Постанова
Іменем України
15 січня 2020 року
м. Київ
справа № 756/12274/14-ц
провадження № 61-28633св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Дундар І. О., Журавель В. І., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Русинчука М. М.,
учасники справи за первісним позовом:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Васютенко Анжела Миколаївна,
учасники справи за позовом третьої особи з самостійними вимогами щодо предмета спору:
позивач - ОСОБА_4,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Васютенко Анжела Миколаївна,
учасники справи за зустрічним позовом:
позивач - ОСОБА_3,
відповідач - ОСОБА_5,
треті особи: ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_6, Київська міська рада, Київська міська державна адміністрація, Державна архітектурно-будівельна інспекція України,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 13 травня 2016 року у складі судді Васалатія К. А. та рішення Апеляційного суду м. Києва від 06 жовтня 2016 року
у складі колегії суддів: Заришняк Г. М., Андрієнко А. М., Мараєвої Н. Є.
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2014 року ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Васютенко Анжела Миколаївна, про визнання договору купівлі-продажу недійсним.
Позовні вимоги обґрунтовувала тим, що рішенням Київської міської ради №701/4139 від 29 квітня 2010 року "Про передачу гр. ОСОБА_1 у приватну власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на
АДРЕСА_1 " їй було передано у власність земельну ділянку площею 0,1000 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на
АДРЕСА_1 , на яку вона отримала Свідоцтво про право власності № НОМЕР_1 від 20 березня 2014 року.
Зазначила, що у липні 2014 року ОСОБА_2 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Київської міської ради та Департаменту земельних ресурсів Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання протиправним та скасування рішення Київської міської ради № 701/4139 від 29 квітня 2010 року,
в якому зазначав, що він є власником житлового будинку по
АДРЕСА_2 , який збудовано на земельній ділянці по
АДРЕСА_2 . ОСОБА_2 придбав зазначений будинок на підставі договору купівлі-продажу від 04 жовтня 2013 року, укладеного між ним та ОСОБА_3, який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Васютенко А. М., що зареєстровано в реєстрі за № 826, та на підставі договору купівлі-продажу від 10 жовтня 2013 року, який укладено між ним та ОСОБА_3 й посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Васютенко А. М., що зареєстровано в реєстрі за № 843.
Зазначені договори купівлі-продажу не містять істотної умови щодо кадастрового номеру земельної ділянки, на якій розміщено будинок, частини якого було продано. Крім того, ці договори було укладено щодо частин будинку, який не ведений в експлуатацію та який є самочинним будівництвом, побудований на її земельній ділянці, й просила суд визнати зазначені договори купівлі-продажу недійсними.
04 вересня 2014 року, після звернення її до суду з цим позовом, між нею та ОСОБА_6 і ОСОБА_4 було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, який посвідчено приватним нотаріусом КМНО Михайленком С. А. та зареєстровано в реєстрі за № 3987, відповідно до якого вона передала
у власність ОСОБА_4 та ОСОБА_6 земельну ділянку площею 0,10 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_2, в наступних частках: ОСОБА_4 набула право власності на 6/10 часток у праві власності на земельну ділянку, а ОСОБА_6 набув право власності на 4/10 часток у праві власності на земельну ділянку.
Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 03 грудня 2014 року залучено до участі в справі третю особу із самостійними вимогами щодо предмету спору ОСОБА_4, яка звернулася з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Васютенко А. М., про визнання недійсними договорів купівлі-продажу.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі договорів купівлі-продажу від 04 жовтня 2013 року та 10 жовтня 2013 року ОСОБА_2 придбав
у ОСОБА_3 будинок номер АДРЕСА_2, який самочинно та незаконно збудовано на земельній ділянці по АДРЕСА_2 . Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Васютенко А. М. повинна була відмовити в посвідченні зазначених договорів через відсутність у ОСОБА_3 документів на земельну ділянку, на якій самочинно збудовано будинок, частини якого за вказаними договорами було відчужено. Укладення оскаржуваних договорів було вчинено без перевірки існування адреси майна. Також ці договори не містять істотну умову щодо кадастрового номера. Договори купівлі-продажу було оформлено на підставі рішення Святошинського районного суду міста Києва від 27 серпня 2013 року, яке було ухвалено з порушеннями чинного законодавства. Будинок, частини якого було відчужено, є самочинним будівництвом, яке не введено
в експлуатацію та побудовано на земельній ділянці, яка не була виділена ОСОБА_3 .
