Постанова
Іменем України
16 січня 2020 року
м. Київ
справа № 488/2718/14-ц
провадження № 61-12057св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Усика Г. І.,
учасники справи:
позивач - прокурор Корабельного району м. Миколаєва в інтересах держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації та Державного підприємства "Миколаївське лісове господарство",
відповідачі: Миколаївська міська рада, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,
треті особи: Реєстраційна служба Миколаївського міського управління юстиції Миколаївської області, ОСОБА_4, ОСОБА_5,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадженнякасаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва від 04 лютого 2019 року у складі судді Селіщевої Л. І. та постанову Миколаївського апеляційного суду від 06 червня 2019 року у складі колегії суддів: Коломієць В. В., Лівінського І. В., Шаманської Н. О.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів
У травні 2014 року прокурор Корабельного району м. Миколаєва звернувся до суду із позовом в інтересах держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації (далі - Миколаївська ОДА) та Державного підприємства "Миколаївське лісове господарство" (далі - ДП "Миколаївське лісове господарство") до Миколаївської міської ради, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи: Реєстраційна служба Миколаївського міського управління юстиції Миколаївської області, ОСОБА_4, ОСОБА_5, про визнання незаконним та скасування окремих положень рішень Миколаївської міської ради, визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки та державного акта на право власності на земельну ділянку, витребування земельної ділянки із незаконного володіння.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що пунктом 26 розділу 1 рішення Миколаївської міської ради від 25 квітня 2008 року № 23/39 ОСОБА_1 надано дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1000 кв. м за рахунок земель ДП "Миколаївське лісове господарство" з метою передачі її у власність, для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд на АДРЕСА_1 . Пунктом 12 розділу 4 рішення Миколаївської міської ради від 25 березня 2009 року № 33/48 затверджено проект землеустрою та передано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 1000 кв. м для будівництва житлового будинку на АДРЕСА_1 . 15 травня 2009 року ОСОБА_1 отримав державний акт на право власності на вказану земельну ділянку серії ЯЖ № 865755 із кадастровим номером 4810136600:05:001:0047. 29 травня 2009 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладений договір купівлі-продажу зазначеної земельної ділянки, на підставі якого ОСОБА_2 отримав державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 869928 від 26 червня 2009 року. У подальшому ОСОБА_2 продав земельну ділянку ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 16 квітня 2013 року.після чого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис № 678160 про право власності ОСОБА_3 на вказану земельну ділянку.
Прокурор вважає, що відбулося порушення вимог земельного законодавства щодо передачі земельної ділянки неповноважним органом, без попереднього її вилучення у попереднього землекористувача - ДП "Миколаївське лісове господарство", порушення встановленої процедури зміни цільового призначення землі, непогодження проекту відведення з органом виконавчої влади з питань лісового господарства та за відсутності державної експертизи проекту землеустрою.
Посилаючись на викладене, прокурор, із урахуванням уточнених вимог, просив поновити строк позовної давності, визнати незаконним та скасувати пункт 26 розділу 1 рішення Миколаївської міської ради від 25 квітня 2008 року № 23/39 про надання ОСОБА_1 дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1000 кв. м за рахунок земель ДП "Миколаївське лісове господарство" з метою передачі її у власність, для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд на АДРЕСА_1 ; визнати незаконним та скасувати пункт 12 розділу 4 рішення Миколаївської міської ради від 25 березня 2009 року № 33/48, яким надано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку лісового фонду урочища "Жовтневе" для будівництва індивідуального житлового будинку орієнтовною площею до 1000 кв. м на АДРЕСА_1 ; визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 29 травня 2009 року № 1403, площею 1000 кв. м, кадастровий номер 4810136600:05:001:0047, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ; визнати недійсним, виданий 15 травня 2009 року ОСОБА_1 державний акт на право власності на вказану земельну ділянку серії ЯЖ № 865755; скасувати у Державному реєстрі речових прав запис № 678160 про право власності ОСОБА_3 на земельну ділянку, площею 1000 кв. м, кадастровий номер 4810136600:05:001:0047, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд; витребувати із незаконного володіння ОСОБА_3 спірну земельну ділянку у власність держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації, з подальшою передачею у постійне користування ДП "Миколаївське лісове господарство".
