ОКРЕМА ДУМКА
(спільна)
суддів Великої Палати Верховного Суду Прокопенка О. Б., Британчука В. В., Гриціва М .І., Лященко Н. П., Ситнік О. М.
на постанову від 28 листопада 2019 року (провадження № 11-205заі19) у справі № 9901/449/18 за позовом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя (далі - ВРП) про визнання протиправним і скасування рішення
У січні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду як суду першої інстанції з адміністративним позовом до ВРП, у якому просила визнати протиправним і скасувати рішення відповідача від 14 грудня 2017 року
№ 4110/0/15-17 про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Вишгородського районного суду Київської області.
Позов мотивовано тим, що оскільки рішення ВРП від 14 грудня 2017 року № 4110/0/15-17 містить посилання на її ж рішення від 11 жовтня 2017 року № 3239/0/15-17 та рішення її Третьої Дисциплінарної палати від 10 травня 2017 року № 1037/3дп/15-17, які, на думку позивачки, є незаконними, то й саме рішення від 14 грудня 2017 року № 4110/0/15-17 підлягає скасуванню.
ОСОБА_1 зазначила, що відповідач протиправно прийняв рішення про притягнення її як судді Вишгородського районного суду Київської області до дисциплінарної відповідальності на підставі скарг, поданих з порушенням законодавства, які мали бути залишені без розгляду, оскільки заяви ОСОБА_2 подані ним як керівником Громадської спілки «Українська спілка «Автомайдан» без підтвердження таких його повноважень і до того ж з пропуском строку, визначеного частиною другою статті 2 Закону України від 8 квітня 2014 року № 1188-VII «Про відновлення довіри до судової влади в Україні» (далі - Закон № 1188-VII).
Крім того, ВРП не зазначила правових підстав, які б дозволяли застосовувати закон, який суперечить Конституції України, оскільки Закон № 1188-VII підписаний неуповноваженою особою - виконуючим обов`язки Президента України О. В. Турчиновим.
Відповідач зробив висновок про притягнення судді Вишгородського районного суду Київської області ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у зв`язку з реалізацією суддею своїх дискреційних повноважень, за які згідно з нормами міжнародного та національного права суддю не може бути притягнуто до відповідальності, оскыльки органи, які вирішують питання про дисциплінарну відповідальність, не наділені законом повноваженнями оцінювати законність судового рішення.
Позивачка також зазначила, що ВРП не вказала, які конкретно її дії вчинено умисно чи через грубу недбалість, що становить поведінку, яка порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, у тому числі в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших етичних норм та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, чи інше грубе порушення закону, що підриває суспільну довіру до суду.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду рішенням від 6 лютого 2019 року в задоволенні позову відмовив.
Судове рішення мотивовано тим, що:
- оскаржуване рішення ВРП від 14 грудня 2017 року № 4110/0/15-17 «Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Вишгородського районного суду Київської області на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України» є наслідком притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, воно ухвалено повноважним складом ВРП, підписано усіма членами, що брали участь у його прийнятті, а також містить посилання на визначені законом підстави ухвалення та мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків;
- ОСОБА_1 була повідомлена про дату, час та місце засідання ВРП, за її клопотанням розгляд питання про звільнення переносився з 21 листопада на 14 грудня 2017 року; представник позивачки був присутній на засіданні ВРП 14 грудня 2017 року, заявляв клопотання, відводи членам ВРП, надавав пояснення, відповідав на запитання її членів;
- визначених законом підстав для скасування рішення ВРП від 14 грудня 2017 року № 4110/0/15-17 немає.
Не погодившись із таким судовим рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, на обґрунтування якої зазначила, що вказане рішення ухвалено без установлення всіх обставин, що мають значення для справи, а тому є необґрунтованим і таким, що підлягає скасуванню.
На думку скаржниці, суд першої інстанції фактично здійснив формальний розгляд та не перевірив належним чином дотримання конвенційних прав позивачки, зокрема не звернув уваги на те, що оскаржуване рішення ВРП не містить належного обґрунтування, хоч жодного права на «спрощене» рішення законом не надано. Суд першої інстанції також не звернув уваги на дотримання та забезпечення судді «неупередженого» складу ВРП під час розгляду питання про її звільнення. Посилання ж на прийняту Великою Палатою Верховного Суду постанову свідчить про формальність цього процесу та відсутність у позивачки ефективного юридичного захисту.
Крім того, відповідач протиправно прийняв рішення на підставі скарг, поданих з порушенням закону, які мали бути залишені без розгляду, однак суд першої інстанції не надав оцінки вказаному доводу позивачки.
На переконання ОСОБА_1 , ВРП зробила висновок про притягнення її як судді Вишгородського районного суду Київської області до дисциплінарної відповідальності у зв`язку з реалізацією нею своїх дискреційних повноважень, за які згідно з нормами міжнародного та національного права суддю не може бути притягнуто до відповідальності.
Скаржниця також зазначила, що відповідач не вказав, які конкретно її діяння вчинено умисно або через грубу недбалість, що становить поведінку, яка порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, у тому числі в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших етичних норм та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, або інше грубе порушення закону, що підриває суспільну довіру до суду.
