Постанова
Іменем України
15 січня 2020року
м. Київ
справа № 204/9373/14-ц
провадження № 61-2287св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Усика Г. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, Чечелівська районна у м. Дніпрі рада,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 13 грудня 2018 року у складі колегії суддів: Куценко Т. Р., Демченко Е. Л., Макарова М. О.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів
У грудні 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, Чечелівська районна у м. Дніпрі рада, про усунення перешкод, знесення самочинно зведеної споруди та приведення земельної ділянки у попередній стан.
Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що він є власником 31/100 частини будинку АДРЕСА_1, іншими співвласниками вказаного будинку є ОСОБА_2 , якій належить 13/100 частини цього будинку, ОСОБА_3 - 19/100 частини, ОСОБА_4 - 13/100 частини, ОСОБА_5 - 14/100 частини та ОСОБА_6 - 10/100 частини. Відповідач здійснила самочинне будівництво нового будинку на місці старого на самовільно захопленій спільній території, без згоди інших співвласників, зведена будівля перекриває доступ інших співвласників до своїх часток. Крім того, зазначене будівництво здійснено відповідачем із порушенням правил будівництва, за відсутності будь-яких дозволів та проектної документації, без виділення для цього земельної ділянки.
Посилаючись на викладене, позивач просив усунути йому перешкоди у користуванні прибудинковою територією 31/100 частини житлового будинку АДРЕСА_1 шляхом зобов`язання ОСОБА_2 знести самовільно зведений житловий будинок літ. "С-1" загальною площею 184,9 кв. м, житловою - 81,6 кв. м та привести земельну ділянку у попередній стан.
Суди неодноразово розглядали цю справу.
Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 21 лютого 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено. Усунуто перешкоди у користуванні прибудинковою територією 31/100 частини житлового будинку АДРЕСА_1, шляхом зобов`язання ОСОБА_2 знести самовільно зведений житловий будинок літ. "С-1" загальною площею 184,9 кв. м, житловою - 81,6 кв. м та приведення земельної ділянки у попередній стан.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач здійснила самочинне будівництво нового будинку на місці старого на самовільно захопленій спільній території, без згоди інших співвласників, зведена будівля перекриває доступ інших співвласників до своїх часток; земельна ділянка, на якій розташований спірний будинок, не відведена у встановленому законом порядку для будівництва та обслуговування житлового будинку; відсутній належний дозвіл та належно затверджений проект; також, у відповідача відсутня декларація про готовність об`єкта до експлуатації, а отже, здійснена останньою реконструкція своєї частини будинку має ознаки самочинного будівництва через відсутність відповідної дозвільної документації, що передбачено статтею 376 ЦК України, Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності", та порушує права позивача. Відсутність документів щодо виділення земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1, підтверджено листом КП "ДМБТІ" ДОР від 27 вересня 2016 року № 13363. Проведеною поточною технічною інвентаризацією, станом на 14 червня 2011 року, встановлено
самовільно побудований житловий будинок літ. "С-1", прибудова літ. "С1-1", тамбур літ. "с-1", загальною площею 193,5 кв. м, житловою - 81,6 кв. м, вольєр літ. "Т", що підтверджено листом КП "ДМБТІ" ДОР від 25 жовтня 2013 року № 12346.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 13 грудня 2018 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 .
Ухвалюючи рішення, суд апеляційної інстанції виходив із того, що суд першої інстанції неправильно застосував до спірних правовідносин положення частини четвертої статті 376 ЦК України у зв`язку з чим дійшов помилкового висновку про наявність правових підстав для знесення самочинного будівництва, що призвело до ухвалення незаконного рішення. На час набуття сторонами часток у праві власності на спірне нерухоме майно порядок користування земельною ділянкою не був визначений. Крім того, згідно з листом КП "ДМБТІ" ДОР від 27 вересня 2016 року № 13363 земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1, не була виділена належним чином. Вирішуючи питання про знесення нерухомого майна, суди у кожному випадку з`ясовують, яку частину земельної ділянки займає споруджена будівля, її розмір і конфігурацію, яка частина будівлі підлягає знесенню, чи не вплине знесення окремих конструктивних елементів будинку на його міцність і безпечність. Ні у позовній заяві ні в інших матеріалах справи не зазначено, де саме відбулося захоплення частин земельної ділянки, якої площі, не зазначено координати поворотних точок, де відбулося порушення межі земельної ділянки, що унеможливлює встановлення факту порушення відповідачем прав позивача на земельну ділянку загального користування.
Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги
У січні 2019 року ОСОБА_1 подав до Верховного Судукасаційну скаргу на постанову Дніпровського апеляційного суду від 13 грудня 2018 року, в якій просить скасувати зазначене судове рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову, обґрунтовуючи свої вимоги порушенням судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Вказує на те, що рішеннями Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 12 січня 2007 року та від 28 січня 2011 року, які є преюдиційними для розгляду цієї справи, вже становлено факт самочинного будівництва відповідачем будинку та зобов`язано усунути перешкоди шляхом його знесення, проте ОСОБА_2 не виконала ці судові рішення. Самовільно збудований житловий будинок АДРЕСА_1, суттєво порушує його законне право на безперешкодний доступ до користування належної йому 31/100 частини вказаного будинку. Вироком Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 22 травня 2013 року ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 382 КК України, а саме умисному невиконанні рішення суду від 28 січня 2011 року.
Позиція Верховного Суду
Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи має бути проведений протягом п`яти днів після складення доповіді суддею-доповідачем колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення апеляційного суду - без змін, оскільки його ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Рішення суду апеляційної інстанції відповідає нормам ЦПК України щодо законності та обґрунтованості.
Встановлені судами обставини
ОСОБА_1 є власником 31/100 частини будинку АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом ОСОБА_7, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1, виданого 08 листопада 2014 року.
Крім позивача, співвласниками жилого будинку АДРЕСА_1 є ОСОБА_2 (власник 13/100 частини), ОСОБА_3 (власник 19/100 частини), ОСОБА_4 (власник 13/100 частини), ОСОБА_5 (власник 14/100 частини) та ОСОБА_6 (власник 10/100 частини), що підтверджується листом комунального підприємства "Дніпропетровське МБТІ" Дніпропетровської обласної ради № 6718 від 23 червня 2014 року.
Проведеною поточною технічною інвентаризацією, станом на 14 червня 2011 року, встановлено самовільно побудований житловий будинок літ. "С-1", прибудова літ. "С1-1", тамбур літ. "с-1", загальною площею 193,5 кв. м, житловою - 81,6 кв. м, вольєр літ. "Т", що підтверджено листом КП "Дніпропетровське МБТІ" Дніпропетровської обласної ради від 25 жовтня 2013 року № 12346.
Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 12 січня 2007 року у справі № 2-0252/2007, яке набрало законної сили, зобов`язано ОСОБА_8 знести самовільно збудовану будівлю на АДРЕСА_1 та привести земельну ділянку загального користування прибудинкової території домоволодіння АДРЕСА_1 до попереднього стану.
Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 28 січня 2011 року у справі № 2-325/11, яке набрало законної сили, позов ОСОБА_7 задоволено частково. Зобов`язано ОСОБА_2 знести самовільно збудовану будівлю на АДРЕСА_1 за рахунок ОСОБА_2 .
Вироком Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 22 травня 2013 року ОСОБА_2 визнана винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 382 КК України (умисному невиконанні рішення суду).
Нормативно-правове обґрунтування