ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 січня 2020 року
м. Київ
Справа № 915/12/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кушнір І.В. - головуючий, Краснов Є.В., Зуєв В.А.,
За участю секретаря судового засідання Шпорта О.В.
розглянувши касаційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія Нафтогаз України" в особі філії "Центр метрології та газорозподільних систем" ПАТ "НАК "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Миколаївської області від 03.06.2019 (суддя Мавродієва М.В.) та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.09.2019 (головуючий суддя: Савицький Я.Ф., суддя: Діброва Г.І., Лавриненко Л.В.)
за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія Нафтогаз України" в особі філії "Центр метрології та газорозподільних систем" ПАТ "НАК "Нафтогаз України"
до Управління капітального будівництва Миколаївської обласної державної адміністрації
про стягнення грошових коштів у сумі 1 777 961,05 грн,
За участю представників:
позивача - Родіна Т.М. - адвокат
відповідача - не з`явився
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст позовних вимог і заперечень
1.1. Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою, в якій просило суд стягнути з Управління капітального будівництва Миколаївської обласної державної адміністрації 1777961,05 грн, з яких: 856277,34 грн - основний борг; 74959,36 грн - 3% річних; 846724,35 грн - інфляційні втрати.
1.2. Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем грошових зобов`язань за укладеним між сторонами Договором №9 від 16.01.2012, зокрема передбачених п.2.3.13 щодо повернення компанії протягом бюджетного року, наступного після закінчення фінансування нею добудови об`єкта газопостачання - міжселищного газопроводу високого тиску до с.Дмитро-Білівка Казанківського р-ну Миколаївської обл., суми грошових коштів, отриманих на його добудову, внаслідок чого на суму основного боргу за період прострочення здійснено відповідні нарахування на підставі ч.2 ст.625 ЦК України.
1.3. Відповідач у відзиві на позовну заяву проти позову заперечив, зазначивши, що забезпечив виконання всіх належних дій для добудови об`єкта, введення його в експлуатацію за декларацією про готовність об`єкта до експлуатації та передачі його в державну власність до сфери управління Міністерства енергетики та вугільної промисловості на баланс відповідного спеціалізованого підприємства з газопостачання за актом приймання-передачі, а також вказує на те, що укладення договору між сторонами з передбаченими у п.2.3.13 зобов`язаннями управління відбулося за відсутності відповідних бюджетних призначень та асигнувань на відповідні цілі, що суперечить ст.ст.22, 23 Бюджетного кодексу України та унеможливлює виконання цих зобов`язань управлінням як бюджетною установою.
2. Короткий зміст судових рішень
2.1. Суди розглядали справу неодноразово.
2.2. Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 21.03.2017 у справі №915/12/17, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 13.06.2017, у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
2.3. Постановою Верховного Суду від 25.04.2018 касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" задоволено частково; постанову Одеського апеляційного господарського суду від 13.06.2017 та рішення Господарського суду Миколаївської області від 21.03.2017 скасовано; справу передано на новий розгляд до Господарського суду Миколаївської області.
2.4. Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 03.06.2019 у справі №915/12/17, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 11.09.2019, у задоволенні позову відмовлено.
3. Процедура касаційного провадження у Верховному Суді
3.1. 02.10.2019 (згідно із поштовим штемпелем на конверті) Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія Нафтогаз України" в особі філії "Центр метрології та газорозподільних систем" ПАТ "НАК "Нафтогаз України" звернулося до Касаційного господарського суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Миколаївської області від 03.06.2019 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.09.2019 у справі № 915/12/17.
3.2. Витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.11.2019 у справі № 915/12/17 визначено колегію суддів у складі: Кушнір І.В. (головуючий суддя), судді: Краснов Є.В., Зуєв В.А.
3.3. Ухвалою Верховного Суду від 11.11.2019 відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою та призначено її до розгляду на 11.12.2019, визначено строк для подання відзиву на касаційну скаргу з доказами надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи до 29.11.2019.
