ПОСТАНОВА
Іменем України
21 січня 2020 року
Київ
справа №813/2719/15
адміністративне провадження №К/9901/13511/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А., суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Львівської митниці ДФС
на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2015 року (суддя Кедик М.В.)
та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2016 року (судді: Глушко І.В. (головуючий), Большакова О.О., Макарик В.Я.)
у справі № 813/2719/15
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АПОЛЛО ЗАХІД"
до Львівської митниці ДФС
про скасування картки відмови та рішення про коригування митної вартості товарів,
В С Т А Н О В И В:
У травні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "АПОЛЛО ЗАХІД" (далі - Товариство) звернулося до суду з адміністративним позовом до Львівської митниці ДФС (далі - Митниця, митний орган), в якому просило скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 20 лютого 2015 року №209000011/2015/200031/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №209140000/2015/00064.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Товариство при здійсненні митного оформлення товарів надало всі необхідні та достатні документи, передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України (далі - МК України), які чітко ідентифікували товари та містили всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Натомість Митниця на порушення норм МК України безпідставно прийняла оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів та неправомірно застосувала резервний метод визначення митної вартості товарів, імпортованих позивачем.
Львівський окружний адміністративний суд постановою від 22 жовтня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2016 року, адміністративний позов Товариства задовольнив.
Судові рішення мотивовані тим, що відповідачем не наведено та не надано будь-яких переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товарів за ціною договору.
Не погодившись із рішеннями судів попередніх інстанцій, Митниця звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просила їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову Товариства в повному обсязі. Зокрема, скаржник зазначив, що правомірно прийняв рішення про коригування митної вартості товарів, оскільки подані позивачем документи для митного оформлення товарів містили розбіжності.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 04 липня 2016 року відкрив касаційне провадження за скаргою Митниці.
Товариство не скористалося своїм правом подати заперечення/відзив на касаційну скаргу, що не перешкоджає розгляду справи.
01 лютого 2018 року справу в порядку, передбаченому підпунктом 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року; далі - КАС України) передано до Верховного Суду.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що зазначена касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних мотивів.
Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що 01 листопада 2014 року між позивачем (покупець) та компанією "TREADSETTERS LTD" (Великобританія) (продавець) укладено контракт № TORQUE UKR01012014, а також підписано специфікацію № 1 до нього, відповідно до яких продавець постачає, а покупець купує товар (шини) за цінами, наведеними у специфікації.
03 лютого 2015 року з метою митного контролю та митного оформлення товарів, що імпортуються на митну територію України на виконання вказаного контракту, Товариство подало митну декларацію № 209140000/2015/005073 на товар - шини пневматичні гумові для вантажних автомобілів, з індексом навантаження 133-160, нові, всесезонні, в асортименті, марки "TORQUE".
На підтвердження заявленої митної вартості товарів позивач разом із митною декларацією подав наступні документи: зовнішньоекономічний договір (контракт) від 01.11.2014 № TORQUE UKR01012014; специфікацію від 01.12.2014 № 1 до контракту; інвойс від 24.12.2014 № 56743; міжнародну автомобільну накладну (СМR) від 17.02.2015; СМR від 24.12.2014 б/н; коносамент від 31.12.2014 № NFYG7NK00; пакувальний лист від 24.12.2014 № 56743; прайс-лист виробника товару від 24.12.2014 б/н; сертифікат відповідності від 18.02.2015 № UA1.021.0008793-15; сертифікат походження від 26.12.2014 № 14С3705В0170/00950.
Розглянувши подані позивачем документи, 19 лютого 2015 року Митниця через засоби електронного зв`язку надіслала Товариству повідомлення про необхідність подання додаткових документів відповідно до частини третьої статті 53 МК України для підтвердження заявленої митної вартості товару, а саме: каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (посередницькі фактури); висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
На виконання запиту митного органу Товариство подало до митного органу наступні документи: прайс-лист; копію експортної митної декларації; посередницьку фактуру та зазначив, що інших додаткових документів надати не може, просив здійснювати митну оцінку згідно наданих документів.
Після опрацювання поданих для митного оформлення документів на підтвердження заявленої митної вартості відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів від 20 лютого 2015 року № 209000011/2015/200031/2, а також склав картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №209140000/2015/00064.
Товар, який надійшов на адресу Товариства, випущено у вільний обіг із застосуванням фінансових гарантій на суму переплати митних платежів відповідно до розділу Х МК України.
28 квітня 2015 року позивач звернувся до Митниці із заявою про скасування рішення про коригування митної вартості товарів та повернення зайво сплачених коштів, до якої долучив копію висновку Львівської торгово-промислової палати від 22.04.2015 № 19-09/642, копію митної декларації від 24.12.2014 № 0000000009024110 (Китай).
Відповідач листом від 07 травня 2015 року № 5212/13-70-25/31 повідомив Товариство, що за результатами розгляду надісланих документів рішення про коригування митної вартості товарів від 20 лютого 2015 року №209000011/2015/200031/2 залишено без змін
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає наступне.
Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до статті 49 МК України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню (частина друга статті 52 МК України).
Відповідно до статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, визначений у частині другій цієї статті.
При цьому, частиною третьою статті 53 МК України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи відповідно до переліку, наведеному в даній нормі.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 МК України (частина третя статті 54 МК України).