Постанова
іменем України
15 січня 2020 року
м. Київ
справа № 182/166/15-к
провадження № 51-3170км19
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Єремейчука С. В.,
суддів Бородія В. М., Чистика А. О.,
за участю:
секретаря судового засідання Мішиної О. О.,
прокурора Сулятицького І. С.,
захисника Перевертайло Л. Т. (у режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги першого заступника прокурора Дніпропетровської області Соскова Р. М., засудженого ОСОБА_1 та його захисника-адвоката Перевертайло Л. Т. на вирок Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 26 жовтня 2018 року, ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 31 травня 2019 року та вирок Дніпровського апеляційного суду від 31 травня 2019 року в кримінальному провадженні № 12014040340004248 щодо
ОСОБА_1 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 ), раніше не судимого,
засудженого за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263; ч. 4 ст. 187; п. 6. ч. 2 ст. 115 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 26 жовтня 2018 року ОСОБА_1 визнано винуватим та засуджено до покарання у виді позбавлення волі: за ч. 4 ст. 187 КК-на строк 10 років з конфіскацією всього належного йому майна; п. 6 ч. 2 ст. 115 КК-на строк 14 років з конфіскацією всього належного йому майна.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі на строк 14 років з конфіскацією всього належного йому майна.
Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК зараховано ОСОБА_1 у строк покарання строк попереднього ув`язнення з 19 жовтня 2014 року по день набрання вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.
Цим же вироком ОСОБА_1 визнано невинуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 1 ст. 263 КК та виправдано у зв`язку з відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення.
Цим же вироком визнано винуватими і засуджено ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст.187 КК.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 матеріальну шкоду в розмірі 38001,84 грн та моральну шкоду в розмірі 60 000 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 моральну шкоду в розмірі 60 000 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1, ОСОБА_2 і ОСОБА_3 солідарно на користь потерпілого ОСОБА_6 51 800 грн у рахунок відшкодування матеріальної шкоди та 60 000 грн - моральної шкоди.
Дніпровський апеляційний суд ухвалою від 31 травня 2019 року вирок Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 26 жовтня 2018 року змінив та виключив з мотивувальної частини вироку покликання на показання свідка ОСОБА_7 та покликання на участь адвоката Дорошкевич О. Л. у слідчому експерименті з ОСОБА_3 від 20 жовтня 2014 року. Також вирок суду змінено в частині порядку стягнення процесуальних витрат.
За вироком Дніпровського апеляційного суду від 31 травня 2019 року вирок Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 26 жовтня 2018 року щодо ОСОБА_1 скасовано в частині виправдання його за ч. 1 ст. 263 КК. Ухвалено новий вирок, яким ОСОБА_1 визнано винуватим і засуджено за ч. 1 ст. 263 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК остаточно призначено ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі на строк 14 років з конфіскацією усього належного йому майна.
Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК зараховано ОСОБА_1 у строк покарання строк попереднього ув`язнення з 19 жовтня 2014 року до 31 травня 2019 року з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.
Як установив суд, у середині жовтня 2014 року, більш точної дати досудовим розслідуванням не встановлено, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та особа, матеріали стосовно якої виділено в окреме провадження, вступили в злочинну змову, спрямовану на заволодіння грошовими коштами шляхом розбійного нападу на одного з покупців автомобілів, розмістивши в мережі "Інтернет" на сайті "Авто. Ріа" повідомлення про продаж нібито наявного у них автомобіля "Тойота Ленд Крузер Прадо 2008".
Реалізуючи спільний злочинний умисел, ОСОБА_1 приготував обріз мисливської рушниці, а ОСОБА_2 разом із ОСОБА_3 та особою, матеріали кримінального провадження стосовно якої виділено в окреме провадження, за кілька днів до події злочину придбали в м. Дніпрі автомобіль ВАЗ-2101, який перебував у гаражі, орендованому ОСОБА_1 .
Після чого 16 жовтня 2014 року ОСОБА_2 і ОСОБА_3 розмістили на сайті "Авто. Ріа" повідомлення про продаж автомобіля "Тойота Ленд Крузер Прадо 2008" та ОСОБА_2 домовився про зустріч із ОСОБА_6 під приводом огляду автомобіля для купівлі 17 жовтня 2014 року в с. Дмитрівка Нікопольського району Дніпропетровської області.
