Постанова
Іменем України
09 січня 2020 року
м. Київ
справа № 359/9926/18
провадження № 61-13405св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Крата В. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - голова Дударківської сільської ради Бориспільського району Київської області Гуральник Микола Григорович,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 27 березня 2019 року у складі судді Журавського В. В. та постанову Київського апеляційного суду від 24 червня 2019 року у складі колегії суддів: Соколової В. В., Андрієнко А. М., Поліщук Н. В.,
ВСТАНОВИВ
Історія справи
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до голови Дударківської сільської ради Бориспільського району Київської області Гуральник М. Г., в якому просила встановити постійний та безоплатний земельний сервітут шляхом надання права проїзду, проходу, проїзду транспортним засобом, прокладання комунікацій, води, прогону худоби та інших необхідних потреб до приватної земельної ділянки площею 0,1550 га з кадастровим номером 3220883601:01:004:0043, яка знаходиться у глибині житлового кварталу за адресою: АДРЕСА_1, та належить на праві приватної власності ОСОБА_1, через частину земельної ділянки, яка знаходиться між двома приватними земельними ділянками ОСОБА_1 та належить на праві комунальної власності Дударківській сільській раді.
Позов мотивовано тим, що оскільки саме голова сільської ради несе персональну відповідальність за здійснення наданих йому законом повноважень, саме він очолює виконавчий комітет сільської ради, головує на її засіданнях, організовує роботу ради та її виконавчого комітету, підписує їх рішення, здійснює керівництво апаратом ради та її виконавчого комітету; представляє територіальну громаду, раду та її виконавчий комітет у відносинах з державними органами та іншими органами місцевого самоврядування, тому саме ОСОБА_2 є відповідальним володільцем частини земельної ділянки, яка необхідна для встановлення земельного сервітуту шириною 4,2 метри, площею 0,0256 га, з довжиною, згідно зведеного кадастрового плану. Зазначала, що на земельній ділянці, на якій вона просить встановити сервітут, не знаходяться будівлі чи споруди або багаторічні насадження, більше того, частина земельної ділянки, на яку встановлюється земельний сервітут, є землею загального користування суміжних землевласників та землекористувачів, а тому голова Дударківської сільської ради не несе витрат щодо сплати орендної плати, плати земельного податку або прибутків на частині тієї площі, на яку встановлюється земельний сервітут.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 27 березня 2019 року, залишеним без змінпостановою Київського апеляційного суду від 24 червня 2019 року в задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що сільський голова немає повноважень щодо особового прийняття рішень про встановлення земельних сервитутів. Також позивачем не доведено, що вона позбавлена можливості використовувати власну земельну ділянку без встановлення сервітуту.
Короткий зміст вимог наведених у касаційній скарзі
У липні 2019 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Бориспільського міськрайонного суду Кииївської області від 27 березня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 24 червня 2019 року та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що саме голова ради є відповідальним володільцем земельної ділянки комунальної власності, яка потрібна для встановлення земельного сервітуту та яка до 2018 року перебувала в користуванні позивача, та і у її попередників, яким в 1980 роках була передана вся земельна ділянка площею в 0,30 га, в тій же конфігурації в приватну власність під забудову, і у відповідності до статті 120 ЗК України набута скаржником та була врахована під час передачі у приватну власність земельних ділянок з площами 0,1450 та 0,1550 позивачу ОСОБА_1 .
Аргументи учасників справи
Відзив на касаційну скаргу від учасників справи до Верховного Суду не надходив.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 25 липня 2019 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу з суду першої інстанції.
У серпні 2019 року матеріали цивільної справи № 359/9926/18 надійшли до Верховного Суду.
14 серпня 2019 року матеріали справи передано судді-доповідачу.
Позиція Верховного Суду
Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.
Судами встановлено, що рішенням Дударківської сільської ради від 17 липня 2012 року № 418-24-VI ОСОБА_3 передані у власність земельні ділянки площею 0,1450 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в АДРЕСА_2 та площею 0,1550 га для ведення особистого селянського господарства в с. Дударків.
Зазначеним земельним ділянкам присвоєні кадастрові номери 3220883601:01:004:0043 та 3220883601:01:004:0042.
Як вбачається із витягів з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-3212765142018 та № НВ-3212765382018 на вказані земельні ділянки позивач отримала державні акти на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 945588 та серія ЯИ № 945589 відповідно.
У липні 2018 року ОСОБА_3 звернулась до Дударківської сільської ради з заявою про надання рішення про існування у глибині житлового кварталу земельної ділянки.
Рішеннями Дударківської сільської ради від 23 липня 2018 року №1119-23-VII відмовлено в задоволенні заяви.
У жовтні 2018 року позивач звернулась до Дударківської сільської ради з заявою про укладення договору про встановлення постійного сервітуту.
Рішенням Дударківської сільської ради від 08 жовтня 2018 року № 1155-24-VII ОСОБА_1 відмовлено в укладенні договору про встановлення земельного сервітуту.
У частині другій статті 402 ЦК України передбачено, що земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (володільцем) земельної ділянки.