П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 грудня 2019 року
м. Київ
Справа № 9901/610/18
Провадження № 11-7заі19
Велика Палата Верховного Суду у складі:
головуючого Князєва В. С.,
судді-доповідача Золотнікова О. С.,
суддів Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,
за участю секретаря судового засідання Сороки Л. П.,
учасники справи:
позивач ОСОБА_1,
представник позивача - Пироженко О. С.,
представник відповідача - Склярук Ю. В.,
представник третьої особи - Орленко А. О.,
розглянула в судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 11 грудня 2018 року (судді Білоус О. В., Бевзенко В. М., Желтобрюх І. Л., Смокович М. І., Стрелець Т. Г.) у справі № 9901/610/18 за позовом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя (далі - ВРП), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Генеральна прокуратура України, про визнання незаконним і скасування рішення та
ВСТАНОВИЛА:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
1. У червні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду як суду першої інстанції з позовом до ВРП, у якому просив визнати незаконним і скасувати рішення відповідача від 04 травня 2018 року № 1316/0/15-18 "Про задоволення клопотання заступника Генерального прокурора України - керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Холодницького Н. І. про тимчасове відсторонення судді Дзержинського районного суду міста Харкова ОСОБА_1 від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності".
2. На обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначив, що Постановою Верховної Ради України від 17 червня 2004 року № 1813-IV його безстроково обрано на посаду судді. 04 травня 2018 року ВРП прийняла рішення № 1316/0/15-18 про тимчасове відсторонення позивача від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності.
3. На думку ОСОБА_1, рішення ВРП є безпідставним, необґрунтованим і таким, що прийнято з істотним порушенням норм процесуального та матеріального права, оскільки на порушення вимог статті 481 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) письмове повідомлення судді про підозру у вчиненні кримінального правопорушення здійснено не Генеральним прокурором України або його заступником, а суб`єктом, не уповноваженим на вчинення таких дій, а тому він не набув статусу підозрюваного у відповідному кримінальному провадженні.
4. Позивач також зазначив, що оскаржуване рішення ВРП прийнято з порушенням строку, визначеного пунктом 19.7 Регламенту Вищої ради правосуддя, затвердженого рішенням ВРП від 24 січня 2017 року № 52/0/15-17РП (далі - Регламент), наведені у спірному рішенні підстави для тимчасового відсторонення його від здійснення правосуддя є необґрунтованими та неналежними. При цьому вимогами закону не передбачено таку підставу для відсторонення судді від здійснення правосуддя, як можливість зашкодження авторитету судової влади.
5. На переконання позивача, прийнявши оскаржуване рішення, відповідач порушив принцип презумпції невинуватості особи.
Короткий зміст рішення суду попередньої інстанції
6. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду рішенням від 11 грудня 2018 року відмовив у задоволенні позову.
7. Судове рішення мотивовано тим, що оскаржуване рішення ВРП відповідає критеріям, визначеним частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), зокрема, прийнято на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, обґрунтовано та пропорційно.
Короткий зміст та обґрунтування наведених в апеляційній скарзі вимог
8. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 в апеляційній скарзі зазначив, що оскаржуване рішення є безпідставним, прийнятим з істотним порушенням норм матеріального та процесуального права.
9. На думку скаржника, суд першої інстанції не перевірив усі обставини, передбачені статтею 2 КАС України, не надав жодної оцінки переважній більшості доводів позивача, у зв`язку із чим вирішив спір формально, без урахування істотних та суттєвих обставин справи.
10. Крім того, при прийнятті оскаржуваного рішення ВРП проігнорувала позицію ОСОБА_1, не надала жодної юридичної оцінки доводам позивача при розгляді питання про відсторонення його від здійснення правосуддя, чим порушила принцип змагальності та рівності сторін, а суд першої інстанції не надав жодної оцінки рішенню ВРП, проігнорувавши позицію ОСОБА_1, та, більш того, не дослідив усі обставини справи та докази, якими обґрунтовувались позовні вимоги.
