Постанова
Іменем України
09 січня 2020 року
м. Київ
справа № 757/60544/16-ц
провадження № 61-8894св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Журавель В. І. (суддя-доповідач), Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - публічне акціонерне товариство "Банк Кредит Дніпро",
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Печерського районного суду міста Києва від 17 грудня 2018 року у складі судді Литвинової І. В. та постанову Київського апеляційного суду від 28 березня 2019 року у складі колегії суддів: Левенця Б. Б., Ратнікової В. М., Борисової О. В.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до публічного акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" (далі - ПАТ "Банк Кредит Дніпро"), в якому просила поновити її на роботі, визнавши наказ про звільнення незаконним, стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 186 200,00 грн та 500 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди.
Позовна заява мотивована тим, що з 06 листопада 2007 року до 21 січня 2014 року перебувала з відповідачем у трудових відносинах.
Наказом від 14 січня 2014 року вона звільнена з роботи у зв`язку зі скороченням штату на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України з 21 січня 2014 року.
Вважає, що була звільнена незаконно та з порушенням норм трудового законодавства і Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", не враховано її переважне право на залишення на роботі, з наказом про звільнення у зв`язку із скороченням штату вона не ознайомлена.
Вказувала, що звільненням їй завдано моральної шкоди, у зв`язку з чим було втрачено спокій, порушено уклад життя, погіршився стан здоров`я.
Короткий зміст судових рішень
Рішенням Печерського районного суду Київської області від 17 липня 2017 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 08 листопада 2017 року, в задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, мотивоване тим, що відповідачем дотримано порядок звільнення працівника з ініціативи роботодавця за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України. Оскільки позивачка станом на день звільнення належала до категорії 3 групи осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, при цьому не є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, гарантії, передбачені пунктом 7 частини першої статті 20 Закону, на неї не розповсюджуються.
Постановою Верховного Суду від 29 серпня 2018 року рішення Печерського районного суду міста Києва від 17 липня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 08 листопада 2017 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
Верховний Суд зазначив, що у справі, яка переглядається, суд не установив, яка саме посада була запропонована позивачеві у день її звільнення, судом не досліджувався штатний розпис та не встановлено всі вакантні посади на день звільнення позивача. Залишилось не перевіреним переважне право позивача на залишення на роботі, оскільки не встановлено чисельність звільнених працівників за професією позивача і не з`ясовано, чи мала позивач переважне право на залишення на роботі перед іншими працівниками.
При новому розгляді справи рішенням Печерського районного суду міста Києва від 17 грудня 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Суд першої інстанції виходив із того, що відповідачем проведено скорочення штату працівників з дотриманням положень статті 49-2 КЗпП України. У межах відділу, в якому працювала позивачка, були відсутні вакантні посади.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 28 березня 2019 року рішення Печерського районного суду міста Києва від 17 грудня 2018 року залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновком апеляційного суду про дотримання ПАТ "Банк Кредит Дніпро" норм трудового законодавства при звільненні позивача.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
ОСОБА_3 через свого представника ОСОБА_2 звернулась з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами обох інстанцій норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення, ухвалити нове рішення про задоволення позову у повному обсязі.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга аргументована тим, що суди неповно дослідили обставини справи, не надали їм належної правової оцінки та дійшли помилкових висновків при вирішенні спору.
Їй не було запропоновано всі вакантні посади, наявні у відповідача протягом 20 листопада 2013 року - 21 січня 2014 року, включаючи день звільнення, не враховано її переважне право на залишення на роботі.
Відзив/заперечення на касаційну скаргу не надходили
Рух справи
Ухвалою Верховного Суду від 23 травня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди. Витребувано зазначену справу з Печерського районного суду міста Києва.
Ухвалою Верховного Суду від 02 грудня 2019 року справу № 757/60544/16-ц призначено до судового розгляду у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у складі колегії з п`яти суддів.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що з 06 листопада 2007 року до 21 січня 2014 року ОСОБА_1 перебувала у трудових відносинах з ПАТ "Банк Кредит Дніпро", працювала на посаді провідного економіста відділу валютного контролю Операційного центру Центрального регіонального управління.
Наказом від 14 січня 2014 року позивач звільнена з роботи з 21 січня 2014 року за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України у зв`язку зі скороченням штатної чисельності ПАТ "Банк Кредит Дніпро".
Згідно з актом від 21 січня 2014 року, складеним комісією ПАТ "Банк Кредит Дніпро", провідному економістові відділу валютного контролю Операційного центру Центрального регіонального управління ОСОБА_1 для ознайомлення було надано наказ від 14 січня 2014 року про звільнення з займаної посади у зв`язку зі скороченням штатної чисельності банку, з яким ОСОБА_1 особисто ознайомилася, проте відмовилася від підпису.
Трудову книжку ОСОБА_1 отримала наступного дня після звільнення - 22 січня 2014 року, про що свідчить книга обліку трудових книжок ПАТ "Банк Кредит Дніпро".
Обґрунтовуючи підстави позову, ОСОБА_1 посилалася на недотримання роботодавцем процедури її працевлаштування, як працівника, звільненого у зв`язку зі скороченням штатної чисельності банку.
Позиція Верховного Суду
Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги.
Мотивувальна частина
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосування норм права
Колегія суддів частково приймає аргументи касаційної скарги, виходячи з такого.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності, можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Розглядаючи трудові спори, пов`язані із звільненням за пунктом 1 статті 40 КЗпП України, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача були зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.
Положеннями частини другої статті 40 КЗпП України визначено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
Відповідно до статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.
При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації.