ПОСТАНОВА
Іменем України
17 січня 2020 року
Київ
справа №757/13097/16-а
адміністративне провадження №К/9901/12507/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді доповідача Желєзного І.В.,
суддів: Берназюка Я.О., Коваленко Н.В.,
розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу №757/13097/16-а
за позовом ОСОБА_1
до Міністерства внутрішніх справ України та Головного управління Національної поліції у м. Києві
про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити дії
за касаційною скаргою Головного управління Національної поліції у м. Києві на постанову Печерського районного суду м. Києва у складі судді Батрин О.В. від 13 червня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Василенка Я.М., Кузьменка В.В., Шурка О.І. від 20 вересня 2016 року,
В С Т А Н О В И В :
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2016 року ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернувся до Печерського районного суду м. Києва з позовом до Міністерства внутрішніх справ України та Головного управління Національної поліції у м. Києві, в якому просив:
- стягнути з Міністерства внутрішніх справ України та Головного управління Національної поліції у м. Києві на користь ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв`язку з встановленням ІІ групи інвалідності;
- стягнути з Головного управління Національної поліції у м. Києві одноразову грошову допомогу при звільненні та компенсацію за затримку у виплаті одноразової грошової допомоги у розмірі середньомісячного грошового утримання.
В обґрунтування своїх вимог посилався на те, що право на отримання одноразової грошової допомоги встановлено Законом України "Про міліцію" від 20 грудня 1990 року № 565-XII (далі - Закон № 565-XII), а відсутність законодавчого регулювання питань застосування положень цього Закону не скасовує дане право. Оскільки йому встановлено інвалідність внаслідок захворювання, що пов`язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ (далі - ОВС), він має право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом № 565-XII.
Крім того, відповідно до статті 9 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом та звільняються зі служби за станом здоров`я, працівникам міліції (особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), які на момент опублікування Закону України "Про Національну поліцію" проходили службу в органах внутрішніх справ, мали календарну вислугу не менше п`яти років і до 07 листопада 2015 року були звільнені із служби в органах внутрішніх справ незалежно від підстав звільнення та продовжили роботу в Міністерстві внутрішніх справ або Національній поліції (їхніх територіальних органах, закладах і установах) на посадах, що заміщуються державними службовцями відповідно до Закону України "Про державну службу", а в навчальних, медичних закладах та науково-дослідних установах - на будь-яких посадах, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Оскільки позивачу не виплачено вказані грошові допомоги, він звернувся з цим позовом до суду та просив стягнути з відповідачів на його користь одноразову грошову допомогу у зв`язку з встановленням ІІ групи інвалідності та стягнути з Головного управління Національної поліції у м. Києві одноразову грошову допомоги при звільненні та компенсацію за затримку у виплаті одноразової грошової допомоги у розмірі середньомісячного грошового утримання.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Постановою Печерського районного суду м. Києва від 13 червня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2016 року, позовні вимоги задоволено частково: визнано протиправною відмову Головного управління Національної поліції у м. Києві у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням ІІ групи інвалідності ОСОБА_1 відповідно до Порядку № 850, зобов`язано Головне управління Національної поліції у м. Києві нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв`язку з встановленням ІІ групи інвалідності відповідно до Порядку № 850 у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, а саме на 18 лютого 2016 року; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Задовольняючі частково позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивачем дотримано процедуру подання документів для призначення грошової допомоги, визначену Порядком та умовами призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 № 850 (далі - Порядок № 850). Стосовно позовних вимог про стягнення компенсації за затримку у виплаті одноразової грошової допомоги у розмірі середньомісячного грошового утримання, то суди у даній справі зазначили, що вказані позовні вимоги задоволенню не підлягають, оскільки дія положень Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" не поширюється на порушення строків щодо здійснення разових виплат.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, Головне управління Національної поліції у м. Києві звернулося із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, з тексту якої вбачається, що скаржник просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні адміністративного позову в цій частині.
ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Касаційну скаргу подано до суду 10 жовтня 2016 року.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 28 жовтня 2016 року відкрито касаційне провадження у справі №757/13097/16-а, витребувано матеріали справи.
Справу передано до Верховного Суду 31 січня 2018 року.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08 листопада 2019 року для розгляду цієї справи визначено новий склад колегії суддів, суддею-доповідачем визначено суддю Желєзного І.В., суддів Берназюка Я.О. та Коваленко Н.В.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Під час розгляду справи судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач 30 червня 2002 року по 06 листопада 2015 року перебував на службі в ОВС.
07 листопада 2015 року позивач був прийнятий на службу до Національної поліції України та 03 лютого 2016 року звільнений зі служби в поліції за пунктом 2 частини першої статті 77 (через хворобу) Закону України "Про Національну поліцію" від 02 липня 2015 року № 580 (далі - Закон № 580).
На підставі довідки до акта огляду медико-соціальної експертної комісії та свідоцтва про хворобу позивачу встановлена 2 група інвалідності з 18 лютого 2016 року, яка пов`язана із захворюванням внаслідок проходження служби в органах внутрішніх справ.
Позивач подав до Головного управління Національної поліції у м. Києві заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням ІІ групи інвалідності, додавши до своєї заяви довідку МСЕК, копії свідоцтва про хворобу, паспорта, довідки про ідентифікаційний номер.
Листом від 10 березня 2016 року №125/351/434вх Головне управління Національної поліції в м. Києві відмовило у виплаті позивачу вказаної допомоги у зв`язку з тим, що нарахування та виплата таких коштів особам, які звільнені з поліції, здійснюється відповідно до статті 97 Закону № 580-VIII та наказу Міністерства внутрішніх справ України від 11 січня 2016 року № 4 (далі - Наказ № 4). При цьому, вказаними нормативними документами не визначена можливість виплати поліцейському одноразової грошової допомоги у разі втрати працездатності, яка настала внаслідок травми, отриманої не при виконанні службових обов`язків, пов`язаних із здійсненням повноважень та основних завдань поліції відповідно до Закону № 580-VIII.
Вважаючи, що його права порушені, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Касаційну скаргу відповідач обґрунтовує тим, що судами першої та апеляційної інстанцій незаконно, з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, частково задоволено позовні вимоги. Відповідач зазначає, що судами попередніх інстанцій не враховано, що законодавством не передбачено підстав для виплати одноразової грошової допомоги колишнім поліцейським, які отримали захворювання в ОВС, а звільнилися з поліції, та не врегульовано питання призначення та виплати одноразової грошової допомоги саме цій категорії осіб.
Від позивача відзиву або заперечень на касаційну скаргу відповідача не надходило, що відповідно до статті 338 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України) не перешкоджає касаційному перегляду справи.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Крім того стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб.
Зазначеним вимогам процесуального закону постанова Печерського районного суду м. Києва від 13 червня 2016 року та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2016 року відповідають не в повній мірі, а вимоги касаційної скарги є частково обґрунтованими з огляду на наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
07 листопада 2015 року набрав чинності Закон № 580-VIII.
До набрання чинності вказаним Законом порядок виплати одноразової грошової допомоги було врегульовано нормами статті 23 Закону № 565-XII та Порядком № 850.
Відповідно до статті 23 Закону № 565-XII у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов`язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров`я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.