ПОСТАНОВА
Іменем України
21 січня 2020 року
Київ
справа №808/846/16
адміністративне провадження №К/9901/25843/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А., суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "КАПІТАЛ-АВТО"
на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2016 року (судді: Семененко Я.В. (головуючий), Добродняк І.Ю., Бишевська Н.А.)
у справі № 808/846/16
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КАПІТАЛ-АВТО"
до Запорізької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
В С Т А Н О В И В:
У березні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "КАПІТАЛ-АВТО" (далі - Товариство, ТОВ "КАПІТАЛ-АВТО") звернулося до суду з позовом до Запорізької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - Запорізька ОДПІ, контролюючий орган) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 21 жовтня 2015 року № 0000332202.
На обґрунтування позову Товариство зазначило, що не порушувало вимог Податкового кодексу України при здійсненні господарських операцій з товариствами з обмеженою відповідальністю "ЧЕРАТО" та "КАСТРОМ ГРУП" (далі - ТОВ "ЧЕРАТО" та ТОВ "КАСТРОМ ГРУП" відповідно) та правильно визначило податкові зобов`язання з податку на додану вартість. Натомість висновки контролюючого органу про нереальність господарських операцій позивача з вказаними контрагентами є безпідставними та не підтверджені належними доказами, у зв`язку з чим оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.
Запорізький окружний адміністративний суд постановою від 01 червня 2016 року адміністративний позов Товариства задовольнив: визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення від 21 жовтня 2015 року №0000332202.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що господарські операції позивача з контрагентами, вказаними в акті перевірки, мали реальний характер та підтверджені належним чином оформленими первинними документами.
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд постановою від 15 вересня 2016 року рішення суду першої інстанції скасував та ухвалив нове, яким відмовив у задоволенні позову Товариства.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що спірне податкове повідомлення-рішення прийнято контролюючим органом правомірно, оскільки позивачем не підтверджено належними та допустимими доказами реального змісту господарських операцій із контрагентами.
Не погодившись із рішенням суду апеляційної інстанції, Товариство звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, а також неправильну оцінку наявних у матеріалах справи доказів, просило скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2016 року та залишити в силі постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 01 червня 2016 року.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 08 листопада 2016 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою позивача.
У своїх запереченнях на касаційну скаргу Запорізька ОДПІ вважає постанову суду апеляційної інстанції законною та обґрунтованою, тому в задоволенні касаційної скарги Товариства просила відмовити.
20 лютого 2018 року справу в порядку, передбаченому підпунктом 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року; далі - КАС України) передано до Верховного Суду.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 341 КАС України).
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на наступне.
Суди попередніх інстанцій встановили, що Запорізькою ОДПІ проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань взаємовідносин з ТОВ "ЧЕРАТО", їх реальності та повноти відображення в обліку за період квітень 2015 року, та з ТОВ "КАСТРОМ ГРУП", їх реальності та повноти відображення в обліку за період травень 2015 року, за результатами якої складено акт від 12 жовтня 2015 року № 127/08-29-2202-08/25476407.
Згідно з висновками вказаного акта перевірки контролюючим органом встановлено порушення позивачем вимог підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, пункту 44.1 статті 44, пункту 187.1 статті 187, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200, статті 201 Податкового кодексу України, внаслідок чого підприємством завищено податковий кредит за квітень 2015 року за господарськими взаємовідносинами із ТОВ "ЧЕРАТО" на суму ПДВ - 11 667 грн, за травень 2015 року за господарськими взаємовідносинами із ТОВ "КАСТРОМ ГРУП" на суму ПДВ - 140 000 грн, що призвело до:
- заниження р. 18 позитивне значення за період квітень, травень 2015 року на загальну суму 151 667 грн, зокрема у періодах: квітень 2015 року - 11 667 грн, травень 2015 - 140 000 грн;
- заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду з урахуванням залишку від`ємного значення попереднього звітного періоду (р.25 податкової декларації з ПДВ) на загальну суму 151 667 грн, зокрема у періодах: квітень 2015 року - 11 667 грн, травень 2015 року - 140 000 грн.
Зі змісту акта перевірки вбачається, що підставою для таких висновків стало те, що, на думку контролюючого органу, господарські операції позивача з підприємствами: ТОВ "ЧЕРАТО" та ТОВ "КАСТРОМ ГРУП" з придбання послуг та робіт фактично не відбулися, оскільки відповідачем встановлено відсутність інформації про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємств. Крім того, у контрагентів позивача відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, транспортне та торговельне обладнання, сировина, матеріали для здійснення основного виду діяльності. Так, штатна чисельність працівників ТОВ "ЧЕРАТО" - 1 працівник, працювало за договорами цивільно-правового характеру - 0 осіб; штатна чисельність працівників ТОВ "КАСТРОМ ГРУП" - 1 працівник, працювало за договорами цивільно-правового характеру 0 осіб.
На підставі висновків акта перевірки 21 жовтня 2015 року Запорізька ОДПІ прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000332202, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 227 500,50 грн, з яких за основним платежем - 151 667,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями - 75 833,50 грн.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року № 996-XIV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Пункт 198.3 статті 198 ПК України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.