Рішенням Корабельного районного суду м. Миколаєва від 04 лютого 2019 року позов прокурора задоволено. Визнано незаконним та скасовано пункт 26 розділу першого рішення Миколаївської міської ради від 25 квітня 2008 року № 23/39; визнано незаконним та скасовано пункт 12 розділу четвертого рішення Миколаївської міської ради від 25 березня 2009 року № 33/48; визнано недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 29 травня 2009 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Ласурією С. А., за реєстровим № 1403; визнано недійсним Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 869928, кадастровий номер 4810136600:05:001:0047, виданий 26 червня 2009 року на ім`я ОСОБА_2 та зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010900101184; скасовано у Державному реєстрі речових прав запис № 678160 про право власності ОСОБА_3 на земельну ділянку, площею 1000 кв. м, кадастровий номер 4810136600:05:001:0047, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; витребувано із незаконного володіння ОСОБА_3 у власність держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації земельну ділянку площею 1000 кв. м, яка розташована на АДРЕСА_1, з подальшою передачею у постійне користування ДП "Миколаївське лісове господарство". Вирішено питання розподілу судових витрат.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що передання земельної ділянки ОСОБА_1 здійснене з порушенням законодавства, а саме: за відсутності згоди на її вилучення у належного землекористувача, висновку спеціально уповноваженого органу лісового господарства, висновку державної експертизи землевпорядної документації, а також з перевищенням Миколаївською міською радою повноважень на розпорядження земельними ділянками. Земельна ділянка належить до земель лісового фонду, на час прийняття рішення про її відчуження перебувала у державній власності та вибула з володіння власника поза його волею. Докази, надані представником відповідача, та інші зібрані у справі письмові докази жодним чином не доводять того, що Миколаївська обласна державна адміністрація чи ДП "Миколаївське лісове господарство" довідались або могли довідатись про наявність оскаржуваних ними рішень Миколаївської міської ради раніше, ніж до проведення прокурорської перевірки у жовтні 2013 року. Положення ЗаконуУкраїни "Про прокуратуру" не зобов`язували прокурора здійснювати перевірку додержання законів при винесені будь-якого рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування, а лише за наявності для цього відповідних підстав. Враховуючи наведене, доводи щодо можливості прокурора довідатись про порушення права державної власності на спірну земельну ділянку в момент винесення оскаржуваного рішення Миколаївською міською радою ґрунтуються виключно на його припущеннях, що суперечить положенням частини шостої статті 81 ЦПК України. Оскільки Миколаївська ОДА не наділена наглядовими чи контрольними функціями з перевірки законності рішень Миколаївської міської ради, то у суду відсутні підстави вважати, що вона могла довідатись про порушення права державної власності раніше, ніж до проведення відповідної перевірки прокуратурою Корабельного району м. Миколаєва.
Постановою Миколаївського апеляційного суду від 06 червня 2019 року рішення суду першої інстанції у частині визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки від 29 травня 2009 року, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ; визнання недійсним Державного акта на право власності на земельну ділянку, виданого 26 червня 2009 року на ім`я ОСОБА_2, - скасовано та ухвалено у цій частині нове судове рішення. Відмовлено у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки від 29 травня 2009 року, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ; визнання недійсним Державного акта на право власності на земельну ділянку, виданого 26 червня 2009 року на ім`я ОСОБА_2 В іншій частині рішення залишено без змін.
Ухвалюючи рішення, суд апеляційної інстанції виходив із того, що земельна ділянка вибула з постійного користування ДП "Миколаївське лісове господарство" та протиправно виключена зі складу земель лісового фонду, оскільки Миколаївська міська рада не мала права розпоряджатися нею. Власник із дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна, не є ефективним способом захисту права власника. Така правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц, від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16.З огляду на викладене, суд першої інстанції повинен був відмовити як у задоволенні позовних вимог про визнання недійсними державних актів про право власності на спірну земельну ділянку, так і у задоволенні вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу цієї земельної ділянки, укладеного між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 . При цьому в силу об`єктивних, видимих природних властивостей земельної ділянки, фізичні особи-відповідачі, проявивши розумну обачність, могли та повинні були знати про те, що ця ділянка належить до земель лісогосподарського призначення (близькі за змістом висновки, висловлені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2018 року у справі № 372/2180/15-ц, від 22 травня 2018 року у справі № 469/1203/15-ц і від 30 травня 2018 року у справі № 469/1393/16-ц). Тим більше такі обставини повинні були бути відомі ОСОБА_3 з огляду на займану ним, починаючи з 2011 року, посаду керівника Державної екологічної інспекції у Миколаївській області. ОСОБА_3 не позбавлений можливості відновити своє право, пред`явивши вимогу до ОСОБА_2, у якого він придбав цю ділянку, про відшкодування збитків на підставі статті 661 ЦК України. Аналогічне право може реалізувати і ОСОБА_2, пред`явивши відповідну вимогу до ОСОБА_1 як продавця земельної ділянки. Крім того, враховуючи зміст спірних правовідносин, взаємопов`язаність позовних вимог і їх спрямованість на витребування земельної ділянки від останнього її набувача, вимоги про визнання незаконними та скасування окремих пунктів рішень Миколаївської міської ради, справа підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.
Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи
У липні 2019 року ОСОБА_3 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва від04 лютого 2019року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 06 червня 2019 року, в якій просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Вказує, що пункт 12 рішення Миколаївської міської ради від 25 березня 2009 року № 33/48 є виконаним та таким, що вичерпав свою дію. Позивачами не ставиться позовна вимога про визнання недійсним державного акта від 15 травня 2009 року серії ЯЖ № 865788 та, відповідно, така вимога не розглядалася судом, проте, суди прийшли до висновку про визнання незаконним та скасування пункту вказаного рішення. У правовідносинах щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою Миколаївська міська рада вчиняє повноваження з реалізації владних управлінських функцій, що підпадає під юрисдикцію адміністративного суду. Він, у силу зовнішніх, об`єктивних, явних і видимих природних ознак спірної земельної ділянки, проявивши розумну обачність, не міг і не повинен був знати про те, що ділянки перебувають у межах земель лісогосподарського призначення. Так, відповідно до фрагменту кадастрової карти з накладанням на неї меж кварталу 43 урочища "Жовтневе" вбачається, що землі цього лісогосподарського кварталу не мають суцільного покриття лісом. Земельна ділянка знаходиться на околиці лісового масиву та не має суцільного покриття деревами. Безумовне погодження директором ДП "Миколаївське лісове господарство" меж спірної земельної ділянки також є доказом того, що вона не може бути використана для лісогосподарського призначення. За умови належного виконання позивачем покладених на нього Законом функцій з державного контролю, позивач мав можливість дізнатись про порушення своїх прав у момент прийняття Миколаївською міською радою оскаржуваних рішень.
У жовтні 2019 року Миколаївська ОДА подала відзив на касаційну скаргу, у якому зазначено, що віднесення спірної земельної ділянки до земель лісогосподарського призначення та перебування їх на момент відчуження у постійному користуванні ДП "Миколаївське лісове господарство" підтверджується планшетом, наданим BO "Укрдержліспроект" та листом від 08 травня 2014 року № 131. Присутність представника Миколаївської обласної державної адміністрації на сесії Миколаївської міської ради під час прийняття оспорюваних рішень теж не може впливати на перебіг позовної давності.
У жовтні 2019 року заступник прокурора області подав відзив на касаційну скаргу, у якому зазначено, що якщо у результаті прийняття рішення суб`єктом владних повноважень фізична особа набула речове право на земельну ділянку, то вимога про визнання незаконним такого рішення та про його скасування стосується приватноправових відносин і є цивільно-правовим способом захисту права позивача. Право держави витребувати земельну ділянку, належну до земель лісогосподарського призначення, з огляду на доведену незаконність і безпідставність її відчуження на користь фізичної особи передбачене у чинному законодавстві України. Відповідні приписи щодо охорони вказаної категорії земель і регламентування підстав для витребування майна з чужого незаконного володіння є доступними, чіткими та передбачуваними. Повернення у державну власність земельної ділянки, незаконно відчуженої фізичній особі органом місцевого самоврядування переслідує легітимну мету контролю за використанням майна відповідно до загальних інтересів у тому, щоб таке використання відбувалося за цільовим призначенням. Важливість цих інтересів зумовлюється, зокрема, особливим статусом земельної ділянки - належністю її до земель лісогосподарського призначення.
Позиція Верховного Суду
Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
За змістом частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції у нескасованій частині та рішення апеляційного суду - без змін.
Обставини встановлені судом
Відповідно до пункту 26 розділу 1 рішення Миколаївської міської ради від 25 квітня 2008 року № 23/39 ОСОБА_1 надано дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1 000 кв. м за рахунок земель ДП "Миколаївське лісове господарство" з метою передачі її у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд на АДРЕСА_1 .
Пунктом 12 розділу 4 рішення Миколаївської міської ради від 25 березня 2009 року № 33/48 затверджено проект землеустрою та передано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 1 000 кв. м, зарахувавши її за функціональним використанням до земель житлової забудови, для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель на АДРЕСА_1 .
На підставі вказаних рішень ОСОБА_1 отримав Державний акт про право власності на земельну ділянку від 15 травня 2009 року серії ЯЖ № 865788, кадастровий номер 4810136600:05:001:0047, зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010900100828.
