Постанова
Іменем України
15 січня 2020 року
м. Київ
справа № 334/7702/16
провадження № 61-42142св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
третя особа - Заводський відділ державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 12 березня 2018 року у складі судді Добрєва М. В. та постанову апеляційного суду Запорізької області від 12 липня 2018 року у складі колегії суддів: Маловічко С. В., Кримської О. М., Кочеткової І. В.,
ВСТАНОВИВ:
Історія справи
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа - Заводський відділ державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції, про стягнення додаткових витрат та неустойки (пені) у зв`язку з несплатою аліментів.
Позов мотивовано тим, що рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 21 жовтня 2005 року з відповідача стягнуто аліменти на її користь на утримання сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1/3 частини усіх видів заробітку (доходу) щомісячно і до його повноліття. Однак, відповідач нараховані державним виконавцем аліменти систематично не сплачував, заборгованість по аліментах була постійною, але змінювався її розмір. Станом на 27 жовтня 2016 року утворилася заборгованість по виплаті аліментів в розмірі 1 822,11 грн.
Син має хронічні захворювання: бронхіальну астму 3 ступеню, астигматизм, логоневроз та перебуває на диспансерному обліку у алерголога, окуліста та невропатолога. На лікування сина позивач витрачала значні кошти, в той час як відповідач участі у цих витратах не приймав.
З урахуванням уточнених позовних вимог просила стягнути з відповідача неустойку (пеню) у зв`язку з несплатою аліментів у розмірі 95 913,11 грн та 13 890,19 грн додаткових витрат на дитину.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 12 березня 2018 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 3 804,13 грн. пені за прострочення сплати аліментів, а також 427,57 грн витрат на придбання путівки в пансіонат.
Задовольняючи частково позовні вимоги щодо стягнення пені за прострочення сплати аліментів, суд першої інстанції виходив із того, що позивач має право на стягнення пені, проте нею було невірно розраховано розмір.
Задовольняючи частково позовні вимоги щодо стягнення додаткових витрат, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем було доведено лише витрати на придбання путівки для дитини в пансіонат, половину вартості якої у сумі 427,57 грн. суд стягнув з відповідача.
Короткий зміст постанови апеляційного суду
Постановою апеляційного суду Запорізької області від 12 липня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 12 березня 2018 року у цій справі скасовано в частині відмови в позовних вимогах про додаткові витрати на лікування.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 додаткові витрати, пов`язані з лікуванням неповнолітнього сина ОСОБА_3, що виникли станом на 31 серпня 2017 року в сумі 6 253,50 грн.
В іншій частині рішення залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції зробив правильний висновок про застосування відповідальності до відповідача у вигляді нарахування пені за час прострочення сплати аліментів і обґрунтовано стягнув на користь позивача пеню у розмірі 3 804,13 грн. Позивачем фактично доведено придбання ліків на суму 835 грн для лікування сина ОСОБА_3 та путівок на оздоровлення сина на суму 11 672 грн, що загалом складає 12 507 грн.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У серпні 2018 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просила скасувати рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 12 березня 2018 року та постанову апеляційного суду Запорізької області від 12 липня 2018 року в частині розміру стягнутої неустойки (пені) та додаткових витрат на дитину, постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди допустилися помилки при визначенні розміру неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів та додаткових витрат на дитину.
Позиція інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не подано.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 23 серпня 2018 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з суду першої інстанції. Дана справа є малозначною, однак, касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики.
11 жовтня 2018 року матеріали цивільної справи № 334/7702/16 надійшли до Верховного Суду.
03 жовтня 2019 року матеріали цивільної справи передані судді-доповідачу Дундар І. О.
Ухвалою Верховного Суду від 21 жовтня 2019 року справа № 334/7702/16 призначена до судового розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у складі колегії із п`яти суддів.
Позиція Верховного Суду
Колегія суддів частково приймає доводи касаційної скарги з огляду на наступне.
Судами встановлено, що сторони мають неповнолітнього сина - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 21 жовтня 2005 року з ОСОБА_2 стягнуто на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина, ОСОБА_3 у розмірі 1/3 частини всіх видів його заробітку (доходів) щомісячно до досягнення дитиною повноліття.
З лютого 2013 року по червень 2013 року відповідач не здійснював оплату аліментів, яка обчислювалася згідно з середньомісячною заробітною платою по місту в зв`язку з непрацевлаштованістю відповідача, а з червня 2013 року він працевлаштувався в ЗФ ТОВ "Охорона НГЗ м. Миколаїв", і аліменти відраховувалися на підставі його заяви.
Виконавчий лист направлений до Жовтневого ВДВС Миколаївської області за місцезнаходженням підприємства, і з травня 2015 року аліменти відраховувалися на підставі виконавчого документа.
З 04 вересня 2014 року по 10 серпня 2015 року відповідач ОСОБА_2 брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності і суверенітету та територіальної цілісності України у складі в/ч пп В6266. В цей період аліменти перераховувалися за місцем його постійної роботи ЗФ ТОВ "Охорона НГЗ м. Миколаїв", але не завжди у повному обсязі.
Згідно частини першої статті 196 СК України (в редакції на час постановлення судових рішень) у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.
Відповідач зобов`язаний сплачувати аліменти, що свідчить про наявність презумпції вини платника аліментів у виникненні заборгованості з їх сплати та є підставою для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною першою статті 196 СК України. Обов`язок доведення відсутності вини у виникненні заборгованості зі сплати аліментів покладається на боржника.
Суд першої інстанції, з урахуванням правової позиції, викладеній у постанові Верховного Суду України від 02 листопада 2016 року у справі № 6-1554цс16, розрахував пеню за наступною формулою: заборгованість за аліментами за місяць помножена на 1 % пені і помножена на кількість днів місяця, в якому виникла заборгованість. Загальна сума неустойки (пені) визначена шляхом додавання нарахованої пені за кожен із прострочених платежів (за кожен місяць).
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
В постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 квітня 2019 року у справі № 333/6020/16-ц (провадження № 14-616цс18) зроблено висновок, що "правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі 1 % від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення полягає в тому, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів враховується розмір несплачених аліментів за кожен місяць та кількість днів прострочення за кожним платежем окремо.
Аліменти нараховуються щомісячно, тому строк виконання цього обов`язку буде різним, а отже, кількість днів прострочення сплати аліментів за кожен місяць також буде різною.
Законодавець установив розмір пені - 1% за кожен день прострочення та період, за який нараховується пеня - за кожен день, починаючи з наступного, у який мала бути здійснена сплата аліментів за відповідний місяць, але таке зобов`язання не було виконане, і до дня, у який проведена сплата заборгованості чи до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені.
Таке правило застосовується у разі прострочення виконання зобов`язання зі сплати аліментів за місяць, у який вони мали бути сплачені.
Розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов`язання не включається до строку заборгованості) та помножити та 1 відсоток.