11. Скаржник також зазначив, що: на порушення вимог статей 36, 481 КПК України повідомлення судді ОСОБА_1. про підозру у вчиненні кримінального правопорушення було здійснено суб`єктом, який не уповноважений на такі дії, тобто суддя ОСОБА_1. не набув процесуального статусу підозрюваного у кримінальному провадженні, а тому немає обов`язкової умови для вирішення питання про відсторонення його від здійснення правосуддя; ані в клопотанні прокурора, ані в оскаржуваному рішенні ВРП не зазначені обґрунтовані підстави для тимчасового відсторонення позивача від здійснення правосуддя та не наведено мотивів і доказів того, що здійснення правосуддя може зашкодити потребам кримінального провадження, а отже, ризиків, на яких наголошує сторона обвинувачення, немає; оскаржуване рішення ВРП прийнято з порушенням строку, визначеного пунктом 19.7 Регламенту; у статті 62 Закону України від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII "Про Вищу раду правосуддя" (далі - Закон № 1798-VIII), якою визначено вичерпний перелік підстав для відсторонення судді від здійснення правосуддя, не міститься такої підстави, як завдання шкоди авторитету судової влади; при прийнятті оскаржуваного рішення ВРП порушила принцип презумпції невинуватості, адже факт вчинення тяжкого корупційного злочину встановлюється обвинувальним вироком суду, якого наразі немає.
12. На підставі викладеного скаржник просить скасувати оскаржуване рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду та прийняти нове рішення, яким його адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.
Рух апеляційної скарги
13. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 21 січня 2019 року відкрила апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1, а ухвалою від 04 лютого 2019 року призначила справу до апеляційного розгляду в судовому засіданні з повідомлення (викликом) сторін на підставі положень статті 307 КАС України.
Позиція інших учасників справи
14. У відзиві на апеляційну скаргу ВРП зазначила, що не погоджується з доводами й вимогами апеляційної скарги та вважає їх необґрунтованими. При цьому під час судового розгляду адміністративної справи суд першої інстанції повно та всебічно дослідив усі обставини, в тому числі й аргументи, викладені в апеляційній скарзі.
15. На думку відповідача, ВРП забезпечила дотримання принципу змагальності та рівності сторін шляхом запрошення на засідання ВРП позивача та його представника, а також прокурора, надавши їм можливість надавати письмові та усні пояснення, знайомитися з матеріалами перевірки по вказаній справі, подавати додаткові докази.
16. ВРП також указала, що питання про законність та обґрунтованість вручення судді письмового повідомлення про підозру не Генеральним прокурором або його заступником, а іншим прокурором має вирішуватися в межах кримінального провадження, а тому не належить до компетенції ВРП.
17. На переконання відповідача, наявність кримінального провадження за обвинуваченням судді ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого частиною третьою статті 368 Кримінального кодексу України (далі - КК України), може зашкодити авторитету судової влади та довірі суспільства до неї.
18. У зв`язку з викладеним ВРП просить залишити апеляційну скаргу позивача без задоволення, а оскаржуване рішення Верховного Суду у складі колегії суддів касаційного адміністративного суду - без змін.
19. Генеральна прокуратура України у відзиві на апеляційну скаргу зазначила, що: рішення суду прийнято з дотриманням норм чинного законодавства; суд правильно встановив, що оскаржуване рішення ВРП прийнято з урахуванням наданих Генеральною прокуратурою України доказів, які підтверджують використання суддею ОСОБА_1 службового становища та дають підстави вважати, що перебування на посаді судді Дзержинського районного суду міста Харкова сприяло вчиненню ним кримінального правопорушення; рішення також містить мотиви, з яких ВРП дійшла висновку про необхідність відсторонення позивача від займаної посади; суд обґрунтовано вказав, що наявність кримінального провадження за обвинуваченням судді ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого частиною третьою статті 368 КК України, може зашкодити авторитету судової влади та довірі суспільства до неї, а також правильно наголосив на тому, що за положеннями чинного законодавства ВРП не наділена повноваженнями на перевірку процесуального порядку вручення письмового повідомлення про підозру, оскільки таке питання має вирішуватися в межах кримінального провадження.
