ПОСТАНОВА
Іменем України
21 січня 2020 року
Київ
справа №804/428/16
адміністративне провадження №К/9901/13772/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А., суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського"
на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2016 року (суддя Олійник В.М.)
та ухвалу Дніпровського апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2016 року (судді: Лукманова О.М. (головуючий), Божко Л.А., Прокопчук Т.С.)
у справі № 804/428/16
за позовом Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського"
до Дніпропетровської митниці ДФС
про скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення,
В С Т А Н О В И В:
У січні 2016 року Публічне акціонерне товариство "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського" (далі - ПАТ "ДМКД", декларант) звернулося до суду з адміністративним позовом до Дніпропетровської митниці ДФС (далі - Митниця), в якому просило скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 20 липня 2015 року № 110010000/2015/600424/1 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 20 липня 2015 року № 110010000/2015/20075.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ПАТ "ДМКД" при здійсненні митного оформлення товару подало всі необхідні та достатні документи, передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України (далі - МК України), які чітко ідентифікували товар та містили всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Натомість Митниця на порушення норм МК України безпідставно прийняла оскаржувані рішення та неправомірно застосувала резервний метод визначення митної вартості товару, імпортованого позивачем.
Дніпропетровський окружний адміністративний суд постановою від 19 лютого 2016 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2016 року, відмовив у задоволенні адміністративного позову.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що відповідач мав обґрунтовані сумніви щодо правильного визначення позивачем митної вартості товарів, які не були спростовані ПАТ "ДМКД" шляхом подання додаткових витребуваних Митницею документів та пояснень, а тому відповідач правомірно відмовив у митному оформленні товару за заявленою позивачем митною вартістю та прийняв рішення про коригування митної вартості товарів.
Не погодившись із рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати їх та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі. Зокрема, скаржник зазначив, що оскаржувані рішення прийняті відповідачем протиправно, оскільки подані декларантом документи не містили розбіжностей, не мали наявних ознак підробки, містили всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, та відомості щодо ціни, що підлягає сплаті за ці товари.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 22 липня 2016 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ПАТ "ДМКД".
У своїх запереченнях на касаційну скаргу Митниця, посилаючись на законність та обґрунтованість судових рішень, просила залишити касаційну скаргу без задоволення.
01 лютого 2018 року справу в порядку, передбаченому підпунктом 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року; далі - КАС України) передано до Верховного Суду.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що зазначена касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що 29 квітня 2015 року між ПАТ "ДМКД" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Русская горно-металлургическая компания", Російська Федерація (продавець) укладено контракт №15-0835-12 на поставку товару - залізорудного концентрату на умовах СРТ - станція Дніпродзержинськ Придніпровської залізниці. Згідно з додатком № 6 від 26 червня 2015 року до вказаного контракту продавець зобов`язувався поставити залізорудний концентрат у кількості 70 тонн за ціною 2192,80 руб. РФ/т на умовах СРТ - станція Дніпродзержинськ Придніпровської залізниці.
З метою здійснення митного оформлення товару позивач 26 червня 2015 року подав до Митниці митну декларацію № 110010000/2015/021583, в якій митну вартість товару визначив за першим методом (за ціною договору) на рівні 2192,80 руб. РФ/т.
На підтвердження заявленої митної вартості товару декларант разом із митною декларацією подав митному органу наступні документи: контракт від 29.04.2015 №15-0835-12; додаток від 26.06.2015 № 6 до контракту від 29.04.2015 № 15-0835-12; рахунки-фактури (інвойси); залізничні накладні; сертифікати походження товару; сертифікати якості; копію митної декларації країни відправлення від 29.06.2015 №10101100/180615/0000719.
Розглянувши подані позивачем документи, Митниця встановила, що документи не містять усіх даних для визначення митної вартості товару за основним методом, а також містять розбіжності, зокрема:
1) товар імпортовано за контрактом від 29.04.2015 №15-0835-12 та додатком № 6 від 26.06.2015, який є непрямим, тобто укладений не з виробником оцінюваного товару. Договір із третіми особами, що пов`язаний із договором (угодою, контрактом) про поставку товару, митна вартість якого визначається, ПАТ "ДМКД" не надано.
