ПОСТАНОВА
Іменем України
16 січня 2020 року
Київ
справа № 761/9439/17
адміністративне провадження № К/9901/21493/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Єресько Л.О.,
суддів: Загороднюка А.Г., Соколова В.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу № 761/9439/17
за позовом ОСОБА_1 до інспектора Патрульної поліції роти № 9 батальйону № 1 Управління патрульної поліції в м. Києві Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Кондратюка В.І. про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення про накладення штрафу,-
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 08 листопада 2017 року, ухвалену у складі колегії суддів: головуючої судді Губської Л.В., суддів Оксененка О.М., Федотова І.В.
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
У березні 2017 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Шевченківського районного суду міста Києва з адміністративним позовом до інспектора Патрульної поліції роти № 9 батальйону № 1 Управління патрульної поліції в м. Києві Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Кондратюк В.І. (далі - відповідач), де просив постанову відповідача серії АР № 725295 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу розміром 510 гривень - скасувати.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач, виносячи постанову про накладення на позивача адміністративного стягнення діяв в супереч вимогам статті 19 Конституції України. Відповідач не вивчив докази, не прийняв до уваги показання свідків, пояснення позивача, не роз`яснив позивачу права та не надав йому можливості скористатися правовою допомогою.
Позивач зазначив, що 03 березня 2017 року близько 17 год. 30 хв., керуючи Toyota 4 Runner, номерний знак НОМЕР_1 по бул. Чоколівському на панелі його автомобіля загорілася попереджувальна лампа про несправність газового устаткування, що знаходилось в автомобілі, та відчув різкий запах газу в салоні автомобіля. Усвідомивши необхідність здійснення вимушеної зупинки, позивач впевнився, що автомобіль не створює перешкод для руху іншого транспорту, увімкнув аварійну світлову сигналізацію, зупинив автомобіль як найближче до бардюра з правої сторони проїзжої частини, залишивши пасажира в салоні, вийшов з автомобіля. Надалі позивач викликав евакуатор, який доставив автомобіль позивача на СТО у зв`язку із пошкодженням ГБО. Не врахувавши зазначені обставини, відповідач склав постанову від 03 березня 2017 року серія АР № 725295 про порушення позивачем вимог пунктів 17.1, 15.9 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306, встановив, що позивачем скоєно правопорушення, передбачене частиною 3 статті 122 КУпАП та наклав на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 грн.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 07 вересня 2017 року адміністративний позов ОСОБА_1 до інспектора Патрульної поліції роти № 9 батальйону №1 Управління патрульної поліції в м. Києві Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Кондратюк В.І. про скасування постанови серії АР № 725295 від 03 березня 2017 року у справі про адміністративне правопорушення задоволено. Постанову інспектора Патрульної поліції роти № 9 батальйону № 1 Управління патрульної поліції в м. Києві Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Кондратюк В.І. серії АР № 725295 від 03 березня 2017 року у справі про адміністративне правопорушення, передбачене частиною третьою статті 122 КУпАП, щодо ОСОБА_1 скасовано, справу провадженням закрито.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції зазначив, що відповідач, будучи належним чином повідомленим про дату та час розгляду справи, у судове засідання 07 вересня 2017 року не з`явився та відповідно до частини 2 статті 71 КАС України (в редакції чинній до 15 грудня 2017 року) не довів вину ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення передбаченого частиною 3 статті 122 КУпАП.
Не погодившись з таким судовим рішенням, Департамент патрульної поліції подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 08 листопада 2017 року апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції задоволено. Постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 07 вересня 2017 року скасовано та ухвалено нову постанову, якою у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Суд апеляційної інстанції вказав на те, що рішення суду першої інстанції ухвалене при неповному з`ясуванні обставин справи і висновки суду не відповідають обставинам справи. Суд зауважив, що оскаржувану постанову відповідача позивач підписав без будь-яких зауважень та застережень. При цьому, на зворотній стороні оскаржуваної постанови зазначені права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності (розміщена пам`ятка). За висновком суду доводи позивача в частині пояснень обставин вимушеної зупинки, факту якої він не заперечував, є сумнівними та не спростовують наявності в його діях складу адміністративного правопорушення про яке йдеться в оскаржуваній ним постанові, в той час як опосередковані докази в своїй сукупності свідчать про протилежне.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух у касаційній інстанції
04 листопада 2017 року до Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 08 листопада 2017 року у справі № 761/9439/17, в якій просить скасувати оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
У касаційній скарзі скаржник посилається на те, що судом апеляційної інстанції порушено норми процесуального права, зокрема, статей 69-71, 86 КАС України (в редакції, що була чинною станом на час прийняття оскаржуваних рішень), оскільки при прийнятті рішення судом не враховані належні і допустимі докази, а саме, пояснення позивача, а натомість досліджено відеозапис, який не відтворювався під час судового розгляду та інформація про який не зазначена в постанові про накладення на нього адміністративного стягнення.