Приїхавши в с. Дмитрівка, ОСОБА_2 зателефонував ОСОБА_6 та запропонував зустрітися на околиці цього села, а саме біля східного виїзду з села, на що останній погодився.
ОСОБА_1 , ОСОБА_2, ОСОБА_3 та особа, матеріали кримінального провадження стосовно якої виділено в окреме провадження, приїхали до східного виїзду з с. Дмитрівка та підїхали впритул до автомобіля "Хюндай Аксент" д.н.з. НОМЕР_1, за кермом якого був ОСОБА_6, а на передньому пасажирському сидінні - ОСОБА_8
ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та особа, матеріали кримінального провадження стосовно якої виділено в окреме провадження, одягли заздалегідь підготовлені маски та вчинили розбійний напад на потерпілих ОСОБА_6 і ОСОБА_8 .
При цьому ОСОБА_1, помітивши, що потерпілий ОСОБА_8 почав робити рухи, сидячи в машині, умисно здійснив один постріл з обрізу мисливської рушниці в нього, унаслідок чого спричинив потерпілому тяжких тілесних ушкоджень, від яких ОСОБА_8 помер на місці.
Крім того, внаслідок пострілу, здійсненого ОСОБА_1 у бік потерпілого ОСОБА_8, потерпілому ОСОБА_6, були спричинені легкі тілесні ушкодження.
У результаті розбійного нападу ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та особа, матеріали кримінального провадження стосовно якої виділено в окреме провадження, заволоділи грошовими коштами в сумі 25 000 дол США, належними потерпілому ОСОБА_6, чим завдали останньому матеріальну шкоду на вказану суму.
Крім того, ОСОБА_1 восени 2009 року, більш точної дати і часу досудовим розслідуванням не встановлено, у невстановленої слідством особи в м. Нікополі Дніпропетровської області незаконно умисно придбав обріз мисливської рушниці та набої до неї, які, зберігаючи при собі незаконно, перевіз до гаражу, розташованого на АДРЕСА_2, де зберігав без передбаченого законом дозволу до 2013 року. Після чого переніс їх до гаражу АДРЕСА_3 де зберігав до моменту вилучення працівниками міліції.
Вимоги та узагальнені доводи осіб, які подали касаційні скарги
За змістом касаційної скарги прокурор, не погоджуючись із судовими рішеннями щодо ОСОБА_1 через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить їх скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Вказує на порушення права ОСОБА_1 на захисту зв`язку із нероз`ясненням судом йому права на суд присяжних.
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1, не погоджуючись із постановленими щодо нього судовими рішеннями через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить їх скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Стверджує, що місцевий суд не роз`яснив йому в порядку ст. 384 Кримінального процесуального кодексу України (далі-КПК) його права на суд присяжних. Зазначає, що суди усупереч вимогам ст. 23 КПК у своїх рішеннях, обґрунтовуючи висновки щодо його винуватості, послалися на протокол обшуку від 18 жовтня 2014 року, який безпосередньо не досліджували. Вказує, що в постанові про створення групи слідчих від 17 жовтня 2014 року відсутній підпис начальника слідчого управління, тому, на його думку, ця постанова не має юридичних наслідків, і всі перелічені в групі слідчі не мали права проводити досудове слідство, а тому всі слідчі дії є недопустимими доказами. Крім того, вважає, що його дії слід кваліфікувати за ч. 4 ст. 186 КК, адже він не мав умислу на розбій.
За змістом касаційної скарги захисник Перевертайло Л. Т., покликаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить судові рішення щодо ОСОБА_1 скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Свої вимоги захисник мотивує тим, що матеріали провадження ґрунтуються на припущеннях і недопустимих доказах. Крім того, зазначає, що суди усупереч вимогам ст. 23 КПК у своїх рішеннях, обґрунтовуючи висновки щодо винуватості ОСОБА_1, послалися на докази, які безпосередньо не досліджували. Стверджує, що суди першої та апеляційної інстанцій неправильно кваліфікували дії ОСОБА_1 за ч. 4 ст. 187 КК, і вважає, що його дії необхідно кваліфікувати за ч. 4 ст. 186 КК. Зазначає, що місцевий суд відмовив стороні захисту в допиті свідка ОСОБА_9, чим порушив принципи змагальності сторін. Вказує, що апеляційний суд, скасовуючи вирок місцевого суду за ч. 1 ст. 263 КК, здійснив переоцінку показань свідків без безпосереднього їх дослідження.