ПОСТАНОВА
Іменем України
21 січня 2020 року
Київ
справа №826/15879/18
адміністративне провадження №К/9901/32985/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Губської О. А.,
суддів: Єресько Л.О., Соколова В.М.,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 до Головного територіального управління юстиції у Київській області про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та суми компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою Головного територіального управління юстиції у Київській області на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 травня 2019 року, прийняте у складі судді Скочок Т.О. та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2019 року, прийняту у складі колегії суддів: Карпушової О.В. (головуючий), Губської Л.В., Степанюка А.Г.
І. Суть спору:
1. ОСОБА_1 (надалі також ОСОБА_1, позивач) звернулася до суду з позовом до Головного територіального управління юстиції у Київській області про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні починаючи з липня 2015 року по листопад 2017 року у розмірі 254 818,62 грн. та компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати з 01.07.2015 по листопад 2017 року у розмірі 18 019,57 грн.
2. В обґрунтування своїх вимог позивач зазначила, що при звільненні 30 червня 2015 року їй не проведено остаточного розрахунку, а здійснено його лише 13.12.2017 на виконання виконавчого листа Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.11.2017 по справі №826/13194/16, а тому відповідно до вимог ст. 116, 117 КЗпП України відповідач зобов`язаний сплатити їй середній заробіток та компенсацію за весь час затримки розрахунку.
3. Відповідач позов не визнав та просив відмовити в його задоволенні.
ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи
4. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.09.2017 у справі №826/13194/16, що була залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15.11.2017 та постановою Верховного Суду від 19.09.2018 (номер провадження К/9901/2661/17), позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Головного територіального управління юстиції у Київській області щодо невиплати ОСОБА_1 заробітної плати за період роботи з 01.06.2014 по 30.06.2015. Вирішено стягнути з Головного територіального управління юстиції у Київській області на користь ОСОБА_1 заробітну плату за період роботи на посаді першого заступника начальника Головного управління юстиції у Київській області з 01.06.2014 по 30.06.2015 у розмірі 75116,60 грн., за вирахуванням з цієї суми податку на доходи фізичних осіб та єдиного соціального внеску.
5. З тексту постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.09.2017 вбачається, що адміністративним судом були встановлені наступні обставини.
5.1. Відповідно до наказу Міністерства юстиції України №678/к від 02.10.2007 та наказу Головного управління юстиції у Київській області №1372/к від 02.10.2007 ОСОБА_1 призначено на посаду першого заступника начальника Головного управління юстиції у Київській області як таку, що успішно пройшла стажування, звільнивши її з посади заступника начальника Головного управління юстиції у Київській області.
5.2. 30.06.2015 ОСОБА_1 відповідно до наказу Міністерства юстиції України №2030/к від 30.06.2015 та наказу Головного територіального управління юстиції у Київській області №906/3 від 30.06.2015 звільнено з посади першого заступника начальника Головного управління юстиції у Київській області за переведенням для подальшої роботи в Центральному державному архіві громадських об`єднань, відповідно до п. 5 ст. 36 Кодексу законів про працю України.
5.3. Згідно довідки про доходи від 07.08.2015 ОСОБА_1 нараховувалася та виплачувалася заробітна плата щомісячно по травень 2014 року включно. Починаючи з 01.06.2014 по 30.06.2015 (по день звільнення), заробітна плата ОСОБА_1 не нараховувалася та не виплачувалася.
5.4. Після звільнення, ОСОБА_1 на підставі наказу Головного управління юстиції у Київській області від 30.06.2015 №906/3 виплачено лише грошову компенсацію за невикористану частину щорічної основної та додаткової оплачуваної відпусток.
5.5. Окружний адміністративний суд міста Києва, задовольняючи позовні вимоги у справі №826/13194/16 дійшов висновку, що не нарахування та невиплата ОСОБА_1 заробітної плати за період роботи на посаді першого заступника начальника Головного управління юстиції у Київській області, а саме - за період з 01.06.2014 по 30.06.2015 є протиправною бездіяльністю Головного територіального управління юстиції у Київській області, а сума заробітної плати за зазначений період часу має бути нарахована та сплачена позивачу.