2) відповідно до зовнішньоекономічного контракту залізорудний концентрат імпортується за ціною, що розраховується в залежності від вмісту Fе. Базова ціна залізорудного концентрату визначається на рівні 2192,80 руб. РФ/т при вмісті Fе 66%. Залежно від збільшення або зменшення фактичного вмісту Fе надбавка або знижка до базової ціни складає 24,29 руб. РФ/т за 1% Fе долі в пропорції. Відповідно до зазначеного середня вартість одиниці оцінюваного товару заявлена на рівні 2195,96 руб. РФ/т. Декларантом подано до митного оформлення рахунки-фактури продавця, рахунки виробника, які не містять умов поставки та не завірені печаткою підприємства, що видало зазначені рахунки (ВАТ "Стойленский ГОК"). Рахунки виробника містять посилання на відповідні сертифікати якості для можливості ідентифікації за вмістом Fе, ціна залізорудного концентрату визначена на рівні 1400 руб. РФ/т. Отже, рахунки виробника та рахунки продавця містять вартість оцінюваного товару, визначену відносно різної базової ціни, що залежить від вмісту Fе. За відсутності договору із третіми особами, що пов`язаний із договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається, унеможливлене проведення перевірки числового значення заявленої митної вартості. Рахунки продавця та виробника ідентифікуються між собою лише за вагою та, як зазначено вище, містять ціну товару визначену залежно від вмісту Fе, що не відповідає ціні рахунку виробника. Таким чином, відповідні документи продавця та виробника містять розбіжності щодо вартості товару, що постачається;
3) надані рахунки продавця та виробника не містять жодних печаток та штампів прикордонних служб, станцій та митниць, що є підставою для застосування додаткових форм митного контролю;
4) за відомостями графи 46 поданої декларантом копії декларації країни експорту від 29.06.2015 № 10101100/290615/0000719 митна вартість оцінюваного товару на умовах СРТ Дніпродзержинськ складає 35,9594 дол. США/т, що за курсом ЦБРФ станом на день оформлення зазначеної МД складає 1970,81 руб. РФ/т, а це не відповідає ні рахунку виробника, ні рахунку контрактоутримувача;
5) за умовами контракту від 29.04.2015 № 15-0835-12, додатку від 26.06.2015 № 6 визначено умови поставки СРТ-Дніпродзержинськ, які передбачають покладення на продавця витрат доставки до місця призначення на кордоні України. Відповідно до заяви ПАТ "ДМКД", що викладена у листі від 17.07.2015 № 062Д/1849, підтвердження транспортної складової територією України неможливе, тому з урахуванням умов постачання СРТ-Дніпродзержинськ вартість транспортування від виробника до пункту призначення є складовою вартості товару за контрактом, заявленої декларантом як митна вартість.
У зв`язку з цим Митниця через засоби електронного зв`язку надіслала ПАТ "ДМКД" повідомлення про необхідність подання додаткових документів відповідно до частини третьої статті 53 МК України.
Позивач не виконав вимоги митного органу щодо подання витребуваних документів, тому 20 липня 2015 року Митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів № 110010000/2015/600424/1, в якому визначила митну вартість імпортованого ПАТ "ДМКД" товару за резервним методом на рівні 3,0590 руб. РФ/кг, а також склала картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №110010000/2015/20075.
Товар, який надійшов на адресу позивача, випущено у вільний обіг із застосуванням фінансових гарантій на суму переплати митних платежів відповідно до розділу Х МК України.
ПАТ "ДМКД" скористалося своїм правом та оскаржило рішення про коригування митної вартості товарів в адміністративному порядку, яке Дніпропетровська митниця ДФС своїм рішенням від 02 жовтня 2015 року № 2290/10/04-50-25-02 залишила без змін.
Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до статті 49 МК України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню (частина друга статті 52 МК України).
Відповідно до статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, визначений у частині другій статті цієї статті.
Частиною третьою статті 53 МК України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи відповідно до переліку, наведеному в даній нормі.
Згідно з частиною четвертою статті 54 МК України у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; розрахунок ціни (калькуляцію).