Постанова
Іменем України
15 січня 2020року
м. Київ
справа № 761/21008/18-ц
провадження № 61-5406св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Усика Г. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Міністерство інфраструктури України, Державне підприємство "Морський торговельний порт Усть-Дунайськ",
третя особа - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 ОСОБА_3 на постанову Київського апеляційного суду від 13 лютого 2019 року у складі колегії суддів: Мазурик О. Ф., Махлай Л. Д., Кравець В. А.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів
У червні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Міністерства інфраструктури України, Державного підприємства "Морський торговельний порт Усть-Дунайськ" (далі - ДП "МТП Усть-Дунайськ"), третя особа - ОСОБА_2, про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що звільнення його з підстав, передбачених пунктом 5 частиною першою статті 41 КЗпП України є неправомірним. Положеннями цієї норми визначено, що трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний у випадку припинення повноважень посадових осіб. Вказав, що визначена норма характеризується юридичною невизначеністю, внаслідок чого неможливо встановити коло посадових осіб, а також випадки та підстави (причини) припинення їх повноважень. Оскільки зміни до статті 41 КЗпП України внесено на підставі Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту прав інвесторів", то ця норма може застосуватися лише щодо посадових осіб господарських товариств, тоді як ДП "МТП Усть-Дунайськ" таким не є, оскільки створене та функціонує у формі державного підприємства. Крім цього, наказ видано у період тимчасової непрацездатності.
Посилаючись на викладене, позивач просив визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства Інфраструктури України про звільнення ОСОБА_1 з посади виконуючого обов`язки директора ДП "МТП Усть-Дунайськ" від 02 травня 2018 року № 31-О; поновити ОСОБА_1 на посаді виконуючого обов`язки директора ДП "МТП Усть-Дунайськ"; стягнути з ДП "МТП Усть-Дунайськ" середній заробіток за час вимушеного прогулу; стягнути з відповідача судові витрати, які складаються з витрат, пов`язаних із розглядом справи (витрат на професійну правничу допомогу) у розмірі 18 750,00 грн.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 18 жовтня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано неправомірним та скасовано наказ Міністерства інфраструктури України від 02 травня 2018 року № 31-О про звільнення ОСОБА_1 з посади виконуючого обов`язки директора ДП "МТП Усть-Дунайськ". Поновлено ОСОБА_1 на посаді виконуючого обов`язки директора ДП "МТП Усть-Дунайськ". Стягнуто з ДП "МТП Усть-Дунайськ" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 114 954,84 грн. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що позивач не є спеціальним суб`єктом (посадовою особою), за приписами пункту 5 частини першої статті 41 КЗпП України можливо звільнити лише керівника (посадову особу) господарського товариства, тоді як ДП "МТП Усть-Дунайськ" не є господарським товариством.
Постановою Київського апеляційного суду від 13 лютого 2019 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1
Відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив із того, що в силу вимог законодавства України, особа, яка обіймає посаду директора порта, здійснює організаційно-розпорядчі обов`язки, а тому є посадовою особою, а отже, висновки суду першої інстанції про те, що пункт 5 частини першої статті 41 КЗпП України не поширюється на правовідносини, які виникли під час розірвання трудового договору між уповноваженим органом управління державного підприємства (Міністерство) та посадовою особою (директором) цього підприємства, є помилковими. Позивач перебував на посаді виконуючого обов`язки директора ДП "МТП Усть-Дунайськ" на період до прийняття відповідного рішення уповноваженим органом управління, тобто займав посаду тимчасово на певний період, про що йому було відомо. Позивачем на підтвердження обставин втрати тимчасової непрацездатності надано виписку Форми № 027/о від 02 травня 2018 року, яка видана Вилківською міською лікарнею. Із виписки Форми № 027/о убачається, що ОСОБА_1 направлено до лікаря аритмолога-кардіолога на консультацію для вирішення про проведення катетерної абляції. У виписці відсутні будь-які відомості щодо встановлення позивачу на 02 травня 2018 року тимчасової непрацездатності з видачею листка непрацездатності та його номеру. У виписці також відсутні відомості, що за вказаних у ній обставин ОСОБА_1 не може виконувати роботу. Надана позивачем виписка Форми № 027/о не відповідає пункту 2.19. Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, оскільки не містить обов`язкових реквізитів, а саме часу проведеної консультації. Крім того, згідно з положеннями Інструкції щодо заповнення форми первинної облікової документації № 027/о "Виписка із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого", яка затверджена наказом Міністерства охорони здоров`я України від 14 лютого 2012 року № 110 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 28 квітня 2012 року за № 682/20995, виписка Форми № 027/о не є довідкою, яка засвідчує тимчасову непрацездатність.
Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи
У березні 2019 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду від 13 лютого 2019 року, в якій просить скасувати зазначене судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції, обґрунтовуючи свої вимоги порушенням судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Вказує на те, що положення статей 84 та 167 ЦК України виключають можливість віднесення держаного підприємства, яке є юридичною особою публічного права, до господарського товариства, яке є різновидом підприємницьких товариств як суб`єктів приватного права. Є встановлені випадки, коли тимчасова непрацездатність може підтверджуватись не листком непрацездатності, а іншими документами. Окремі недоліки заповнення вказаної виписки лікарем Васильківської міської лікарні, про які зазначає суд апеляційної інстанції, не спричиняюсь її не дійсність, та не спростовують наявність обставини тимчасової непрацездатності, адже виписка надається саме хворій особі. Неврахування судом апеляційної інстанції висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 16 січня 2018 року у справі № 760/9269/15-ц, є порушенням частини четвертої статті 263 ЦПК України.
