки та проведеного опитування позивача було встановлено, що він порушив правила перебування іноземців в Україні, а саме: ухилився від виїзду після закінчення відповідного терміну перебування, постійного місця проживання та законного джерела існування не має.
13. Уповноваженою особою ГУ ДМС України в Одеській області 04 квітня 2018 року за порушення ч. 1 ст. 203 Кодексу України про адміністративні правопорушення, що виразилося в порушенні правил перебування іноземців в Україні, тобто ухилення від виїзду після закінчення терміну легального перебування, стосовно ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення ПР МОД № 002011 та постановою про накладення адміністративного стягнення від 04 квітня 2018 року ПН МОД № 002011 притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 510 грн.
14. 04 квітня 2018 року Головним управлінням ДМС України в Одеській області прийняте рішення про примусове повернення в країну походження громадянина Сирії ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 та зобов`язано його покинути територію України у термін до 03 травня 2018 року.
15. Згідно наявної в матеріалах справи розписки, позивач від виконання рішення відмовився.
16. Судами також встановлено, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є громадянином Сирії, уродженцем провінції Латакія, с. Біт Ана. За національністю араб, за віросповіданням мусульманин - шиїт. Рідна мова - арабська, вільно володіє англійською та російською мовами. За сімейним станом неодружений. ОСОБА_1 має вищу освіту, яку він отримав в університеті "Тишрін" (Сирія, м. Латакія) в період з 2002 по 2007 роки. Протягом 2010 - 2012 років позивач навчався на підготовчих відділеннях вищих навчальних закладів на території України в м. Одесі, навчання не закінчив через фінансові проблеми. ОСОБА_1 не є членом жодної політичної, громадської або молодіжної організації. В країні громадянського походження залишились близькі родичі позивача, а саме: батько - ОСОБА_2, 1954 року народження, мати - ОСОБА_3, 1966 року народження, два брати - ОСОБА_4, 1990 року народження та ОСОБА_5, 1990 року народження, сестра - ОСОБА_6, 1989 року народження.
17. Громадяни Сирійської Арабської Республіки ОСОБА_1 вибув з батьківщини 15 жовтня 2010 року повітряним шляхом авіарейсом м. Алеппо (Сирія) - м. Одеса (Україна), на підставі національного паспорту № НОМЕР_1 та оформленої студентської візи на навчання в Одеській державній академії холоду. Перетнув державний кордон України легально.
18. 05 вересня 2012 року позивач звернувся за наданням міжнародного захисту до Головного управління ДМС України в Одеській області. Рішенням ДМС України від 22 липня 2013 року № 433-13 позивачу було відмовлено у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. Зазначене рішення позивач оскаржив у судовому порядку.
19. Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2013 року по справі № 815/6340/13-а, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2014 року, адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення ДМС України в Одеській області від 22 липня 2013 року № 433-13 визнано протиправним та скасовано. Зобов`язано ДМС України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
20. На виконання постанови Одеського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2013 року, ДМС України було прийнято рішення від 20 березня 2014 року № 30-14 про повторний розгляд заяви позивача. За результатами повторного розгляду заяви ДМС України вдруге було прийнято рішення від 05 березня 2015 року № 154-15 про відмову у визнанні біженцем або особою, яка потребує податкового захисту.
21. 09 листопада 2015 року ОСОБА_1 повторно звернувся з заявою про надання міжнародного захисту в Україні.
22. Рішенням Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області від 09 листопада 2016 року № 212 позивачу відмовлено у прийнятті заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
23. Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 22 червня 2016 року по справі № 815/1511/16 відмовлено у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до ДМС України, ГУ ДМС України в Одеській області щодо оскарження зазначеного рішення.
24. Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2016 року апеляційна скарга позивача була залишена без задоволення, а постанова Одеського окружного адміністративного суду від 22 червня 2016 року - без змін.
25. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 16 листопада 2016 року було відмовлено у відкритті касаційного провадження через необґрунтованість касаційної скарги ОСОБА_1.
26. 16 грудня 2016 року ОСОБА_1 втретє звернувся із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
27. Рішенням Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області від 16 грудня 2016 року № 241 позивачу було відмовлено в прийнятті заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
28. Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 29 березня 2017 року по справі № 815/261/17, яка залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2017 року, було відмовлено у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до ГУ ДМС України в Одеській області про визнання неправомірним та скасування зазначеного рішення.
29. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 12 липня 2017 року було відмовлено у відкритті касаційного провадження через необґрунтованість касаційної скарги ОСОБА_1.
30. Вважаючи спірне рішення № 92 від 04 квітня 2018 року протиправним, а свої права порушеними, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.
IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
31. Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з формального ставлення зі сторони відповідача до перевірки усіх обставин, викладених позивачем, не прийняття до уваги важливої та достовірної інформації викладеної у Рекомендаціях УВКБ ООН від листопада 2017 року, що серед фактів, повідомлених ОСОБА_1 є підстави для висновку, що позивач має обґрунтовані побоювання у випадку повернення до Сирії, стати жертвою переслідування зі сторони влади, як особа, що ухиляється від військової служби, і тим самим, розглядатись як особа, що є противником сирійської влади, тільки за цими поглядами та за походженням з провінції Латакія.
32. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що відсутні підстави та докази переслідування позивача за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань в матеріалах справи відсутні, не надані при розгляді Державною міграційною службою України заяви позивача про визнання його біженцем чи особи, яка потребує додаткового захисту.
33. Крім цього, апеляційний суд дійшов висновку, що факт опублікування нових Рекомендацій УВКБ ООН у листопаді 2017 року не є підставою для задоволення позову, оскільки в зазначених рекомендаціях не міститься жодних нових визначень окрім "особа, яка ухиляється від військової служби", що не може вважатися у розумінні національного та міжнародного законодавства підставою для скасування спірного рішення відповідача.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
34. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судом неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення у справі.
35. Касаційна скарга обґрунтована тим, що апеляційним судом не застосовано до спірних правовідносин вимоги ст. 31 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" та ст. 3 Конвенції проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження і покарання, що свідчить про порушення норм матеріального права.
36. Крім цього, скаржник у касаційній скарзі здійснює виклад обставин справи та надає їм відповідну оцінку, цитує норми процесуального та матеріального права, посилається на міжнародні нормативно-правові акти, що регулюють спірні правовідносини та практику Європейського суду з прав людини, а також висловлює свою незгоду із оскаржуваним судовим рішенням про задоволення позовних вимог.
V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
37. Предметом розгляду цієї справи є рішення Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про примусове повернення в країну походження громадянина Сирійської Арабської Республіки ОСОБА_1.
38. Відтак, спірні правовідносини виникли у зв`язку з перебуванням іноземця на території України.
39. У розумінні п. 11 ч. 6 ст. 12 КАС України для цілей цього Кодексу справи щодо перебування іноземців або осіб без громадянства на території України є справами незначної складності.
40. Пункт 8 ч. 2 ст. 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
41. Наведеним конституційним положенням кореспондують положення ст. 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", а також ст. 13 КАС України.
42. Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
43. Згідно з ч. 1 ст. 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
44. Водночас п. 2 ч. 5 цієї ж норми процесуального закону встановлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;