5.6. 13.12.2017 на рахунок позивача надійшли безготівкові кошти у сумі 60 468,86 грн. з призначенням "стягнення заробітної плати згідно виконавчого листа Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.11.2017 по справі №826/13194/16", що підтверджується довідкою-випискою АТ КБ "Приватбанк", сформованої 03.08.2018.
6. Позивач, вважаючи, що відповідно до вимог ст. 116, 117 КЗпП України відповідач зобов`язаний сплатити їй середній заробіток та компенсацію за весь час затримки розрахунку, звернулася з даним позовом до суду.
ІІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
7. Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 28 травня 2019 року, яку залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2019 року, позов задовольнив.
7.1. Стягнув з Головного територіального управління юстиції у Київській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 255 396,44 грн.
7.2. Зобов`язав Головне територіальне управління юстиції у Київській області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів за період з липня 2015 року по листопад 2017 року, у зв`язку з порушенням строків нарахування та виплати заробітної плати у сумі 60 468,86 грн., - всього у розмірі 20 740,82 грн.
8. Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що відповідач жодним чином не довів відсутність своєї вини у затримці виплати позивачу заробітної плати та інших належних до виплати сум. Всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день його звільнення. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать; в разі невиконання такого обов`язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.
IV. Провадження в суді касаційної інстанції
9. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати вказані судові рішення в частині задоволення позовних вимог та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі; позовну заяву залишити без розгляду.
10. В обґрунтування вимог касаційної скарги посилається на те, що Шостим апеляційним адміністративним судом порушено право Управління на участь у судовому засіданні та висловлення своїх усних пояснень щодо предмету спору. Скаржник також зазначає, що на спірні правовідносини не розповсюджує свою дію положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України та застосовується тримісячний строк звернення до суду з відповідним позовом, який позивач пропустила. Крім того, відповідач вказує, що в діях по виплаті заробітної плати ОСОБА_1 лише 30 листопада 2017 року відсутня вина Управління. Разом з тим, позивачем, яка перебувала на посаді першого заступника начальника Головного управління юстиції у Київській області та, в силу своїх посадових обов`язків, знала про визначені законодавством України підстави, спосіб та повноваження державного органу щодо нарахування та виплати бюджетних коштів, свідомо не направляла вимогу про виплату заробітної плати та інші компенсаційні виплати безпосередньо до Управління, а навпаки, вчиняла дії, направлені на затягування вирішення цього питання, саме з метою отримання максимально великої компенсації бюджетних коштів.
11. Позивач у відзиві на касаційну скаргу вказує на її безпідставність та просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої та апеляційної інстанції - без змін.
V. Джерела права й акти їх застосування
12. Згідно з частиною другою статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
13. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
14. Кодекс законів про працю України (далі - КЗпП України) регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини.
15. Відповідно до частини першої статті 47 КЗПП власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
16. За статтею 116 КЗпП при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.
17. Згідно з частиною 1 статті 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
18. Відповідно до частини 2 статті 117 КЗпП України, при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
19. Відповідно до статті 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.
20. Частиною п`ятою статті 122 КАС України встановлено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
21. За приписами частини третьої статті 122 КАС України встановлено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
22. Статтею 233 КЗпП України визначено, що працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки. У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
23. Відповідно до вимог статті 123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
24. Частиною 3 статті 123 КАС України встановлено, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
25. Статтею 34 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР "Про оплату праці" передбачено, що компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.
26. Статтями 1, 2, 3 Закону України „Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" від 19 жовтня 2000 року №2050-III встановлено, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується дохід, до уваги не береться).
27. Згідно з пунктом 2 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року №159 (далі - Порядок № 159) компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року.
28. В силу пункту 7 вказаного Порядку, компенсація проводиться за рахунок джерел, з яких здійснюються відповідні виплати, а саме: власних коштів - підприємствами, установами та організаціями, які не фінансуються і не дотуються з бюджету, а також об`єднаннями громадян; коштів відповідного бюджету - підприємствами, установами та організаціями, що фінансуються чи дотуються з бюджету; коштів Пенсійного фонду, фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування на випадок безробіття, фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, інших цільових соціальних фондів, а також коштів, що спрямовуються на їх виплату з бюджету.