Постанова
Іменем України
16 січня 2020 року
м. Київ
справа № 754/2512/18
провадження № 61-13485св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати
Касаційного цивільного суду:
Шиповича В. В. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., Хопти С. Ф.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Головне управління Національної поліції в місті Києві, Державна казначейська служба України,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 13 червня 2019 року, прийняту колегією у складі суддів: Іванової І. В., Матвієнко Ю. О., Мельника Я. С.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2018 року ОСОБА_1 звернувся із позовом до Головного управління Національної поліції в місті Києві (далі - ГУНП), Державної казначейської служби України (далі - ДКСУ) про відшкодування моральної шкоди.
Позовні вимоги мотивовані тим, що влітку 2010 року він подав до Деснянського районного управління Головного управління МВС України
в місті Києві (далі - Деснянське РУ ГУМВС України в м. Києві) заяву про шахрайські дії ОСОБА_2 та ОСОБА_3
Неодноразово працівники міліції виносили постанови про відмову в порушенні кримінальної справи, які пізніше скасовувалися прокуратурою та судом. Із грудня 2012 року слідчими СВ Деснянського РУ ГУМВС України в м. Києві здійснюється досудове розслідування в кримінальному провадженні № 42012110030000060 за частиною четвертою статті 190 КК України, яке було внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) за матеріалами дослідчої перевірки за заявою позивача. 02 жовтня 2014 року його визнано потерпілим у вказаному кримінальному провадженню. В подальшому кримінальне провадження декілька разів закривалося слідчими, але постанови про закриття кримінального провадження скасовувалися ухвалами слідчих суддів. З метою спонукання слідчих, керівників органу досудового розслідування, та прокурорів, які здійснювали процесуальне керівництво у вказаному кримінальному провадженні, виконувати свої службові обов`язки, він неодноразово звертався як суду так і до прокуратури з відповідними заявами та скаргами.
Ухвалою слідчого судді Деснянського районного суду м. Києва від 22 квітня 2015 року зобов`язано прокурора Деснянського району м. Києва
Антипова К. В. внести до ЄРДР відомості за заявою позивача про вчинення кримінального правопорушення і розпочати досудове розслідування.
Ухвалою слідчого судді Деснянського районного суду м. Києва від 07 грудня
2015 року зобов`язано відповідну посадову особу прокуратури Деснянського району м. Києва внести відомості до ЄРДР за заявою позивача про вчинення кримінального правопорушення і розпочати досудове розслідування.
Ухвалою слідчого судді Деснянського районного суду міста Києва
від 06 листопада 2017 року зобов`язано керівника Київської місцевої прокуратури № 3 внести відомості до ЄРДР відносно начальника Деснянського УП ГУНП в м. Києві Косовського О. Г.
Ухвалою слідчого судді Деснянського районного суду м. Києва від 22 січня 2018 року задоволено скаргу позивача і зобов`язано внести відомості до ЄРДР відносно прокурора Байжанова О. А., який є процесуальним керівником у кримінальному провадженні.
Всі спроби позивача спонукати посадових осіб органу досудового розслідування повно, якісно та своєчасно провести досудове розслідування у кримінальному провадженні не дали результатів, у зв`язку із чим триває безпідставна тяганина.
Позивач вважав, що протиправними діями працівників слідчих органів йому завдано моральної шкоди, оскільки весь період намагання поновити порушені права, його життя було перенасичене негативними емоціями, психічними переживаннями, що призвело до моральних втрат, позбавлення можливості реалізації своїх звичок і бажань, які він міг би здійснити не витрачаючи часу на підготовку заяв, звернень, скарг та позову до суду.
За таких обставин, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив стягнути із ДКСУ на свою користь 1 000 000 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 05 березня 2019 року, ухваленим у складі судді Панченко О. М., позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з ДКСУ шляхом списання з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 10 000 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди. В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з відсутності спеціальних підстав для відшкодування шкоди передбачених статтею 1176 ЦК України, однак вважав за можливе застосувати до спірних правовідносин положення статті 1174 ЦК України.
Також суд вважав доведеним той факт, що бездіяльністю працівників правоохоронних органів позивачу завдано моральні страждання, які змінили його нормальний спосіб життя.