У серпні 2013 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5 про визнання права власності.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що він на підставі договору купівлі-продажу житлового будинку від 06 квітня 2001 року є власником житлового будинку
АДРЕСА_2 .
14 жовтня 2005 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 був укладений договір будівельного підряду № 15, згідно з пунктом 1.1 якого ОСОБА_5 зобов`язувався виконати роботи з будівництва, зокрема жилого будинку площею 117,6 кв. м за адресою: АДРЕСА_2 відповідно до проектно-кошторисної документації, а ОСОБА_3, як замовник зобов`язався передати підрядникові затверджену проектно-кошторисну документацію та прийняти об`єкти і оплатити роботу підрядника.
Посилаючись на порушення відповідачем його прав як власника позивач просив визнати за ним право власності на жилий будинок площею 117,6 кв. м, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 .
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 27 серпня 2013 року задоволено позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_5 та визнано право власності на будинковолодіння, яке складається із житлового будинку літ. "А" загальною площею 117,6 кв. м (житловою площею 37, 6 кв. м) по АДРЕСА_2 .
Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 23 грудня 2014 року скасовано рішення Святошинського районного суду м. Києва від 27 серпня 2013 року та ухвалено нове рішення, яким відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_5 про визнання права власності на будинок.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 13 травня 2015 року скасовано рішення Апеляційного суду м. Києва від 23 грудня 2014 року та рішення Святошинського районного суду м. Києва від 27 серпня 2013 року, а справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5 про визнання права власності направлено на новий розгляд до Святошинського районного суду м. Києва.
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 23 червня 2015 року
у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5 про визнання права власності було залучено до участі в справі третіми особами, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, ОСОБА_1, ОСОБА_6,
ОСОБА_4 , Київську міську раду, Київську міську державну адміністрацію та Інспекцію державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві, та постановлено ухвалу щодо передачі справи за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, ОСОБА_1,, ОСОБА_6, ОСОБА_4, Київська міська рада, Київська міська державна адміністрація та Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві, про визнання права власності за підсудністю до Оболонського районного суду м. Києва.
Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 28 серпня 2015 року об`єднано в одне провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання недійсними договорів купівлі-продажу, за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, ОСОБА_4 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання недійсними договорів купівлі-продажу та цивільну справу № 759/11835/13-ц за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5, треті особи ОСОБА_1,
ОСОБА_4 , ОСОБА_6, Київська міська рада, Київська міська державна адміністрація, Державна архітектурно-будівельна інспекція України про визнання права власності.
Короткий зміст рішення суду першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 13 травня
2016 року позовні заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_4 задоволено.
Визнано недійсним договір купівлі-продажу від 04 червня 2013 року, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2, який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Васютенко А. М. та зареєстровано
у реєстрі за № 826.
Визнано недійсним договір купівлі-продажу від 10 жовтня 2013 року, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2, який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Васютенко А. М. та зареєстровано
у реєстрі за № 843.
У задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивачем ОСОБА_3 не надано до суду належних та допустимих доказів набуття ним права власності чи користування земельною ділянкою, на якій ним самочинно збудовано будинок АДРЕСА_2, а тому суд дійшов висновку про те, що підстав для визнання за ОСОБА_3 права власності на спірний будинок немає. Спірні договори купівлі-продажу суперечать законодавству, зокрема за ними відчужено частини будинку, який самочинно збудовано на земельній ділянці, яка не належала продавцю. Договори всупереч частини другої статті 377 ЦК Українине містять посилання на кадастровий номер земельної ділянки, на якій збудовано будинок.
Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 06 жовтня 2016 рокурішення Оболонського районного суду м. Києва від 13 травня 2016 року в частині правового обґрунтування змінено: виключено з мотивувальної частини рішення посилання суду на частини другу статті 377 ЦК України. У іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Апеляційний суд дійшов висновку про те, що спірні договори купівлі-продажу передбачали перехід права власності на частку у праві спільної часткової власності на будинок й не містили переходу права на земельну ділянку, а тому внесення до таких договорів відомостей стосовно кадастрового номера земельної ділянки є необов`язковим.