ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 січня 2020 року
м. Київ
Справа № 911/3197/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Ткач І.В. - головуючий, Кондратова І.Д., Стратієнко Л.В.,
за участю секретаря судового засідання Співака С.В.,
представники учасників справи:
позивача - Гурський М.Р.,
відповідача - не з`явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Зернокомплекс "Сиваш"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.09.2019
(головуючий суддя Кравчук Г.А., судді Козир Т.П., Яковлєв М.Л.)
у справі №911/3197/17 Господарського суду Київської області
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Зернокомплекс "Сиваш"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Фінпром"
про стягнення 3 425 986,00 грн,
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. Стислий виклад позовних вимог
1.1. У жовтні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Зернокомплекс "Сиваш" (далі - ТОВ "Зернокомплекс "Сиваш") звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Фінпром" (далі - ТОВ "ТД "Фінпром") про стягнення заборгованості у розмірі 3 425 986,00 грн.
1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ТОВ "ТД "Фінпром" не в повному обсязі виконало свої зобов`язання згідно з усною домовленістю, досягнутою сторонами у листопаді 2016 року щодо поставки товару, а саме пшениці 3-го класу урожаю 2016 року, поставивши товар у меншій кількості, а тому зобов`язане повернути попередньо оплачені кошти в сумі 3 425 986,00 грн, зокрема з підстав, передбачених ст.ст. 670, 693 ЦК України.
2. Стислий виклад судових рішень у справі
2.1. Справа розглядалась господарськими судами неодноразово.
2.2. 13 грудня 2017 року рішенням Господарського суду Київської області позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з ТОВ "ТД "Фінпром" на користь ТОВ "Зернокомплекс "Сиваш" заборгованість у розмірі 3 425 986,00 грн.
2.3. 13 березня 2018 року постановою Київського апеляційного господарського суду рішення Господарського суду Київської області від 13.12.2017 залишено без змін.
2.4. Задовольняючи позовні вимоги, господарськи суди виходили з доведеності невиконання ТОВ "ТД "Фінпром" обов`язку щодо поставки позивачу 815,710 тон пшениці 3-го класу на суму 3 425 986,00 грн.
2.5. 21 серпня 2018 року постановою Верховного Суду рішення Господарського суду Київської області від 13.12.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.03.2018 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Господарського суду Київської області.
2.6. Суд касаційної інстанції зазначив, що задовольняючи позовні вимоги з посиланням на приписи ст.ст. 670, 693 ЦК України суди належним чином не з`ясували чи має місце порушення продавцем обов`язку щодо передачі товару, який був попередньо оплачений; суди не дослідили питання добросовісності поведінки покупця для встановлення належного виконання покупцем свого кореспондуючого обов`язку щодо прийняття товару, в даному випадку, враховуючи характерні властивості предмета поставки, шляхом самовивозу; чи вчинено покупцем належним чином всі дії, регламентовані законодавством, для уникнення неналежного виконання зобов`язань, що склалися між сторонами.
2.7. 26 листопада 2018 року ухвалою Господарського суду Київської області провадження у справі №911/3197/17 закрито. У задоволенні заяви відповідача про поворот виконання рішення суду відмовлено.
2.8. Ухвала мотивована тим, що у відповідача наявний обов`язок зі сплати позивачу 3 425 986,00 грн заборгованості, яка в процесі розгляду даної справи відповідачем повністю погашена у добровільному порядку безпосередньо на рахунок позивача до подання ним касаційної скарги на рішення судів першої та апеляційної інстанцій. Отже, предмет спору у справі припинив своє існування, наслідком чого є закриття провадження у справі відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.
З огляду на встановлені обставини щодо обґрунтованості вимог позивача і відповідно сплатою відповідачем суми боргу, який був предметом спору у даній справі, місцевий господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для повороту виконання рішення Господарського суду Київської області від 13.12.2018, скасованого постановою Верховного Суду від 21.08.2018, та відмовив у задоволенні відповідного клопотання відповідача.
2.9. 26 вересня 2019 року постановою Північного апеляційного господарського суду ухвалу Господарського суду Київської області від 26.11.2018 скасовано. Матеріали справи передано до Господарського суду Київської області для продовження розгляду.