3.4. 25.11.2019 (згідно з поштовим штемпелем на конверті) Управлінням капітального будівництва Миколаївської обласної державної адміністрації направлено відзив на касаційну скаргу, який фактично надійшов до Касаційного господарського суду 27.11.2019.
3.5. До початку судового засідання від позивача надійшло клопотання про передачу справи на розгляд об`єднаної палати Верховного Суду, яке судом касаційної інстанції відхиляється з підстав, наведених нижче.
3.6. У судовому засіданні 11.12.2019 з метою вивчення матеріалів справи судом було оголошено перерву до 15.01.2020, про наступне судове засідання ухвалою Верховного Суду від 11.12.2019 повідомлено учасників справи, які не прибули.
3.7. У судові засідання 11.12.2019 та 15.01.2020 з`явилася представник позивача, котра підтримала касаційну скаргу.
Представник відповідача у судові засідання не з`явився, хоча вказаний учасник справи про дату, час та місце судових засідань був повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи.
4. Короткий зміст касаційної скарги і заперечень на неї
4.1. У касаційній скарзі Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія Нафтогаз України" в особі філії "Центр метрології та газорозподільних систем" ПАТ "НАК "Нафтогаз України" (скаржник, позивач) просить рішення Господарського суду Миколаївської області від 03.06.2019 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.09.2019 у справі № 915/12/17 скасувати, ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.
4.2. Обґрунтовуючи касаційну скаргу скаржник вважає, що під час нового розгляду справи суди не виконали вказівки Верховного Суду, що містяться в постанові від 25.04.2018 у даній справі, не перевірили розрахунок суми основного боргу, 3% річних та інфляційних втрат, натомість в основу оскаржуваних рішень поклали висновки об`єднаної палати Верховного Суду у справі №918/33/17, які не містять правового обґрунтування підстав звільнення відповідача від виконання зобов`язань за дійсним господарським договором та підстав для відступу від попередніх рішень Верховного Суду в аналогічних спорах.
На думку позивача, судові рішення є незаконними та необґрунтованими, оскільки ґрунтуються на припущенні, що Розпорядження Кабінету Міністрів України від 26.08.2009 року №1001-р "Про добудову підвідних газопроводів" (далі - Розпорядження №1001-р) було видано в рамках здійснення Державної цільової програми розвитку українського села на період до 2015 року, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 19.09.2007 №1158 (далі - Програма), яке не підтверджується доказами, що міститься в матеріалах справи, та спростовується Звітом про результати аудиту ефективності використання коштів державного бюджету, спрямованих на виконання державної цільової програми розвитку українського села на період до 2015 року, підготовленим Рахунковою палатою України.
Крім того, скаржник вважає, що при розгляді цієї справи суд першої інстанції також безпідставно застосував правові висновки Верховного Суду по справі №918/33/17 про те, що Державою на нормативному рівні було визначено певний механізм реалізації проекту добудови (будівництва) підвідних газопроводів за участю НАК "Нафтогаз України", яка уповноважувалася здійснювати фінансування будівництва газопроводу, та Управління капітального будівництва Миколаївської обласної державної адміністрації, яке здійснювало технічні функції з добудови газопроводу. Згодом первинно визначений механізм було змінено шляхом внесення змін до Закону України "Про газопровідний транспорт" та підзаконних нормативних актів. Позивач вказує, що суд вважає, що зміна нормативних умов у процесі реалізації проекту, що стало наслідком покладення на відповідача обов`язку з відшкодування грошових коштів, витрачених на добудову газопроводу, є порушенням принципу належного урядування. Разом з тим, положення ст. 7 Закону України "Про трубопровідний транспорт" (які передбачали відшкодування витрат у разі передачі підприємств трубопровідного транспорту у державну власність на договірній основі) були виключені з закону 22.12.2011. Договір між Компанією та відповідачем було укладено 16.01.2012. Тобто, ніяких змін до первинно визначеного механізму реалізації проекту добудови (будівництва) підвідних газопроводів за участю НАК "Нафтогаз України" шляхом внесення змін до законів та підзаконних нормативних актів не було. У справі №918/33/17, на яку посилаються суди при вирішені даної справи, між сторонами було укладено зовсім інший тип договору, умови якого суттєво відрізняються від тих, що погоджені між НАК "Нафтогаз України" та УКБ Миколаївської ОДА.
