ПОСТАНОВА
Іменем України
21 січня 2020 року
Київ
справа №812/2336/14
адміністративне провадження №К/9901/11084/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А., суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Луганської митниці ДФС
на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 28 травня 2014 року (суддя Матвєєва В.В.)
та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2016 року (судді: Гаврищук Т.Г. (головуючий), Блохін А.А., Сухарьок М.Г.)
у справі № 812/2336/14
за позовом Публічного акціонерного товариства "Алчевський металургійний комбінат"
до Луганської митниці ДФС
про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови,
В С Т А Н О В И В:
У квітні 2014 року Публічне акціонерне товариство "Алчевський металургійний комбінат" (далі - Товариство) звернулося до суду з адміністративним позовом до Луганської митниці ДФС (далі - Митниця, митний орган), в якому просило визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 02 жовтня 2013 року № 702020001/2013/000712/2, картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 702020001/2013/00152.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Товариство при здійсненні митного оформлення товару надало всі необхідні та достатні документи, передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України (далі - МК України), які чітко ідентифікували товар та містили всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Натомість Митниця на порушення норм МК України безпідставно прийняла оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів та неправомірно застосувала резервний метод визначення митної вартості товару, імпортованого позивачем.
Луганський окружний адміністративний суд постановою від 28 травня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2016 року, адміністративний позов Товариства задовольнив.
Судові рішення мотивовані тим, що відповідачем не наведено та не надано будь-яких переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товарів за ціною договору.
Не погодившись із рішеннями судів попередніх інстанцій, Митниця звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просила їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову Товариства в повному обсязі. Зокрема, скаржник зазначив, що правомірно прийняв рішення про коригування митної вартості товарів, оскільки подані декларантом документи містили розбіжності в умовах оплати за оцінюваний товар та не містили відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 26 жовтня 2016 року відкрив касаційне провадження за скаргою Митниці.
Товариство не скористалося своїм правом подати заперечення/відзив на касаційну скаргу, що не перешкоджає розгляду справи.
29 січня 2018 року справу в порядку, передбаченому підпунктом 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року; далі - КАС України) передано до Верховного Суду.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що зазначена касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних мотивів.
Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що між позивачем та компанією "Азія Мінералс Лімітед", Гонконг, укладено зовнішньоекономічний контракт від 07 листопада 2012 року № 0108/1442, в межах якого позивачем ввезено на митну територію України товар - феросілікомарганець ФСМн17 - на умовах поставки DАР-м. Алчевськ згідно з Інкотермс-2010.
З метою здійснення митного оформлення вказаного товару Товариство подало до митного органу митну декларацію від 01 жовтня 2013 року №702020001/2013/009776, в якій митну вартість імпортованого товару визначило за ціною договору: 1180,93 дол. США/т.
На підтвердження заявленої митної вартості товару позивач разом із митною декларацією подав наступні документи: зовнішньоекономічний контракт з додатками; рахунки-фактура (інвойси); коносамент; залізничні накладні внутрішнього сполучення; платіжні документи, що підтверджують вартість товару; висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією; документ, що містить інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини; передплатні рахунки, які підтверджують заявлену митну вартість; сертифікати походження товару; сертифікати якості; лист постачальника про неможливість надання документів.
Розглянувши подані позивачем документи, Митниця через засоби електронного зв`язку надіслала Товариству повідомлення про необхідність подання додаткових документів відповідно до частини третьої статті 53 МК України для підтвердження заявленої митної вартості товару, а саме: якщо здійснювалося страхування - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; договір (угоду) із третіми особами, пов`язаний з договором про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця; платіжні документи, що підтверджують вартість товару; копію митної декларації країни відправлення з перекладом.
На виконання запиту митного органу Товариство листом від 02 жовтня 2013 року №0109/Т-250 надало копії декларацій країни відправлення від 02 серпня 2013 року №6767136 та від 01 серпня 2013 року № 6750408 без перекладу.
02 жовтня 2013 року Митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів № 702020001/2013/000712/2, відповідно до якого митну вартість імпортованого позивачем товару визначила за резервним методом на рівні 1,44 дол. США/кг на підставі митних декларацій від 07 травня 2013 року №700140000/2013/008703 та від 21 вересня 2013 року № 100260000/2013/111832, а також склала картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №702020001/2013/00152.
Товар, який надійшов на адресу Товариства, випущено у вільний обіг із застосуванням фінансових гарантій на суму переплати митних платежів відповідно до розділу Х МК України.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає наступне.
Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до статті 49 МК України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню (частина друга статті 52 МК України).
Відповідно до статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, визначений у частині другій цієї статті.
При цьому, частиною третьою статті 53 МК України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи відповідно до переліку, наведеному в даній нормі.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 МК України (частина третя статті 54 МК України).