Також судом апеляційної інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, а саме, частину 3 статті 283 КУпАП, оскільки суд не звернув увагу на те, що в оспорюваній постанові відповідачем не зазначено відомостей про технічний засіб, яким здійснено відеозапис; порядок сплати штрафу; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 05 грудня 2017 року відкрито касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 08 листопада 2017 року у справі № 761/9439/17.
15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017року № 2147-VІІІ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (далі - Закон № 2147-VІІІ).
Статтею 327 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції вищевказаного Закону, обумовлено, що судом касаційної інстанції в адміністративних справах є Верховний Суд.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
13 лютого 2018 року відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя - доповідач) Шарапа В.М., судді Бевзенко В.М., Данилевич Н.А.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, який здійснено на підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 07 червня 2019 року №652/0/78-19 у зв`язку із зміною спеціалізації та введенням до іншої палати судді - доповідача Шарапи В.М. (Рішення зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді від 20 травня 2019 року № 14), що унеможливлює його участь у розгляді касаційних скарг, визначено новий склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя-доповідач) Єресько Л.О., судді Загороднюк А.Г., Соколов В.М.
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Єресько Л.О. від 19 грудня 2019 року дана касаційна скарга була прийнята до провадження, закінчено підготовчі дії та призначено її до розгляду у попередньому судовому засіданні у відповідності до вимог частини 3 статті 340 КАС України.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі головуючого судді Єресько Л.О., суддів Загороднюка А.Г., Соколова В.М. Єресько Л.О. від 20 грудня 2019 року справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні.
Позиція інших учасників справи
Від відповідача відзиву на касаційну скаргу не надходило, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає касаційному перегляду справи.
Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи
03 березня 2017 року відповідачем відносно позивача винесена постанова по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 122 КУпАП у зв`язку з тим, що той, керуючи транспортним засобом "Toyota 4 Runner", державний реєстраційний номер НОМЕР_1, по бул. Чоколівському, 30, здійснив зупинку/стоянку на смузі для руху маршрутних транспортних засобів, позначеній дорожнім знаком 5.11, в зоні дії знаку 3.34 (ближче 10 м від виїздів з прилеглих територій і безпосередньо в місці виїзду), чим порушив Правила дорожнього руху (п.17.1 та п.15.9).
За вказане правопорушення відповідач застосував до позивача адміністративне стягнення у вигляді штрафу 510 грн.
Не погодившись з вказаними рішеннями відповідачів позивач звернулася до суду.
Позиція Верховного Суду
Релевантні джерела права й акти їх застосування
За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до пункту 17.1 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 (в редакції чинній станом на 09 листопада 2016 року, далі - Правила) на дорозі зі смугою для маршрутних транспортних засобів, позначеній дорожнім знаком 5.8 або 5.11, забороняється рух і зупинка інших транспортних засобів на цій смузі.
Підпункт "и" пункту 15.9 Правил визначає, що зупинка забороняється ближче 10 м від виїздів з прилеглих територій і безпосередньо до місця виїзду.
Згідно з частиною 3 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення (в редакції чинній станом на 07 лютого 2017 року, далі - КУпАП) перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на п`ятдесят кілометрів на годину, ненадання переваги в русі транспортним засобам аварійно-рятувальних служб, швидкої медичної допомоги, пожежної охорони, поліції, що рухаються з увімкненими спеціальними світловими або звуковими сигнальними пристроями, ненадання переваги маршрутним транспортним засобам, у тому числі порушення правил руху і зупинки на смузі для маршрутних транспортних засобів, а так само порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
У свою чергу, статтею 18 КУпАП визначено, що не є адміністративним правопорушенням дія, яка хоч і передбачена цим Кодексом або іншими законами, що встановлюють відповідальність за адміністративні правопорушення, але вчинена в стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода.
Пунктом 15.14 Правил передбачено, що в разі вимушеної зупинки в місці, де зупинку заборонено, водій повинен вжити всіх заходів, щоб прибрати транспортний засіб, а за неможливості це зробити - діяти згідно з вимогами пунктів 9.9-9.11 цих Правил. Пункт 1.10 Правил визначає, що вимушена зупинка - це припинення руху транспортного засобу через його технічну несправність чи небезпеку, що спричинена вантажем, який перевозиться, станом учасника дорожнього руху, появою перешкоди для руху.
Частиною 1 статті 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Відповіднодо частини 2 статті 258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.