Позивач вважає, що на підставі договору саме Управління капітального будівництва Миколаївської обласної державної адміністрації виступило замовником будівництва, що узгоджується, в тому числі з п. 2 Розпорядження № 1001-р, в якому вказано: "Узяти до відома, що для забезпечення добудови газопроводів Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" укладає відповідні договори із замовниками їх будівництва на загальну суму фінансування, визначену фінансовим планом Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України". Таким чином, відповідач, уклавши правочин, набув повноцінного статусу Замовника відповідно до чинного законодавства та зобов`язаний виконувати всі взяті на себе зобов`язання за Договором, який є дійсним.
Разом з тим, скаржник вказує, що суди попередніх інстанцій безпідставно ототожнили обов`язки Держави з обов`язками НАК "Нафтогаз України", дійшли помилкового висновку, що відсутність субвенцій з Державного бюджету України, призначених для відшкодування витрат на будівництво газопроводу, є підставою для звільнення Управління від виконання зобов`язання за договором, а, відповідно, і від відповідальності за порушення грошового зобов`язання.
4.3. У відзиві на касаційну скаргу Управління капітального будівництва Миколаївської обласної державної адміністрації просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення - без змін, як такі, що прийняті з повним та всебічним дослідженням обставин, що мають значення для справи, дотриманням норм матеріального та процесуального права, а також з урахуванням висновків, викладених в постановах Верховного Суду при розгляді справ з аналогічних правовідносин.
5. Фактичні обставини, встановлені судами попередніх інстанцій
5.1. Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 26.08.2009 № 1001-р "Про добудову підвідних газопроводів", зміненого постановою Кабінету Міністрів України № 43 від 20.01.2010 та розпорядженням Кабінету Міністрів України №1881-р від 13.09.2010, погоджена пропозиція Міністерства палива та енергетики та Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" щодо фінансування Компанією робіт з добудови підвідних газопроводів відповідно до затвердженого НАК "Нафтогаз України" переліку. Зі змісту якого також вбачається, що для забезпечення добудови газопроводів НАК "Нафтогаз України" укладає відповідні договори із замовниками їх будівництва на загальну суму фінансування, визначену фінансовим планом. Замовник будівництва газопроводів здійснює за державні кошти закупівлю товарів, робіт і послуг, пов`язаних із завершенням їх будівництва, згідно із законодавством (п.п. 1, 2, 3 Розпорядження).
5.2. Механізм повернення замовниками будівництва коштів НАК "Нафтогаз України", що надаються останньою на добудову об`єктів, відповідно до зазначеного розпорядження, Урядом не погоджено.
5.3. Рішенням Миколаївської облради від 25.03.2011 було затверджено Програму економічного та соціального розвитку Миколаївської області на 2011-2014 роки "Миколаївщина -2014".
5.4. У подальшому, Розпорядженням Миколаївської обласної державної адміністрації № 95-р від 04.04.2012 затверджено перелік об`єктів газопостачання населених пунктів Миколаївської області, у спорудженні яких передбачається фінансова участь НАК "Нафтогаз України", серед яких значиться об`єкт "Міжселищний газопровід високого тиску до с. Дмитро-Білівка Казанківського району Миколаївської області", повернення коштів за добудування якого є предметом цієї справи. (т.1 а.с.101).
Цим же розпорядженням замовником будівництва таких об`єктів визначено Управління, яке було також зобов`язано укласти з НАК "Нафтогаз України" договори на фінансування будівництва підвідних газопроводів до населених пунктів.
