ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 січня 2020 року
м. Київ
справа № 136/1207/17
провадження № 61-36662 св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Головуючого - Крата В. І.,
суддів: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Журавель В. І., Дундар І. О., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі -Липовецька центральна районна бібліотека, Відділ культури і туризму Липовецької районної державної адміністрації Вінницької області,
третя особа - ОСОБА_2,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу директора Липовецької центральної районної бібліотеки на постанову апеляційного суду Вінницької області від 25 квітня 2018 року в складі колегії суддів Медяного В. М., Матківської М. В., Сопруна В. В.,
ВСТАНОВИВ :
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2017 року ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом до Липовецької центральної районної бібліотеки, Відділу культури і туризму Липовецької районної державної адміністрації Вінницької області та з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог просила поновити її на посаді методиста І категорії Липовецької ЦРБ, а також стягнути на її користь з Липовецької ЦРБ та Відділу культури і туризму Липовецької районної ради Вінницької області 40 746,16 грн середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 04 липня 2017 року по 17 січня 2018 року.
В обґрунтування позову ОСОБА_1 посилалася на те, що згідно з наказом Липовецької ЦРБ від 03 липня 2017 року № 21-ОС вона звільнена з посади методиста І категорії з підстав, передбачених пунктом 3 частини першої статті 41 КЗпП України, за вчинення аморального проступку, не сумісного з продовженням даної роботи.
Позивач уважала своє звільнення незаконним, оскільки вона не є працівником, який за посадою виконує виховні функції, а тому не може бути звільнена на підставі пункту 3 статті 41 КЗпП України.
Указувала, що згода профспілкового комітету на її звільнення не має юридичної сили, оскільки за годину до проведення засідання всі члени профспілкового комітету були присутні на зборах трудового колективу, на яких обговорювали позивача, при цьому деякі члени профспілки перебувають з позивачем у неприязних стосунках.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Іллінецького районного суду Вінницької області від 18 січня 2018 року в задоволенні позову відмовлено.
Суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_1, працюючи на посаді методиста бібліотеки, яка передбачає виконання виховних функцій, учинила аморальний проступок, а тому роботодавець звільнив її із дотриманням установленого законом порядку.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою апеляційного суду Вінницької області від 25 квітня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, рішення Іллінецького районного суду Вінницької області від 18 січня 2018 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено:
- визнано незаконним і скасовано наказ директора Липовецької центральної районної бібліотеки від 03 липня 2017 року № 21-ОС про звільнення ОСОБА_1 із посади методиста І категорії згідно з пунктом 3 частини першої статті 41 КЗпП України;
- поновлено ОСОБА_3 на посаді методиста І категорії Липовецької центральної районної бібліотеки;
- стягнуто з Липовецької центральної районної бібліотеки на користь ОСОБА_1 40 746,16 грн середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Апеляційний суд виходив із того, що посада методиста І категорії бібліотеки не належить до переліку посад, із яких працівника може бути звільнено на підставі пункту 3 частини першої статті 41 КЗпП України, оскільки виконання виховної функції посадовою інструкцією позивача не передбачене, а тому наявні правові підстави для задоволення позову.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
21 травня 2018 року директор Липовецької центральної районної бібліотеки подав до Верховного Суду касаційну скаргу на зазначене судове рішення.
Ухвалою Верховного Суду від 25 червня 2019 року відкрито касаційне провадження в даній справі.
Ухвалою Верховного Суду від 09 грудня 2019 року дана справа призначена до судового розгляду.
Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) визначено, що судом касаційної інстанції в цивільних справах є Верховний Суд.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржуване судове рішення скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Відзив на касаційну скаргу
Відзив на дану касаційну скаргу до Верховного Суду не надходив.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що ОСОБА_1 працювала на посаді методиста І категорії Липовецької центральної районної бібліотеки.
Постановою Липовецького районного суду Вінницької області від 11 травня 2017 року, залишеною без змін постановою апеляційного суду Вінницької області від 16 червня 2017 року, в справі № 136/606/17 ОСОБА_1 визнано винною в учиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 173 КУпАП.
У вказаній справі суди встановили, що 31 березня 2017 року в 10:00 год. у приміщенні Липовецької ЦРБ ОСОБА_1 . висловлювалася нецензурною лайкою та образливо чіплялась до ОСОБА_2, на зауваження останньої припинити хуліганські дії не реагувала, чим порушила громадський порядок і спокій громадян.
Наказом виконувача обов`язків директора Липовецької ЦРБ ОСОБА_5 від 03 липня 2017 року за погодженням із профспілковою організацією трудовий договір із ОСОБА_1 розірваний із підстав, передбачених пунктом 3 частини першої статті 41 КЗпП України в зв`язку з учиненням працівником, який виконує виховні функції, аморального проступку, несумісного з продовженням даної роботи.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
За результатами розгляду касаційної скарги, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.