29 травня 2009 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки за реєстровим № 1403, посвідчений приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Ласурією С. А., згідно з яким ОСОБА_2 набув право власності на спірну земельну ділянку. Після цього ОСОБА_2 отримав Державний акт на право власності на земельну ділянку від 26 червня 2009 року серії ЯЖ № 869928, зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010900101184.
На підставі укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 договору купівлі-продажу земельної ділянки від 16 квітня 2013 року № 791 останній став власником спірної земельної ділянки, і Реєстраційною службою Миколаївського міського управління юстиції Миколаївської області зроблений запис у Державному реєстрі прав на нерухоме майно запис № 678160 про право власності ОСОБА_3 на цю земельну ділянку.
Щодо цільового призначення земельної ділянки
Ліси та землі лісового фонду України є об`єктами підвищеного захисту зі спеціальним режимом використання та спеціальною процедурою надання.
Ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах (частина друга статті 1 ЛК України (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Земельні відносини, що виникають при використанні, зокрема, лісів регулюються приписами Земельного кодексу (далі - ЗК) України, а також нормативно-правовими актами про ліси, якщо вони не суперечать цьому кодексу (частина друга статті 3 ЗК України (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)).
За основним цільовим призначенням ЗК України передбачає виділення в окрему категорію земель лісогосподарського призначення (пункт "е" частини першої статті 19 ЗК України).
Ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів (стаття 63 ЛК України).
До земель лісогосподарського призначення належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства (стаття 5 ЛК України).
Використанню лісогосподарських земель за їх цільовим призначенням законодавство надає пріоритет : складовою охорони земель є захист лісових земель та чагарників від необґрунтованого їх вилучення для інших потреб (пункт "б" частини першої статті 164 ЗК України).
Оскільки земельна ділянка та права на неї на землях лісогосподарського призначення є об`єктом земельних правовідносин, то суб`єктний склад і зміст таких правовідносин має визначатися згідно з нормами земельного законодавства та лісового законодавства - у частині використання й охорони лісового фонду (див. висновок Верховного Суду України, викладений у постанові від 21 січня 2015 року у справі № 6-224цс14).
Відповідно до пункту 5 розділу VIII "Прикінцеві положення" ЛК України до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.
Планово-картографічні матеріали лісовпорядкування складаються на підставі натурних лісовпорядних робіт та камерного дешифрування аерознімків, містять детальну характеристику лісу. Перелік планово-картографічних лісовпорядкувальних матеріалів, методи їх створення, масштаби, вимоги до змісту та оформлення, якості виготовлення тощо регламентуються галузевими нормативними документами. Зокрема, за змістом пункту 1.1 Інструкції про порядок створення і розмноження лісових карт, затвердженої Держлісгоспом СРСР 11 грудня 1986 року, планшети лісовпорядкування належать до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування, а частина друга зазначеної Інструкції присвячена процедурі їх виготовлення. Відтак, вирішуючи питання щодо перебування земельної лісової ділянки в користуванні державного лісогосподарського підприємства, необхідно враховувати пункт 5 розділу VIII "Прикінцеві положення" ЛК України (див. висновок Верховного Суду України, викладений в постанові від 21 січня 2015 року у справі № 6-224цс14).
Суди встановили, що земельна ділянка мала статус земельної ділянки лісогосподарського призначення та перебувала в постійному користуванні ДП "Миколаївське лісове господарство", що підтверджувалося планшетами лісовпорядкування за 1973 та 2003 роки, відомостями Проекту організації та розвитку лісового господарства Державного лісового господарства "Миколаївліс", інформацією Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об`єднання ВО "Укрдержліспроект" у листах від 08 травня 2014 року № 131 та від 14 червня 2016 року № 307і з фрагментом накладки картографічної бази даних кварталу 43 Миколаївського лісництва ДП "Миколаївській лісгосп" на публічну кадастрову карту України станом із 01 січня 2007 року по 01 січня 2012 року, листом Миколаївського обласного управління лісового та мисливського господарства від 07 травня 2014 року № 666.
Отже, встановлюючи на підставі матеріалів лісовпорядкування правовий статус земельної ділянки як такої, що належить до земель лісогосподарського призначення, суди попередніх інстанцій врахували наведені вище приписи законодавства, а тому аргументи касаційної скарги про недопустимість доказів, використаних для встановлення факту віднесення земельної ділянки до складу земель лісогосподарського призначення, Верховний Суд вважає необґрунтованими.