2.10. Постанова мотивована тим, що відповідач під час нового розгляду справи заперечував позовні вимоги позивача, а також наполягав на тому, що перерахування коштів здійснено ним не в добровільному порядку, а на виконання рішення місцевого господарського суду від 13.12.2017, яке на дату сплати цих коштів набрало законної сили після його перегляду в апеляційному порядку, однак в подальшому було скасовано судом касаційної інстанції за поданою саме відповідачем скаргою. Крім того, відсутність факту визнання відповідачем позову та наявність заперечень щодо добровільного погашення боргу підтверджується поданою відповідачем до місцевого господарського суду заявою про поворот виконання рішення суду від 13.12.2017 у даній справі, оскільки воно скасоване постановою Верховного Суду від 21.08.2018.
Скасовуючи ухвалу Господарського суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що кошти в загальному розмірі 3 477 375,79 грн були перераховані відповідачем на виконання рішення Господарського суду Київської області від 13.12.2017, яке в подальшому скасовано постановою Верховного Суду від 21.08.2018. Наведені відповідачем обставини у сукупності свідчать про невизнання ним боргу перед позивачем, про зацікавленість відповідача у прийнятті судом рішення як гарантії його прав на захист.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції зазначив, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність предмета спору у даній справі внаслідок сплати відповідачем суми коштів на виконання судового рішення, яке в подальшому було скасоване, і як наслідок про закриття провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.
3. Стислий виклад вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи
3.1. ТОВ "Зернокомплекс "Сиваш" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.09.2019 повністю, а ухвалу Господарського суду Київської області від 26.11.2018 залишити в силі.
3.1.1. Позивач зазначає, що при ухваленні постанови, судом апеляційної інстанції було допущено порушення норм процесуального права, а саме ст.ст. 231, 236 та п. 4 ч. 1 ст. 280 ГПК України.
3.1.2. Водночас скаржник вважає, що суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок про те, що передача відповідачем меншої кількості товару, ніж було погоджено сторонами, відповідно до ст. 670 ЦК України є правовою підставою для виникнення у позивача як покупця права вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми, що відповідно породжує для відповідача кореспондуючий обов`язок повернути відповідну суму коштів.
Крім того, суд першої інстанції встановив, що у квітні 2018 року відповідач погасив заборгованість по передплаті за непоставлений товар, про що свідчать наявні у справі копії відповідних платіжних доручень №№16804, 16836 від 03.04.2018 та 05.04.2018 та банківської виписки з рахунку за 17.04.2018, що свідчить про припинення існування предмета спору у даній справі.
3.1.3. Окремо позивач звертає увагу на те, що суд апеляційної інстанції взагалі не врахував та не дав оцінки тому факту, що погашення відповідачем заборгованості перед позивачем відбувалось добровільно, а не у процесі примусового виконання рішення Господарського суду Київської області від 13.12.2017.
3.2. ТОВ "Торговий дім "Фінпром" подало відзив на касаційну скаргу, в якому воно заперечуючи проти доводів касаційної скарги просить постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.09.2019 залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
Відзив мотивовано тим, що суд першої інстанції не врахував, що кошти відповідачем були повернуті ще в квітні 2018 року на виконання рішення суду, а не в добровільному порядку, з метою уникнення сплати виконавчого збору - в протилежному випадку вони були б списані з рахунків приватним виконавцем, який вів на той час виконавче провадження щодо стягнення цієї суми в примусовому порядку. Отже, на думку відповідача, суд першої інстанції ухилився від обов`язку вирішення спору по суті.
3.3. Крім того, у відзиві викладено клопотання про відкладення розгляду касаційної скарги на іншу дату, оскільки представник відповідача приймає участь в іншому судовому засіданні в Північному апеляційному господарському суді.
3.3.1. Верховний Суд, розглянувши вказане клопотання про відкладення розгляду справи, зазначає таке.
Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Враховуючи те, що матеріали справи містять докази повідомлення учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання, виходячи зі змісту ст.ст. 202, 216 ГПК України, у Верховного Суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи. Крім того, відповідно до змісту ухвали Верховного Суду, явка сторін не визнавалася обов`язковою.