ПОСТАНОВА
Іменем України
21 січня 2020 року
Київ
справа №813/5405/15
адміністративне провадження №К/9901/14912/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А., суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Львівської митниці ДФС
на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2016 року (суддя Кедик М.В.)
та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 06 вересня 2016 року (судді: Качмар В.Я. (головуючий), Гінда О.М., Ніколін В.В.)
у справі № 813/5405/15
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕРА ТРЕЙД"
до Львівської митниці ДФС
про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів,
В С Т А Н О В И В:
У вересні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕРА ТРЕЙД" (далі - Товариство) звернулося до суду з адміністративним позовом до Львівської митниці ДФС (далі - Митниця, митний орган), в якому з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог просило визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів:
- від 22 січня 2015 року № 209000011/2015/900002/1;
- від 23 січня 2015 року № 209000011/2015/900003/1, № 209000011/2015/900004/1, № 209000011/2015/900005/1, № 209000011/2015/900006/1;
- від 26 січня 2015 року № 209000011/2015/900008/1, № 209000011/2015/900009/1.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Товариство при здійсненні митного оформлення товарів надало всі необхідні та достатні документи, передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України (далі - МК України), які чітко ідентифікували товари та містили всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Натомість Митниця на порушення норм МК України безпідставно прийняла оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів та неправомірно застосувала резервний метод визначення митної вартості товарів, імпортованих позивачем.
Львівський окружний адміністративний суд постановою від 11 лютого 2016 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 06 вересня 2016 року, адміністративний позов Товариства задовольнив.
Судові рішення мотивовані тим, що відповідачем не наведено та не надано будь-яких переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товарів за ціною договору.
Не погодившись із рішеннями судів попередніх інстанцій, Митниця звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просила їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову Товариства в повному обсязі. Зокрема, скаржник зазначив, що правомірно прийняв рішення про коригування митної вартості товарів, оскільки позивачем не подано документів на підтвердження транспортних витрат.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 19 жовтня 2016 року відкрив касаційне провадження за скаргою Митниці.
У своїх запереченнях на касаційну скаргу Товариство вважає судові рішення законними та обґрунтованими, тому в задоволенні касаційної скарги просило відмовити.
02 лютого 2018 року справу в порядку, передбаченому підпунктом 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року; далі - КАС України) передано до Верховного Суду.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що зазначена касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних мотивів.
Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що 02 січня 2015 року між позивачем та компанією Anwil S.A. (Республіка Польща) укладено договір купівлі-продажу № 1300000935, предметом якого є купівля полівінілхлориду суспензійного Polanvil S-58, Polanvil S-67, Polanvil S-70.
У січні 2015 року на митну територію України від нерезидента на користь позивача поставлено товар, який задекларовано згідно з митними деклараціями №209120000/2015/801796, №209120000/2015/802020, №209120000/2015/802068, №209120000/2015/802070, №209120000/2015/802160, № 209120000/2015/802416, №209120000/2015/802419 як полімери вінілхлориду у первинних формах: Polanvil S-58, Polanvil S-67, Polanvil S-70 у вигляді однорідного порошку білого кольору, не змішаний з іншими речовинами, отриманий суспензійним способом. Митна вартість товару визначена декларантом за ціною договору.
На підтвердження заявленої митної вартості товару позивач разом із вказаними митними деклараціями подав наступні документи: зовнішньоекономічний договір (контракт) з додатками; рахунки-фактура (інвойси); міжнародні автомобільні накладні (CMR); договори про перевезення; документи, що підтверджують вартість перевезення товару; резервні позиції; декларації про походження товару; сертифікати аналізів; копії декларацій країни відправлення; пакувальні листи.
Розглянувши подані позивачем документи, Митниця через засоби електронного зв`язку надіслала Товариству повідомлення про необхідність подання додаткових документів відповідно до частини третьої статті 53 МК України для підтвердження заявленої митної вартості товару, а саме: транспортні (перевізні) документи (договір на перевезення, рахунок на оплату транспортних послуг, заявка); каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; якщо здійснювалося страхування - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; виписку з бухгалтерської документації; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціальними експертними організаціями, інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
На виконання запиту митного органу Товариство подало до митного органу наступні документи: копії договорів транспортного експедирування, копії заявок на перевезення вантажів, калькуляцію транспортних витрат, копії довідок про транспортні витрати, біржову інформацію ISIC.
Після опрацювання поданих для митного оформлення документів на підтвердження заявленої митної вартості відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів від 22 січня 2015 року № 209000011/2015/900002/1; від 23 січня 2015 року № 209000011/2015/900003/1, № 209000011/2015/900004/1, №209000011/2015/900005/1, № 209000011/2015/900006/1; від 26 січня 2015 року №209000011/2015/900008/1, № 209000011/2015/900009/1; а також склав відповідні картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №209120000/2015/00037, №209120000/2015/00038, №209120000/2015/00039, №209120000/2015/00040, №209120000/2015/00041, №209120000/2015/00045, №209120000/2015/00046.
Товар, який надійшов на адресу Товариства, випущено у вільний обіг із застосуванням фінансових гарантій на суму переплати митних платежів відповідно до розділу Х МК України.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає наступне.
Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до статті 49 МК України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню (частина друга статті 52 МК України).
Відповідно до статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, визначений у частині другій цієї статті.
При цьому, частиною третьою статті 53 МК України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи відповідно до переліку, наведеному в даній нормі.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 МК України (частина третя статті 54 МК України).