20. З огляду на викладене Генеральна прокуратура України просить залишити апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
21. У судовому засіданні суду апеляційної інстанції ОСОБА_1 та його представник підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити з викладених у ній підстав.
22. Представники відповідача та третьої особи просили оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Обставини справи, установлені судом першої інстанції
23. Постановою Верховної Ради України від 17 червня 2004 року № 1813-IV "Про обрання суддів", зокрема, ОСОБА_1 обрано на посаду судді Дзержинського районного суду міста Харкова безстроково.
24. 19 квітня 2018 року до ВРП надійшло клопотання заступника Генерального прокурора України - керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Холодницького Н. І. за вх. № 3519/0/8-18 про тимчасове відсторонення судді ОСОБА_1 від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності до набрання законної сили вироком суду або закриття кримінального провадження.
25. За результатами розгляду вказаного клопотання ВРП установила, що детективами Національного антикорупційного бюро України (далі - НАБУ) здійснювалося досудове розслідування у кримінальному провадженні від 31 жовтня 2015 року № 42015051110000059 за підозрою ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 КК України, а саме одержанні службовою особою, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоди для себе за вчинення в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, будь-якої дії із використанням наданої їй влади та службового становища.
26. Матеріали цього кримінального провадження 28 березня 2016 року направлено до Чутівського районного суду Полтавської області. У зв`язку із неможливістю у цьому суді утворити склад суду для судового розгляду, Апеляційний суд Полтавської області ухвалою від 26 квітня 2016 року направив зазначене кримінальне провадження до Полтавського районного суду Полтавської області.
27. Полтавський районний суд Полтавської області ухвалою від 21 вересня 2016 року призначив судовий розгляд, проте прокурором обвинувальний акт не оголошено у зв`язку із заявленими стороною захисту відводами колегії суддів, прокурорам групи прокурорів, численними неявками захисника та обвинуваченого до суду.
28. Крім того, детективами НАБУ завершено досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42015000000000418 за підозрою ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 КК України. Матеріали цього кримінального провадження 29 січня 2018 року направлено до Чутівського районного суду Полтавської області.
29. ВРП рішеннями від 19 серпня та 29 вересня 2017 року № 2473/0/15-17 та № 3041/0/15-17 відповідно двічі тимчасово відстороняла суддю Дзержинського районного суду міста Харкова ОСОБА_1 від здійснення правосуддя у межах досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42015000000000418.
30. Рішенням ВРП від 04 травня 2018 року № 1316/0/15-18 клопотання заступника Генерального прокурора України - керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Холодницького Н. І. задоволено: тимчасово, до набрання законної сили вироком суду або закриття кримінального провадження, відсторонено суддю Дзержинського районного суду міста Харкова ОСОБА_1 від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності.
31. Задовольняючи клопотання про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя, ВРП визнала обґрунтованими та підтвердженими належними доказами наведені в ньому доводи щодо існування ризиків завдання негативних наслідків кримінальному провадженню, зокрема про те, що суддя ОСОБА_1 . зможе впливати на свідків із числа працівників суду та вжити заходів щодо знищення або спотворення документів, які є ймовірними доказами вчинення кримінального правопорушення.
32. При цьому ВРП не встановила обставин, які б свідчили, що вказане клопотання є формою незаконного впливу, тиску чи втручання у діяльність судді ОСОБА_1 щодо здійснення правосуддя.
33. Не погодившись із правомірністю рішення ВРП від 04 травня 2018 року № 1316/0/15-18, ОСОБА_1 звернувся до суду із цим позовом.
ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Релевантні джерела права й акти їх застосування. Оцінка висновків суду, рішення якого переглядається, та аргументів учасників справи
34. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
35. Згідно із частиною другою статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
36. Підстави та порядок тимчасового відсторонення судді від здійснення правосуддя визначено Конституцією України, законами України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закон № 1402-VIII) та № 1798-VIII.
