У Х В А Л А
13 січня 2020 року
м. Київ
Справа № 910/9010/17
Провадження № 12-214гс19
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Бакуліної С.В.,
суддів Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,
перевіривши наявність підстав для передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду
справи № 910/9010/17
за касаційною скаргою Первинної профспілкової організації державного науково-виробничого підприємства "Електронмаш" в особі профспілкового комітету
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 11 липня 2019 року та рішення Господарського суду міста Києва від 11 грудня 2018 року
за позовом Первинної профспілкової організації державного науково-виробничого підприємства "Електронмаш" в особі профспілкового комітету
до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, Фонду державного майна України,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - Державне підприємство "Електронмаш"
про визначення частки трудового колективу, визнання частково недійсними наказу та статуту,
ВСТАНОВИЛА:
У червні 2017 року Первинна профспілкова організація Державного науково-виробничого підприємства "Електронмаш" в особі Профспілкового комітету (далі -Профспілка) звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України (далі - Мінекономрозвитку) та Фонду державного майна України (далі - ФДМУ) про зобов`язання відповідачів вчинити дії щодо визначення частки трудового колективу ДНВП "Електронмаш" в майні Державного підприємства "Електронмаш" (далі - ДП "Електронмаш") та визнання недійсними в частині збільшення статутного капіталу наказу Мінекономрозвитку від 28 вересня 2016 року № 1621 та статуту ДП "Електронмаш", затвердженого цим наказом (з урахуванням заяви про зміну предмета позову від 6 серпня 2018 року).
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірний наказ у частині збільшення статутного капіталу державного підприємства не містить пояснень щодо джерела такого формування (збільшення), додаткові кошти на рахунках підприємства відсутні, а тому, на думку позивача, збільшення здійснено за рахунок власності трудового колективу ДНВП "Електронмаш" (64675000,00 грн), що є порушенням прав трудового колективу, від імені та в інтересах якого діє позивач.
За твердженням позивача, такі дії Мінекономрозвитку можуть призвести до суттєвого порушення прав та законних інтересів членів трудового колективу державного підприємства з огляду на розпочату процедуру приватизації підприємства шляхом продажу єдиного майнового комплексу на аукціоні, що позбавить трудовий колектив можливості реалізувати своє право власності.
З урахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 23 травня 2018 року у цій справі, Господарський суд міста Києва рішенням від 11 грудня 2018 року, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 11 липня 2019 року, відмовив позивачу у задоволенні позову, зазначивши, що позивач, виступаючи у цьому спорі від власного імені, не довів факту порушення своїх прав та охоронюваних законом інтересів.
Не погоджуючись з постановою Північного апеляційного господарського суду від 11 липня 2019 року та рішенням Господарського суду міста Києва від 11 грудня 2018 року, Профспілка звернулася з касаційною скаргою до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, в якій просить скасувати зазначенні судові акти і ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду ухвалою від 27 серпня 2019 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Профспілки на постанову Північного апеляційного господарського суду від 11 липня 2019 року та рішення Господарського суду міста Києва від 11 грудня 2018 року.
Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду ухвалою від 11 грудня 2019 року справу разом із касаційною скаргою передав на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі статті 302 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), вважаючи за необхідне відступити від правових висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у раніше ухваленому рішенні Великої Палати Верховного суду у цій справі від 23 травня 2018 року.
Проте Велика Палата Верховного Суду не погоджується з таким висновком суду та вважає, що підстав для передачі цієї справи на її розгляд немає з огляду на таке.
Відповідно до частини четвертої статті 302 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати.
За змістом частини четвертої статті 303 ГПК України про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду суд постановляє ухвалу із викладенням мотивів необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у рішенні, визначеному в частинах першій - четвертій статті 302 цього Кодексу.
Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що застосування норми права у подібних правовідносинах, про які йдеться, зокрема, в частині четвертій статті 302 ГПК України, має місце за умови розгляду справ за подібних предмета спору, підстав позову, змісту позовних вимог, встановлених судом фактичних обставин справи і однакового правового регулювання спірних відносин.
Так, Велика Палата Верховного Суду постановою від 23 травня 2018 року у цій справі залишила без змін постанову Київського апеляційного господарського суду від 26 грудня 2017 року, якою скасовано ухвалу Господарського суду міста Києва від 17 жовтня 2017 року, а справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду у зв`язку з відсутністю підстав для припинення провадження у справі відповідно до пункту 1 частини першої статті 80 ГПК України в редакції, що діяла на час ухвалення судового рішення, оскільки позовні вимоги стосуються визнання факту існування частки власності трудового колективу в майні підприємства, а не виділення в натурі персонально кожному члену трудового колективу такої частки, а також порушення органом управління підприємства прав трудового колективу на визначення частки в майні підприємства. Господарський суд апеляційної інстанції вказав, що позов у цій справі заявлено в інтересах трудового колективу, а не в інтересах кожної окремої фізичної особи.
Велика Палата Верховного Суду у вказаній вище постанові зазначила, що професійна спілка може представляти фізичну особу - члена трудового колективу в цивільному процесі лише за наявності документів, що підтверджують повноваження представника (довіреності). Трудовий колектив не має статусу юридичної особи і не може виступати учасником господарського або цивільного процесу. Відповідно, професійна спілка не може виступати представником трудового колективу в господарському чи цивільному процесі, а при зверненні з позовом в інтересах трудового колективу має вважатись такою, що діє від власного імені (пункти 29, 30 постанови).