5.5. На виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 26.08.2009 № 1001-р "Про добудову підвідних газопроводів" 16.01.2012 між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" та Управлінням капітального будівництва Миколаївської обласної державної адміністрації (далі - Замовник) укладено договір №9 (далі - Договір)
Згідно з п.1.1 Договору НАК "Нафтогаз України", відповідно до розпорядження та на умовах цього Договору, на підставі затвердженого рішенням правління Нафтогазу "Переліку об`єктів газопостачання, у спорудженні яких передбачено фінансову участь Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (далі - Перелік) та графіку фінансування спорудження об`єкта газопостачання, здійснює фінансування добудови об`єкта газопостачання: "Міжселищний газопровід високого тиску до с.Дмитро-Білівка Казанківського району Миколаївської області" (далі - Об`єкт), а Управління (Замовник) зобов`язується здійснити добудову Об`єкта, забезпечити передачу його у державну власність на баланс спеціалізованого підприємства з газопостачання та газифікації, введення його в експлуатацію та повернути грошові кошти, отримані від Компанії на добудову Об`єкта.
Як передбачено пунктом 2.1. Договору, до обов`язків позивача віднесено, зокрема, при наявності фінансової можливості здійснити фінансування добудови об`єкта в обсягах, передбачених фінансовим планом Нафтогазу на відповідний період, згідно до Додатком 1. Фінансування здійснюється шляхом банківських переказів грошових коштів на рахунок Замовника або іншими способами, що не суперечить діючому законодавству України. Після завершення робіт по добудові об`єкта в установленому порядку оформити акти звірки взаємних розрахунків із Замовником.
Пунктами 2.3.1- 2.3.2, 2.3.12, 2.3.13 Договору встановлено, що Замовник зобов`язався, зокрема, забезпечити виконання всіх належних дій для добудови Об`єкта; здійснювати за державні кошти закупівлю товарів, робіт і послуг, пов`язаних із добудовою Об`єкта згідно з діючим законодавством; після завершення робіт по добудові Об`єкта в обов`язковому порядку забезпечити передачу його, як цілісного об`єкта, у державну власність до сфери управління Міністерства енергетики та вугільної промисловості України та введення в експлуатацію у термін, що не перевищує 60 (шістдесяти) календарних днів від дати виконання НАК "Нафтогаз України" зобов`язань за цим Договором щодо фінансування добудови Об`єкта; протягом бюджетного року, наступного після року закінчення фінансування добудови Об`єкта, повернути Компанії суми грошових коштів, отриманих від неї на добудову Об`єкта.
Відповідно до п. 2.3.14. Договору, Замовник зобов`язаний в місячний термін після завершення робіт по добудові в установленому порядку оформити відповідні акти звірки взаємних розрахунків, з підтвердженням суми заборгованості Замовника перед Нафтогазом.
Також, відповідно до п. 2.3.15. Договору, Замовник зобов`язаний надати Нафтогазу завірені підписом уповноваженої особи та печаткою Замовника копію акту приймання-передачі об`єкта у державну власність до сфери управління Міністерства енергетики та вугільної промисловості України та протоколу комісії про прийняття об`єкта державної форми власності до експлуатації.
Відповідно до п.3.1 Договору загальний обсяг фінансування за цим договором (ціна договору) складає 861 808,00 грн.
Пунктом 4.1. Договору передбачено, що сторони несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань відповідно до умов договору та діючого законодавства України.
Цей договір вважається укладеним з дати його підписання уповноваженими представниками сторін і скріплення їх печатками та діє до повного повернення НАК "Нафтогаз України" суми грошових коштів, перерахованих ним в якості фінансування добудови Об`єкта згідно з Договором (п.7.1 Договору).
Договір №9 від 16.01.2012 підписаний без зауважень та скріплений печатками обох сторін.
5.6. НАК "Нафтогаз України" у 2012 році перерахувало Управлінню грошові кошти в сумі 861808,00 грн. згідно погодженого сторонами графіку у додатку №1 до Договору, що підтверджується наявним у матеріалах справи платіжним дорученням №1609 від 27.02.2012 (т.1 а.с.17, 21).