37. Статтею 131 Конституції України установлено, що в Україні діє ВРП, яка, зокрема, ухвалює рішення про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя.
38. Частинами п`ятою та шостою статті 49 Закону № 1402-VIII визначено, що суддя може бути тимчасово відсторонений від здійснення правосуддя на строк не більше двох місяців у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності на підставі вмотивованого клопотання Генерального прокурора або його заступника в порядку, встановленому законом. Рішення про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя ухвалюється ВРП. Продовження строку тимчасового відсторонення судді від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності здійснюється в тому ж порядку на строк не більше двох місяців. Клопотання про продовження строку такого відсторонення судді від здійснення правосуддя подається Генеральним прокурором або його заступником не пізніше десяти днів до закінчення строку, на який суддю було відсторонено. Вимоги до клопотання про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності встановлюються процесуальним законом.
39. На підставі частини другої статті 63 Закону № 1798-VIII клопотання про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності подається до ВРП стосовно судді, який є підозрюваним, обвинувачуваним (підсудним), на будь-якій стадії кримінального провадження.
40. На стадії судового провадження строк відсторонення встановлюється до набрання законної сили вироком суду або закриття кримінального провадження (частина перша статті 63 Закону № 1798-VIII).
41. Суд першої інстанції встановив, що 19 квітня 2018 року до ВРП надійшло клопотання заступника Генерального прокурора України - керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Холодницького Н. І. за вх. № 3519/0/8-18 про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності, у якому ставилось питання про тимчасове відсторонення судді Дзержинського районного суду міста Харкова ОСОБА_1 від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 КК України, до набрання законної сили вироком суду або закриття кримінального провадження.
42. ВРП рішенням від 04 травня 2018 року № 1316/0/15-18 вказане клопотання задовольнила: тимчасово, до набрання законної сили вироком суду або закриття кримінального провадження, відсторонила суддю Дзержинського районного суду міста Харкова ОСОБА_1 від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності.
43. Приписами частини першої статті 65 Закону № 1798-VIII передбачено, що рішення ВРП про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності, продовження строку такого відсторонення може бути оскаржене та скасоване виключно з таких підстав:
1) склад ВРП, який ухвалив відповідне рішення, не мав повноважень його ухвалювати;
2) рішення не підписано будь-ким із складу членів ВРП, які брали участь у його ухваленні;
3) рішення не містить посилання на визначені законом підстави його ухвалення або мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків.
44. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) навіть у разі, коли судовий орган, що виносить рішення у спорах щодо "прав та обов`язків цивільного характеру", у певному відношенні не відповідає пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція), порушення Конвенції не констатується за умови, якщо провадження у вищезазначеному органі "згодом є предметом контролю, здійснюваного судовим органом, що має повну юрисдикцію та насправді забезпечує гарантії пункту 1 статті 6 Конвенції". У рамках скарги за статтею 6 Конвенції для того, щоб визначити, чи мав суд другої інстанції "повну юрисдикцію" або чи забезпечував "достатність перегляду" для виправлення відсутності незалежності в суді першої інстанції, необхідно врахувати такі фактори, як предмет оскаржуваного рішення, спосіб, в який було винесено рішення, та зміст спору, включаючи бажані та дійсні підстави для оскарження (пункт 123 рішення ЄСПЛ від 09 січня 2013 року у справі "Олександр Волков проти України").
45. Виходячи зі змісту статті 6 Конвенції справедливість судового рішення вимагає, аби такі рішення достатньою мірою висвітлювали мотиви, на яких вони ґрунтуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення і мають оцінюватись у світлі обставин кожної справи. Національні суди, обираючи аргументи та приймаючи докази, мають обов`язок обґрунтувати свою діяльність шляхом наведення підстав для такого рішення. Таким чином, суди мають дослідити основні доводи (аргументи) сторін та з особливою прискіпливістю й ретельністю - змагальні документи, що стосуються прав та свобод, гарантованих Конвенцією.