У квітні 2019 року Міністерство інфраструктури України подало відзив на касаційну скаргу, у якому зазначено, що доводи позивача в касаційній скарзі щодо неправильного застосування Київським апеляційним судом пункту 5 частини першої статті 41 КЗпП України зводяться до того, що суд апеляційної інстанції нібито дійшов висновку про те, що позивача звільнено з посади у господарському товаристві. Такі висновки не відповідають змісту оскаржуваного рішення, оскільки відображають лише власне бачення позивача щодо застосування пункту 5 частини першої статті 41 КЗпП України.
У травні 2019 року ДП "МТП Усть-Дунайськ" подало відзив на касаційну скаргу, у якому зазначено, що в.о. директора ДП "МТП Усть-Дунайськ" ОСОБА_1 за своєю посадою є посадовою особою, так як він обіймав на підприємстві, (незалежно від форми власності) посаду, пов`язану з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських функцій та твердження позивача про неправомірність та незаконність його звільнення за пунктом 5 статті 41 КзпП України не є правильним та необґрунтованим та його повноваження можуть бути припинені на підставі пункту 5 статті 41 КЗпП України. Суд апеляційної інстанції надав вичерпну оцінку наданій виписці Форми № 027/0 та зробив правильний висновок про відсутність підстав вважати позивача тимчасово непрацездатним на момент звільнення - 02 травня 2018 року.
Позиція Верховного Суду
Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи має бути проведений протягом п`яти днів після складення доповіді суддею-доповідачем колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення апеляційного суду - без змін, оскільки його ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Рішення суду апеляційної інстанції відповідає нормам ЦПК України щодо законності та обґрунтованості.
Встановлені судами обставини
Наказом Міністерства інфраструктури України від 31 січня 2017 року № 6-О "Про керівника ДП "МТП Усть-Дунайськ" ОСОБА_1 призначено виконуючим обов`язки директора підприємства з 02 лютого 2017 року на період до прийняття відповідного рішення уповноваженим органом управління.
Вказаний наказ видано на підставі письмової заяви позивача від 25 січня 2017 року, адресованої державному секретарю міністерства Галущаку А. Е., в якій ОСОБА_1 просив призначити його виконуючим обов`язки директора ДП "МТП Усть-Дунайськ" на період до прийняття відповідного рішення уповноваженим органом управління.
Згідно з наказом Міністерства інфраструктури України від 02 травня 2018 року № 31-О "Про керівника державного підприємства "МТП Усть-Дунайськ" припинено повноваження ОСОБА_1 з виконання обов`язків директора ДП "МТП Усть-Дунайськ" та звільнено 02 травня 2018 року, відповідно до пункту 5 частини першої 41 КЗпП України.
Нормативно-правове обґрунтування
Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту прав інвесторів" від 13 травня 2014 р. № 1255-VII, який набрав чинності 01 червня 2014 року (далі - Закон № 1255), доповнив пунктом 5 статтю 41 КЗпП України, а саме: крім підстав, передбачених статтею 40 КЗпП України, трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний також у разі припинення повноважень посадових осіб.
У законодавстві про працю визначення поняття "посадова особа" відсутнє.
Для заповнення цієї прогалини Державною інспекцією України з питань праці надано роз`яснення від 24 липня 2014 року, згідно з якими до категорії "посадових осіб" у розумінні пункту 5 статті 41 КЗпП України можна віднести, зокрема, категорію працівників, визначених як "посадові особи" в статті 2 Закону України "Про державну службу", в статті 2 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування", та як "службові особи" у примітці до статті 364 Кримінального кодексу України. На думку цього органу, терміни "посадова особа" та "службова особа" є синонімічними. До останніх, відповідно до абзацу 1 пункту 1 примітки до статті 364 Кримінального кодексу України, зокрема належать: особи, які обіймають постійно або тимчасово на підприємствах, установах або організаціях незалежно від форми власності посаду, пов`язану з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських функцій, або виконують такі функції за спеціальним повноваженням. Посадовими (службовими) особами вважаються особи, які постійно, тимчасово чи за спеціальним повноваженням здійснюють функції представників влади чи місцевого самоврядування, а також обіймають постійно чи тимчасово в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на державних чи комунальних підприємствах, в установах чи організаціях посади, повʼязані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, або виконують такі функції за спеціальним повноваженням, яким особа наділяється повноважним органом державної влади, органом місцевого самоврядування, центральним органом державного управління із спеціальним статусом, повноважним органом чи повноважною особою підприємства, установи, організації. Посадова особа наділена певним обсягом повноважень і в їх межах має право вчиняти дії, що породжують, змінюють або припиняють конкретні правовідносини (наприклад, право прийняття та звільнення працівників, застосування дисциплінарних чи адміністративних стягнень тощо).