ПОСТАНОВА
Іменем України
16 січня 2020 року
м. Київ
справа №804/7969/15
адміністративне провадження №К/9901/6978/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючий - Стародуб О.П.,
судді - Желєзний І.В., Кравчук В.М.
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Дніпродзержинську Дніпропетровської області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.07.2015р. (суддя - Ніколайчук С.В.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23.02.2016р. (судді - Шлай А.В., Іванов С.М., Чабаненко С.В.) у справі за позовом відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Дніпродзержинську Дніпропетровської області до Дніпропетровської обласної дирекції Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" про зобов`язання вчинити певні дії,
встановив:
У січні 2015 року відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Дніпродзержинську Дніпропетровської області звернулось до суду з позовом, в якому просило зобов`язати ПАТ "Райфайзен Банк Аваль" перерахувати відділенню Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві на професійних захворювань України у м. Дніпродзержинську грошову суму 54050,69 грн. з особистого рахунку НОМЕР_1 ОСОБА_1, зараховані після її смерті, на рахунок відділення Фонду за реквізитами: відділенням виконавчої дирекції ФССНВУ в м. Дніпродзержинську код ЄДРПОУ 25841172, р/р НОМЕР_2, ГУДКУ в Дніпропетровській області, м. Дніпропетровськ, МФО 805012.
В обгрунтування позовних вимог посилався на те, що у відповідача наявний обов`язок повернути відділенню Фонду надмірно сплачені кошти, які були зараховані на рахунок ОСОБА_1 після її смерті, оскільки страхові виплати нерозривно пов`язані з її особою, його спадкоємці мають право лише на ті виплати, які належали та були здійснені відділенням Фонду за період життя постраждалого.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.07.2015р. у задоволенні позову відмовлено.
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23.02.2016р. постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.07.2015р. скасовано, провадження у справі закрито. Роз`яснено позивачу право на звернення до суду з даним позовом в порядку господарського судочинства.
З рішеннями судів попередніх інстанцій не погодився позивач, звернувся з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив їх скасувати, та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
В обрунтування касаційної скарги посилається на те, що зважаючи на те, що Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві наділений контролюючими функціями та правом видання обов`язкових для страхувальників нормативно-правових актів, спори за його участі та участі його робочих органів підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Заперечення на касаційну скаргу до суду не надходили.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права суд приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів та передбачених законом підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 08.10.2007р. між позивачем та ВАТ "Райфайзен Банк Аваль" укладено договір про здійснення страхових виплат потерпілим від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань №09/04-20/260.
07.04.2004р., внаслідок нещасного випадку на виробництві (професійного захворювання) що сталося за час роботи на підприємстві ДП "Смоли", помер ОСОБА_2, у зв`язку з чим його жінці ОСОБА_1 призначено суму щомісячної страхової виплати, в разі смерті потерпілого.
За особистою заявою ОСОБА_1 від 14.06.2004р. щомісячні страхові виплати у зв`язку зі смертю страхувальника ОСОБА_2 зараховувались та виплачувались через АТ "Райффайзен Банк Аваль".
Страхові виплати ОСОБА_1, проводилися відділенням Фонду на підставі постанови про призначення страхової виплати потерпілому на підприємстві від 20.03.2006р. №1279, від 16.03.2007р. №100, від 07.04.2008р. №0405/1495/1495/11 відповідно до ст. 29 Закону України від 23.09.1999р. №1105-ХІУ "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (із змінами та доповненнями, внесеними Законом України "Про страхові тарифи на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності).
Відповідно до довідки Баглійського відділу державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Дніпродзержинського МУЮ у Дніпропетровській області, ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 померла.
Відділення Фонду продовжувало перераховувати на особовий рахунок ОСОБА_1 страхові виплати у зв`язку зі смертю страхувальника до того часу, коли дізналося про її смерть. Загальна сума зайво перерахованих коштів за період з листопада 2011 по жовтень 2014 року становить 54 050,69 грн. (п`ятдесят чотири тисячі п`ятдесят грн. 69 кой.).
Відділення Фонду, з метою досудового врегулювання спору, звернулось до начальника Центрального Дніпродзержинського відділення "Райффайзен Банк Аваль" з проханням про повернення грошових коштів перерахованих на ім`я ОСОБА_1 після дня її смерті ІНФОРМАЦІЯ_1
Листом від 27.11.2014р. вих. №2456 відповідач відмовив позивачу в поверненні коштів, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що власником коштів, виплачених застрахованій особі відповідно Закону України "Про загальнообов`язкове державне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", є безпосередньо одержувач страхових виплат, а не банківська установа, в якій відкрито банківський рахунок одержувача цих виплат. Відтак, саме одержувачу, а після його смерті спадкоємцям, належить право розпорядження ними.
Суд виходив з того, що законодавством не передбачено право позивача, як стягувача, ініціювати примусове стягнення коштів за рахунок одержувачів страхових виплат та вимагати від банку повернення зайво перерахованих коштів з рахунків одержувачів страхових виплат у разі їх смерті, рівно як і обов`язку банку вчиняти такі дії на вимогу позивача.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що питання повернення спірних коштів Фонду позивач повинен вирішувати із особами, які отримають право розпорядження коштами на рахунку, де в даний час знаходяться ці кошти, після отримання їх у спадщину та без участі відповідача.
В свою чергу, примусове списання коштів у відповідності до п.1.39 ст. 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ грошових коштів в Україні" відповідач як банк може здійснити лише на підставі визначених законом виконавчих документів, доказів існування яких, як і доказів їх невиконання відповідачем в матеріалах справи відсутні.
Скасовуючи постанову суду першої інстанції та закриваючи провадження у справі, суд апеляційної інстанції виходив з того, що правовідносини між позивачем та ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" виникли на підставі укладеного між ними договору про здійснення страхових виплат потерпілим від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, а вимогою Фонду соціального страхування від нещасних випадків є повернення коштів, які були перераховані на рахунки банку - суб`єкта господарювання.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що дана справа не має ознак справи адміністративної юрисдикції та підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.