ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 січня 2020 року
м. Київ
Справа № 914/73/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Багай Н. О. - головуючого, Дроботової Т. Б., Зуєва В. А.,
за участю секретаря судового засідання: Мартинюк М. О.,
за участю представників сторін:
позивача - не з`явився,
відповідача 1 - не з`явився,
відповідача 2 - Брацкової О. С.,
третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - не з`явився,
прокуратури - Голуба Є. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Публічного акціонерного товариства "Концерн Галнафтогаз"
про ухвалення додаткового рішення у справі № 914/73/18
за позовом заступника військового прокурора Львівського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України
до 1) Львівської міської ради, 2) Публічного акціонерного товариства "Концерн Галнафтогаз"
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Квартирно-експлуатаційного відділу міста Львова
про визнання незаконною і скасування ухвали Львівської міської ради від 31.07.2014 № 3739, визнання недійсним договору оренди землі від 25.10.2016, визнання за державою в особі Міністерства оборони України права власності на земельну ділянку,
ВСТАНОВИВ:
Заступник військового прокурора Львівського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України звернувся до Господарського суду Львівської області із позовом до Львівської міської ради, Публічного акціонерного товариства "Концерн Галнафтогаз" (з урахуванням заяви про зміну предмета позову) про визнання незаконною і скасування ухвали Львівської міської ради від 31.07.2014 № 3739 "Про затвердження Публічному акціонерному товариству "Концерн Галнафтогаз" проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання земельної ділянки по вул. Луганській, 5" зі змінами внесеними ухвалами Львівської міської ради від 18.09.2014 № 3841 та від 14.07.2016 № 858; визнання недійсним Договору оренди землі від 25.10.2016, укладеного між Львівською міською радою та Публічним акціонерним товариством "Концерн Галнафтогаз", зареєстрованого у Львівській міській раді 25.10.2016 за №С-4340 та визнання за державою в особі Міністерства оборони України права власності на земельну ділянку (кадастровий номер 4610136800:03:005:0005) площею 0,1939 га, розташовану по вул. Луганській, 5 у м. Львові, окрім частини цієї земельної ділянки під будівлею Б-1 (заправка) площею 3,7 кв. м.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 21.05.2018 у справі № 914/73/18 у позові заступника військового прокурора Львівського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України до Львівської міської ради, Публічного акціонерного товариства "Концерн Галнафтогаз" відмовлено повністю.
Постановою Західного апеляційного господарського суду від 02.09.2019 у справі № 914/73/18 рішення Господарського суду Львівської області від 21.05.2018 залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 05.12.2019 касаційну скаргу військового прокурора Львівського гарнізону залишено без задоволення. Постанову Західного апеляційного господарського суду від 02.09.2019 і рішення Господарського суду Львівської області від 21.05.2018 у справі № 914/73/18 залишено без змін.
До Верховного Суду 05.12.2019 надійшла заява Публічного акціонерного товариства "Концерн Галнафтогаз", у якій останнє просить ухвалити додаткове рішення та судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 22 356,00 грн, понесені у зв`язку з касаційним розглядом цієї справи, покласти на Міністерство оборони України шляхом їх стягнення на користь Публічного акціонерного товариства "Концерн Галнафтогаз". У заяві Публічне акціонерне товариство "Концерн Галнафтогаз" зазначає, що до судового засідання, яке було призначене на 07.11.2019, представник Публічного акціонерного товариства "Концерн Галнафтогаз" подавав клопотання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, яке було отримано судом касаційної інстанції 04.11.2019, однак у судовому засіданні 05.12.2019 це питання судом касаційної інстанції не вирішувалось.
До Верховного Суду також надійшли заперечення від Міністерства оборони України та заступника військового прокурора Львівського гарнізону на клопотання Публічного акціонерного товариства "Концерн Галнафтогаз", в яких учасники справи просять відмовити у задоволенні клопотання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Розглянувши зазначену заяву та заперечення на неї, Верховний Суд зазначає таке.
Статтею 15 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Відповідно до статті 16 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Пунктом 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України установлено, що однією із основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Згідно зі статтею 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до частин 1 - 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При цьому, частинами 5, 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.