Постанова
Іменем України
16 січня 2020 року
м. Київ
справа № 301/2285/16-к
провадження № 51-5165км19
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Марчука О. П.,
суддів Наставного В. В., Яковлєвої С.В.,
за участю
секретаря судового засідання Трутенко А.Ю.,
прокурора Скобунова В.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги прокурора та потерпілого ОСОБА_1 на ухвалу Закарпатського апеляційного суду від 10 вересня 2019 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016070100000685, за обвинуваченням
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України уродженця та жителя АДРЕСА_1, раніше не судимого,
у вчиненні злочину, передбаченого ст. 128 КК України.
Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанції обставини
За вироком Іршавського районного суду Закарпатської області від 02 червня 2017 року ОСОБА_2 засуджено за ст. 128 КК України до покарання у виді виправних робіт строком на 1 рік 6 місяців з відрахуванням щомісячно із суми заробітку 15 % в дохід держави.
Згідно з вироком суду ОСОБА_2 визнано винним у тому, що він 12 серпня 2016 року, приблизно о 20:00, перебуваючи біля колодязя на території колишнього колгоспу в урочищі "Біля кладовища" у с. Богаревиця Іршавського району, в ході сварки штовхнув ОСОБА_1 правою рукою, затиснутою у кулак, в область лівого плеча, від чого останній впав правою ногою на бетонну плиту, якою був накритий колодязь та отримав середньої тяжкості тілесні ушкодження у виді закритого медіального трансцервікального перелому шийки правої стегнової кістки.
Ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 10 вересня 2019 року вирок суду першої інстанції скасовано, а кримінальне провадження щодо ОСОБА_2 на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України закрито за відсутності достатніх доказів для доведення його винуватості та вичерпаності можливості їх отримання.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. При цьому зазначає, що цей суд розглянув кримінальне провадження з порушенням статей 23, 404, 419 КПК України, не вмотивував належним чином свого рішення про закриття кримінального провадження, переоцінив докази, безпосередньо їх не дослідивши.
У касаційній скарзі потерпілий ОСОБА_1 також ставить питання про скасування ухвали апеляційного суду. Вважає, що суд апеляційної інстанції не дотримався загальних засад кримінального провадження щодо безпосередності дослідження доказів, приймаючи рішення про необхідність скасування вироку місцевого суду та закриття кримінального провадження, і без дослідження доказів та допиту свідків дав їм іншу оцінку, ніж та, яку дав суд першої інстанції.
Позиції інших учасників судового провадження
У запереченні на касаційні скарги прокурора та потерпілого ОСОБА_1 захисник Захарчук І.І. в інтересах ОСОБА_2 просить залишити їх без задоволення як безпідставні.
В судовому засіданні прокурор підтримав подані касаційні скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали кримінального провадження, наведені у касаційних скаргах доводи, колегія суддів дійшла висновку, що скарги потерпілого та прокурора підлягають задоволенню з таких підстав.
Мотиви Суду
Відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Підставами для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції згідно зі ст. 438 КПК України є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Статтею 412 КПК України передбачено, що істотними є такі порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Зі змісту ст. 370 КПК України, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості судового рішення, убачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджено доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведено належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
За вимогами ст.419 КПК України, ухвала суду апеляційної інстанції, крім іншого, має містити встановлені ним обставини з посиланням на докази, а також мотиви визнання окремих доказів недопустимими чи неналежними, мотивів, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався. При скасуванні або зміні рішення в ухвалі має бути зазначено, які статті закону порушено та в чому саме полягають ці порушення або необґрунтованість вироку чи ухвали.
Згідно з п. 3 ч.1 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається, якщо не встановлені достатні докази для доведення винуватості особи у суді і вичерпані можливості їх отримати.
У разі встановлення апеляційним судом обставин, зазначених у ст. 284 КПК України, рішення про скасування обвинувального вироку та закриття кримінального провадження, передбачене в ст. 417 КПК України, має бути належним чином мотивоване, а такі висновки суду мають бути підтверджені доказами, безпосередньо дослідженими в суді апеляційної інстанції. Таке рішення має містити встановлені судом першої інстанції обставини, аналіз доказів, які судом першої інстанції були покладені в основу обвинувального вироку, та відповідна власна оцінка, переоцінка таких доказів, у випадку, якщо суд апеляційної інстанції дійде висновку, що судом першої інстанції помилково було враховано той чи інший доказ як такий, що підтверджує вину особи, так і висновки щодо належності та допустимості доказів, які, на думку апеляційного суду, не є такими. Дотримання принципу безпосередності дослідження доказів апеляційним судом у такому випадку є обов`язковим.