Постанова
Іменем України
15 січня 2020 р.
м. Київ
справа № 493/2432/18
провадження № 51-3692км19
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого - Іваненка І. В.,
суддів: Анісімова Г. М., Булейко О. Л.,
секретаря судового засідання Мінтенка Ю. В.,
за участю:
прокурора Руденко О. П.,
захисника Григоржевського Б.І.,
засудженого (в режимі відеоконференції) ОСОБА_1
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги прокурора та захисника Григоржевського Б.І. в інтересах засудженого ОСОБА_1 на ухвалу Одеського апеляційного суду від 07 травня 2019 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018160230000483, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця с. Козацьке Балтського району Одеської області, раніше не судимого,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 289 КК України.
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Балтського районного суду Одеської області від 26 листопада 2018 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 3 ст. 289 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.
Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватим та засуджено за те, що він 28 серпня 2018 року о 19.00 год., маючи умисел на заволодіння транспортним засобом, на вулиці Жовтневій у м. Балта Одеської області умисно завдав один удар металевою битою в обличчя ОСОБА_2, спричинивши потерпілому легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров`я, та незаконно заволодів його транспортним засобом - мопедом " HONDA DIO"", вартістю 11200 грн.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 07 травня 2019 року вирок щодо ОСОБА_1 змінено. Засудженому ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 289 КК України із застосуванням ст. 69 КК України призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки без конфіскації майна. У решті вирок місцевого суду залишено без змін.
Вимоги касаційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали
У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме положень ст. 69 КК України, просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Вважає, що суд апеляційної інстанції безпідставно дійшов висновку про можливість застосування до ОСОБА_1 положень ст. 69 КК України.
У касаційній скарзі захисник посилається на те, що суд апеляційної інстанції усупереч вимогам ст. 419 КПК України не надав належної оцінки доводам апеляційної скарги щодо можливості звільнення ОСОБА_1 на підставі ст. 75 КК України від відбування призначеного покарання. У зв`язку з цим, просить ухвалу апеляційного суду змінити, на підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного йому покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку та з покладенням на нього обов`язків, передбачених п. п. 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 2 ст. 76 КК України.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор підтримав подану скаргу, заперечує щодо задоволення скарги захисника та просить її відхилити.
Захисник та засуджений підтримують касаційну скаргу сторони захисту, а скаргу прокурора вважають необґрунтованою та просять її залишити без задоволення.
Інші учасники судового провадження були належним чином повідомлені про дату, час та місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про його відкладення не надходило.
Мотиви Суду
Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПКУкраїни суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні ним кримінального правопорушення та правильність кваліфікації його дій, у касаційних скаргах прокурора та захисника не заперечуються.
Доводи захисника щодо звільнення ОСОБА_1 на підставі ст. 75 КК України від відбування призначеного покарання є необґрунтованими.
Статтями 50 і 65 КК України передбачено, що особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження вчинення нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
Визначені у ст. 65 КК України загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на аспекти призначення покарання. Реалізація цієї функції становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої й ухвалюється рішення про можливість застосування чи незастосування положень ст. 75 КК України, за змістом якої рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням суд може ухвалити лише у випадку, якщо призначено покарання певного виду і розміру, враховано тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, і всі ці дані у сукупності спонукають до висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.