ПОСТАНОВА
Іменем України
20 січня 2020 року
Київ
справа №813/6906/14
адміністративне провадження №К/9901/8993/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Пасічник С.С.,
суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Красненський комбінат хлібопродуктів" на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Хобор Р.Б., суддів Попка Я.С., Яворського І.О. від 17 березня 2015 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Красненський комбінат хлібопродуктів" до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
В С Т А Н О В И В:
У жовтні 2014 року Публічне акціонерне товариство "Красненський комбінат хлібопродуктів" (далі - позивач, Товариство) звернулось до суду з позовом до Буської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області (правонаступник - Головне управління ДФС у Львівській області; далі - відповідач, контролюючий орган) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 26 вересня 2014 року №0001062200/224.
Обґрунтовуючи позовну заяву, посилалось на безпідставність висновків Інспекції про порушення позивачем положень податкового законодавства та формування податкового кредиту з податку на додану вартість (далі - ПДВ) за результатами господарських операцій із контрагентом, які, як вважає контролюючий орган, фактично не відбулися, оскільки такі господарські операції є реальними та їх виконання підтверджується сукупністю відповідних доказів; крім того вказувало, що правових підстав для проведення документальної позапланової перевірки, за наслідками якої винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення, у відповідача не було.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2014 року позов задоволено повністю; визнано протиправним та скасовано оскаржуване податкове повідомлення-рішення.
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що матеріали справи містять документи, які є достатніми для визначення реальності господарських операцій по поставці ТОВ "Промторг-Холдинг" (код ЄДРПОУ 38149168) позивачу сільськогосподарської продукції (кукурудзи) й її використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, тому Товариство, включивши до складу податкового кредиту суми ПДВ за наслідком таких відносин, дотрималось передбачених законодавством умов для формування податкової вигоди. Зазначив, що контролюючий орган не надав суду доказів на підтвердження документування безтоварних операцій з метою формування фіктивного податкового кредиту, а висновок про порушення позивачем відповідних законодавчих норм ґрунтується лише на інформації, отриманій за результатами здійснених заходів з податкового контролю контрагента.
Львівський апеляційний адміністративний суд постановою від 17 березня 2015 року скасував рішення суду першої інстанції та відмовив у задоволенні позовних вимог Товариства.
Застосувавши положення пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України), статей 1, 3, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року №996-XIV (далі - Закон №996-XIV), апеляційний суд дійшов протилежних висновків, зазначивши у своєму рішенні, що реальність операцій між позивачем та ТОВ "Промторг-Холдинг" по поставці товарно-матеріальних цінностей не підтверджується належними та допустимими доказами, які повинні супроводжувати фактичне виконання такого роду відносин. Посилався на відсутність сертифікатів якості для переміщення зерна в межах України та доказів здійснення позивачем оплати товару, поставка якого передбачалась умовами договору. Відтак, за висновком суду, операції між Товариством та контрагентом не створюють наслідків для податкового обліку й у позивача відсутні підстави для формування податкового кредиту з ПДВ.
Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, Товариство подало касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України, в якій просило його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
У доводах касаційної скарги по суті порушує питання щодо неправильного застосування апеляційним судом норм податкового і пов`язаного з ним законодавства, що регулюють підстави, умови, порядок, правильність і обґрунтованість обчислення, відображення і сплату сум податкових зобов`язань з ПДВ. Вважає, що суд дійшов помилкового висновку про необґрунтованість позовних вимог, адже залучені до справи докази та обставини справи свідчать про те, що операції між позивачем та його контрагентом фактично проведені та документально оформлені, Товариством дотримано передбачені ПК України умови для формування податкового кредиту з ПДВ, у зв`язку з чим, на його думку, відсутні підстави для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення - рішення. Окрім того зазначає, що поза увагою суду залишились й наведені у позовній заяві доводи позивача стосовно прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення на підставі акту перевірки, правових підстав для проведення якої не було.
Відповідач у письмових запереченнях на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечив, вважаючи їх безпідставними, а рішення суду апеляційної інстанції, яке просить залишити без змін, - обґрунтованим та законним.
В подальшому справа передана до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Переглянувши судове рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд виходить з наступного.
Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з питань визначення податкових зобов`язань та податкового кредиту з ПДВ по взаєморозрахунках з ТОВ "Промторг-Холдинг" за період з 01 березня 2014 року по 30 квітня 2014 року, за результатами якої складено акт від 09 вересня 2014 року №180/22-00/00952060, у якому встановлено порушення позивачем пунктів 198.1, 198.2, 198.3 статті 198 ПК України, що призвело до заниження ПДВ в сумі 107507 грн., в тому числі за березень 2014 року на суму 96000 грн., за квітень 2014 року на суму 11507 грн.
У акті перевірки контролюючий орган дійшов висновку про формування Товариством податкового кредиту з ПДВ по взаємовідносинам із ТОВ "Промторг-Холдинг" без дотримання відповідних законодавчих підстав, зважаючи на те, що у складеному ДПІ у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві акті від 04 червня 2014 року №1557/26-55-22-02/38149168 "Про неможливість проведення зустрічної перевірки ТОВ "Промторг-Холдинг" (код ЄДРПОУ 38149168)" встановлено відсутність реального здійснення операцій цим платником податків у період з 01 березня 2014 року по 30 квітня 2014 року. За наведених у вказаному акті обставин відповідач визнав надані до перевірки документи такими, що не підтверджують реальність операцій між позивачем і ТОВ "Промторг-Холдинг".
На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 26 вересня 2014 року №0001062200/224, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з ПДВ на загальну суму 161261 грн., з яких 107507 грн. за основним платежем, 53754 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.
В аспекті заявлених вимог, з огляду на фактичні обставини Верховний Суд дійшов висновку про таке.
Згідно пункту 44.1 статті 44 ПК України (тут і далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг (підпункт а).
Пункт 198.3 статті 198 ПК України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.