Постановою Великої Палати Верховного Суду від 28 листопада 2019 року в задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні апеляційної скарги Велика Палата Верховного Суду констатувала, що підставою для звільнення ОСОБА_1 з посади судді слугувало рішення Третьої Дисциплінарної палати ВРП від 10 травня 2017 року № 1037/3дп/15-17, залишене без змін рішенням ВРП від 11 жовтня 2017 року № 3239/0/15-17, про притягнення судді Вишгородського районного суду Київської області ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності шляхом застосування дисциплінарного стягнення у виді внесення подання ВРП про звільнення її з посади судді.
Крім цього, зазначене рішення ВРП було предметом судового розгляду в порядку, визначеному частиною сьомою статті 266 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), і Велика Палата Верховного Суду постановою від 30 серпня 2018 року в задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовила.
Вказане судове рішення Великої Палати Верховного Суду мотивовано тим, що рішення ВРП від 11 жовтня 2017 року № 3239/0/15-17 містить обґрунтовані мотиви, з яких ВРП погодилася з висновком її Третьої Дисциплінарної палати про наявність правових підстав для застосування до судді ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у виді подання про звільнення її з посади.
У судовому рішенні вказано, що: ВРП у рішенні від 11 жовтня 2017 року
№ 3239/0/15-17 та її дисциплінарний орган у рішенні від 10 травня 2017 року № 1037/3дп/15-17 детально обґрунтували, у чому виражається низка істотних порушень норм процесуального права скаржницею під час вирішення справ про адміністративні правопорушення; ВРП не втручалась у суть постановлених ОСОБА_1 судових рішень, а, спираючись на наявні матеріали, констатувала факт невмотивованого притягнення суддею осіб до адміністративної відповідальності, недотримання вимог щодо всебічного, повного й об`єктивного з`ясування обставин справ та вирішення їх у точній відповідності із законом.
Також Велика Палата Верховного Суду не встановила передбачених статтею 52 Закону України від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII «Про вищу раду правосуддя» (далі - Закон № 1798-VIII) підстав для скасування рішення ВРП, дійшла висновку про те, що робота дисциплінарного органу не характеризувалася недоліками, які б могли поставити під сумнів принципи незалежності та неупередженості. При цьому подальший перегляд справи Великою Палатою Верхового Суду з урахуванням усіх ключових аргументів ОСОБА_1 гарантував відсутність впливу будь-яких недоліків на результат дисциплінарного провадження.
Велика Палата Верховного Суду констатувала, що в силу вимог частини четвертої статті 78 КАС факт вчинення позивачкою істотного дисциплінарного проступку та, як наслідок, правомірність рішення ВРП, ухваленого за результатами розгляду скарги на рішення її дисциплінарного органу про застосування до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у виді подання про її звільнення з посади, не потребують доказування.
Крім цього, Велика Палата Верховного Суду вважала за необхідне зазначити, що в межах судового розгляду, предметом якого є законність рішення ВРП про звільнення судді, не можуть оцінюватись обставини дисциплінарної справи щодо судді (в тому числі мотиви ВРП й оцінка нею обставин, що стали підставою для прийняття рішення в межах дисциплінарного провадження стосовно судді, а також окремі процедурні рішення цього органу).
Таким чином, рішення ВРП від 14 грудня 2017 року № 4110/0/15-17 про звільнення ОСОБА_1 з посади судді прийнято на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством, підстав для його скасування відповідно до частини другої статті 57 Закону № 1798-VIII немає.
З огляду на досліджені обставини Велика Палата Верховного Суду зазначила, що особливих чи непереборних обставин, які могли б виправдати втручання в остаточну постанову від 30 серпня 2018 року, немає.
На думку більшості суддів Великої Палати Верховного Суду, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду розглянув справу з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, а наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують викладених у судовому рішенні цього суду висновків, тому й апеляційна скарга позивачки задоволенню не підлягає.
Відповідно до частини третьої статті 34 КАС суддя, не згодний із судовим рішенням за наслідками розгляду адміністративної справи, може письмово викласти свою окрему думку.
З наведеними висновками Великої Палати Верховного Суду не погоджуємося з огляду на таке.
У Рішенні Конституційного Суду України від 1 грудня 2004 року № 19-рп/2004 (справа про незалежність суддів як складову їхнього статусу) зазначено, що незалежність суддів є невід`ємною складовою їхнього статусу. Вона є конституційним принципом організації та функціонування судів, а також професійної діяльності суддів, які при здійсненні правосуддя підкоряються лише закону. Незалежність суддів забезпечується насамперед особливим порядком їх обрання або призначення на посаду та звільнення з посади; забороною будь-якого впливу на суддів; захистом їх професійних інтересів; особливим порядком притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності.
Відповідно до пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України та статті 115 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VIII) суддю не може бути притягнуто до відповідальності за ухвалене ним судове рішення, за винятком вчинення злочину або дисциплінарного проступку. Вчинення істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов`язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді, є підставою для звільнення судді з посади.
Факти, що свідчать про вчинення істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов`язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді, мають бути встановлені ВРП.
Частиною першою статті 109 Закону № 1402-VIII передбачено, що до суддів може застосовуватися дисциплінарне стягнення у виді: попередження; догани - з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом одного місяця; суворої догани - з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом трьох місяців; подання про тимчасове (від одного до шести місяців) відсторонення від здійснення правосуддя - з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді та обов`язковим направленням судді до Національної школи суддів України для проходження курсу підвищення кваліфікації, визначеного органом, що здійснює дисциплінарне провадження щодо суддів, та подальшим кваліфікаційним оцінюванням для підтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді; подання про переведення судді до суду нижчого рівня; подання про звільнення судді з посади.
Під час обрання виду