Врахувавши конкретні обставини справи, глибину, характер та обсяг душевних і психічних страждань, яких зазнав позивач внаслідок тривалої бездіяльності слідчих органів, вимоги розумності, добросовісності, виваженості та справедливості, тривалість моральних страждань, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що сума у розмірі 10 000 грн є достатнім розміром відшкодування завданої позивачу моральної шкоди.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 13 червня 2019 року апеляційні скарги ДКСУ і ГУНП задоволено, рішення Деснянського районного суду
м. Києва від 05 березня 2019 року скасовано і ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний суд виходив з того, що скасування постанов про закриття кримінального провадження у справі не свідчить про протиправність дій працівників слідчих органів, оскільки вони діяли в межах своїх процесуальних повноважень, що не доводить їх вини та завдання шкоди позивачу.
Позивач не надав доказів того, що йому завдано моральної шкоди працівниками слідчих органів.
За таких обставин апеляційний суд вважав, що суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про достатність доказів на підтвердження підстав для відшкодування моральної шкоди.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у липні 2019 року до Верховного Суду,
ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права просить скасувати постанову Київського апеляційного суду 13 червня 2019 року і залишити в силі рішення Деснянського районного суду м. Києва від 05 березня 2019 року.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Відповідно до статті 388 Цивільного процесуального кодексу України
(далі - ЦПК України) судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 31 липня 2019 року відкрито касаційне провадження в указаній справі та витребувано її матеріали з Деснянського районного суду м. Києва.
У серпні 2019 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована неповним з`ясуванням апеляційним судом обставин, що мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Заявник вказує про неврахування апеляційним судом того, що з квітня
2015 року йому доводиться вживати заходів для захисту свої прав шляхом оскарження в судовому порядку бездіяльності працівників Деснянського РУ ГУМВС України в м. Києві та Деснянського УП ГУНП в м. Києві в рамках кримінального провадження № 42012110030000060 від 24 грудня 2012 року. Неправомірність дій працівників слідчих органів встановлена ухвалами слідчих суддів, якими скасовано постанови про закриття кримінального провадження. Протягом тривалого часу працівники слідчих органів не проводять жодних слідчих та процесуальних дій направлених на встановлення істини у кримінальному провадженні, чим завдають йому моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню у спосіб визначений судом першої інстанції.
Відзив на касаційну скаргу у встановлений судом строк не подано
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що влітку 2010 року ОСОБА_1 звернувся до Деснянського РУ ГУМВС України в м. Києві із заявою про шахрайські дії ОСОБА_2 та ОСОБА_3, за якою працівники міліції проводили дослідчу перевірку в порядку статті 97 КПК України 1960 року та виносили постанови про відмову в порушенні кримінальної справи, які були скасовані прокурором та судом.
24 грудня 2012 року в ЄРДР зареєстровано кримінальне провадження № 42012110030000060 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 190 КК України.
12 лютого 2013 року старшим слідчим прокуратури Деснянського району м. Києва Шевченком В. В. винесено постанову про закриття кримінального провадження № 42012110030000060 на підставі пункту 2 частини першої
статті 284 КПК України, яку 12 квітня 2013 року скасовано слідчим суддею Деснянського районного суду м. Києва з направленням матеріалів кримінального провадження для організації проведення подальшого досудового розслідування. Скасовуючи постанову про закриття кримінального провадження, слідчий суддя вважав, що провадження закрито передчасно, без всебічного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин події.
26 вересня 2014 року слідчим СВ Деснянського РУ ГУМВС України в м. Києві Кващук А. В. винесено постанову про закриття кримінального провадження № 42012110030000060, на підставі пункту 2 частини першої статті 284 КПК України, яку 18 березня 2015 року скасовано слідчим суддею Деснянського районного суду м. Києва. Скасовуючи постанову про закриття кримінального провадження, слідчий суддя вважав, що провадження закрито передчасно, без всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин події та проведення слідчих дій.
Судами встановлено, що на час вирішення справи остаточне процесуальне рішення у кримінальному провадженні № 42012110030000060 від 24 жовтня 2012 року не прийнято.
Мотивувальна частина
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частина третя статті 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.