5.7. В подальшому, Об`єкт було побудовано та введено в експлуатацію, про що складено відповідну декларацію про готовність Об`єкта до експлуатації, зареєстровану Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Миколаївській області 04.09.2012 за №МК14312156717 (т.1 а.с.25-28). Про це ж свідчить й інформаційна довідка щодо стану будівництва Об`єкта на 01.10.2016 (т.1 а.с.30).
5.8. Згідно з актом приймання-передачі основних засобів від 23.01.2013 та авізо №3 Управління передало об`єкт основному балансоутримувачу Публічному акціонерному товариству "Миколаївгаз"; цей об`єкт обліковується в Єдиному реєстрі державної власності як державне майно; суб`єкт управління майном є Міністерство енергетики та вугільної промисловості України.
5.9. Відповідачем у повному обсязі було використано перераховані НАК "Нафтогаз України" грошові кошти, про що свідчить звіт про використання коштів, наявний у матеріалах справи (т.1 а.с.31), та акт звірки розрахунків сторін за період 01.07.2014 - 30.09.2014 (т.1 а.с.29).
5.10. 25.01.2013 відповідач повернув позивачу невикористані за договором кошти на загальну суму 5530,66 грн., що підтверджується випискою по рахунку (т.1 а.с.23).
5.11. Згідно з підписаним між сторонами актом звірки розрахунків за період з 01.07.2014 по 30.09.2014 станом на 30.09.2014 заборгованість Управління перед ПАТ "НАК "Нафтогаз України" за договором склала 856 277,34 грн.
5.12. Договір в частині фінансування будівництва та в частині побудови об`єкта та введення його в експлуатацію, в частині передання його у державну власність сторонами виконано у повному обсязі.
6. Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій
6.1. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог місцевий господарський суд дійшов висновку, що відповідач - Управління капітального будівництва Миколаївської обласної державної адміністрації - не є "замовником" у розумінні того поняття, що зустрічається у визначеннях окремих видів господарських зобов`язань, оскільки у цьому випадку управління, на відміну від "замовника" у звичайному значенні, є лише учасником Договору, зобов`язаним вчинити певні дії для отримання результату робіт та його подальшої передачі Державі у власність. Розпорядженням на управління, по суті, покладено лише функції організатора (оператора) будівництва газопроводу за рахунок виділених їй державних коштів. Відповідач не є власником газопроводу, не експлуатує зазначений об`єкт, прибутків від транспортування газу газопроводом не отримує.
Суд першої інстанції зазначив, що учасником відносин з добудови підвідних газопроводів є держава і що договір було укладено на виконання нормативного акта, виданого повноважним державним органом - розпорядження Кабінету Міністрів України. У підсумку газопровід, побудований за рахунок грошових коштів, перерахованих позивачу НАК "Нафтогаз України", отримала у власність держава. Проте до розпорядження Кабінету Міністрів України №1001-р від 26.08.2009 "Про добудову підвідних газопроводів" зміни щодо фінансування будівництва газопроводу не вносилися, а норма, яка б визначала обов`язок Управління капітального будівництва Миколаївської обласної державної адміністрації компенсувати позивачеві витрачені ним кошти за рахунок власних грошових коштів (грошових коштів місцевого бюджету), відсутня, відтак держава взяла на себе обов`язок здійснити добудову (будівництво) підвідних газопроводів у межах реалізації конституційного принципу соціальної держави.
Зважаючи на те, що фінансування добудови підвідних газопроводів є обов`язком держави, місцевий господарський суд дійшов висновку, що зміна нормативних умов у процесі реалізації проекту, що стало наслідком покладення на відповідача обов`язку з відшкодування грошових коштів, витрачених на добудову газопроводу, є порушенням принципу належного урядування. При цьому, судом першої інстанції враховано правові позиції, викладені у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.10.2018 у справі №918/33/17, постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.11.2018 у справі №908/44/17.
6.2. Апеляційний господарський суд погодився з висновками місцевого господарського суду.
7. Позиція Верховного Суду
7.1. Згідно зі ст.300 Господарського процесуального кодексу України:
"1. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
2. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
3. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.
4. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права."
З урахуванням викладеного, судом не приймаються та не розглядаються доводи скаржника, пов`язані з переоцінкою доказів, визнанням доведеними/ недоведеними або встановленням по новому обставин справи.
7.2. Відповідно до частини 1 статті 5 Господарського кодексу України (далі - ГК України) правовий господарський порядок в Україні формується на основі оптимального поєднання ринкового саморегулювання економічних відносин суб`єктів господарювання та державного регулювання макроекономічних процесів, виходячи з конституційної вимоги відповідальності держави перед людиною за свою діяльність та визначення України як суверенної і незалежної, демократичної, соціальної, правової держави.
7.3. У зазначеній нормі встановлено загальну вимогу фундаментального характеру до формування правового господарського порядку, якою повинні керуватися органи влади, приймаючи управлінські рішення стосовно суб`єктів господарювання та інших учасників господарських відносин.
7.4. За приписами частини 3 статті 5 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства.
7.5. При цьому, враховуючи те, що суб`єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах суспільного господарського порядку, вони повинні додержуватись не тільки вимог законодавства, а й стратегічних економічних рішень держави.
7.6. Згідно з частини 1 статті 9 ГК України у сфері господарювання держава здійснює довгострокову (стратегічну) і поточну (тактичну) економічну і соціальну політику, спрямовану на реалізацію та оптимальне узгодження інтересів суб`єктів господарювання і споживачів, різних суспільних верств і населення в цілому.
7.7. Правове закріплення економічної політики здійснюється шляхом визначення засад внутрішньої і зовнішньої політики, у прогнозах і програмах економічного і соціального розвитку України та окремих її регіонів, програмах діяльності Кабінету Міністрів України, цільових програмах економічного, науково-технічного і соціального розвитку, а також відповідних законодавчих актах (частина 4 статті 9 ГК України).
7.8. Відповідно до статті 113 Конституції України Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади.
7.9. Одним з повноважень Кабінету Міністрів України є визначення доцільності розроблення державних цільових програм з урахуванням загальнодержавних пріоритетів та забезпечення їх виконання (абзац 3 пункту 1 частини 1 статті 20 Закону України "Про Кабінет Міністрів України", в редакції чинній час видання розпорядження № 1001-р).
7.10. Державна цільова програма - це комплекс взаємопов`язаних завдань і заходів, які спрямовані на розв`язання найважливіших проблем розвитку держави, окремих галузей економіки або адміністративно-територіальних одиниць, здійснюються з використанням коштів Державного бюджету України та узгоджені за строками виконання, складом виконавців, ресурсним забезпеченням (стаття 1 Закону України "Про державні цільові програми", в редакції, чинній на час прийняття розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1001-р від 26.08.2009).
7.11. Постановою Кабінету Міністрів України від 19.09.2007 № 1158 затверджено Державну цільову програму розвитку українського села на період до 2015 року, метою якої є забезпечення життєздатності сільського господарства, його конкурентоспроможності на внутрішньому і зовнішньому ринку, гарантування продовольчої безпеки країни, збереження селянства як носія української ідентичності, культури і духовності.
7.12. Серед шляхів та способів розв`язання проблем, зокрема, зазначено удосконалення на законодавчому рівні міжбюджетних відносин центральних та місцевих органів виконавчої влади, а саме тих, що пов`язані з вирішенням питань фінансування проектів комплексного розвитку сільських територій.
7.13. У розділі ІІ Державної цільової програми розвитку українського села до 2015 року конкретизовано завдання та шляхи їх реалізації для досягнення мети програми.
7.14. Пунктом 4 розділу ІІ вказаної програми врегульовано питання удосконалення інженерної інфраструктури сільських територій, що повинно здійснюватися шляхом розроблення і виконання програм будівництва газопроводів-відводів, розвитку газових мереж високого та середнього тиску і регіональних програм поетапної газифікації сільських населених пунктів.
7.15. Фінансове забезпечення відповідно до пункту 15 розділу ІІ цієї програми здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.