Постанова
Іменем України
15 січня 2020 року
місто Київ
справа № 343/800/17
провадження № 61-36084св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Усика Г. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
треті особи: ОСОБА_3, Надіївська сільська рада Долинського району Івано-Франківської області,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду Івано-Франківської області від 25 червня 2018 рокуу складі колегії суддів: Фединяка В. Д., Бойчука І. В., Максюти І. О.,
ВСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Стислий виклад позиції позивача
У травні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, у якому просив визнати недійсним заповіт ОСОБА_4, складений на користь ОСОБА_2, що посвідчений секретарем виконавчого комітету Надіївської сільської ради Долинського району Івано-Франківської області 25 липня 2009 року та зареєстрований у реєстрі за № 29.
Позивач на обґрунтування своїх вимог посилався на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько ОСОБА_4 . Після смерті батька спадщину, яка складалася з простих іменних акцій Відкритого акціонерного товариства "Укрнафта" (далі - ВАТ "Укрнафта"), номінальною вартістю 0, 25 грн у кількості 483 штук, що належали спадкодавцю на підставі сертифіката акцій, виданого 04 грудня 2002 року, серія А № 7905, за законом успадкував його брат ОСОБА_2 . Нещодавно йому стало відомо, що його батько ОСОБА_4 за кілька днів до своєї смерті склав заповіт на користь відповідача. Відповідно до заповіту батько заповів на користь відповідача все своє майно, де б воно не знаходилося і з чого воно б не складалося і взагалі все те, на що за законом матиме право і що буде належати йому на момент смерті. Ознайомившись із заповітом, він помітив, що підпис у ньому є підробленим і візуально відрізняється від інших підписів, які вчиняв батько на різних документах за свого життя. З цього приводу вважає, що заповіт, який начебто складений від імені його батька, не складався та не підписувався ним особисто, а на ньому міститься напис та підпис іншої особи, які суттєво відрізняються від підписів та почерку на інших документах, вчинених батьком ще за життя, тому заповіт є таким, що не відповідає дійсності, а відтак його необхідно визнати недійсним, що стало причиною для звернення до суду з цим позовом.
Стислий виклад заперечень відповідача
У наданому відзиві відповідач позов не визнав, просив застосувати позовну давність.
Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Долинського районного суду Івано-Франківської області від 07 лютого 2018 року позов задоволено частково. Визнано недійсним заповіт ОСОБА_4, складений на користь ОСОБА_2, що посвідчений секретарем виконавчого комітету Надіївської сільської ради Долинського району Івано-Франківської області 25 липня 2009 року та зареєстрований у реєстрі за № 29, поновивши позивачу строк звернення до суду за захистом своїх прав як пропущений з поважних причин. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Суд першої інстанції, задовольняючи позов, керувався тим, що заповіт ОСОБА_4 від 25 липня 2009 року, посвідчений секретарем виконавчого комітету Надіївської сільської ради Долинського району Івано-Франківської області та зареєстрований в реєстрі за № 29, ним не підписувався, тому з цих підстав необхідно визнати його недійсним. Крім цього, суд послався на те, що про існування зазначеного заповіту позивач дізнався у липні 2016 року, з копією заповіту ознайомився у лютому 2017 року, тому поновив позивачу строк звернення до суду за захистом своїх прав як пропущений з поважних причин.
Постановою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 25 червня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Рішення Долинського районного суду від 07 лютого 2018 року скасовано. Ухвалено нове рішення про відмову у позові.
Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції, керувався тим, що про смерть спадкодавця ОСОБА_1 було відомо у день смерті спадкодавця та відкриття спадщини, у шестимісячний строк він не подавав заяви про прийняття спадщини. Отже, довідатись про наявність спірного заповіту, оригінал якого знаходився у його матері ОСОБА_3, у позивача не було перешкод та із дотриманням позовної давності оспорити цей заповіт. Крім цього, установлено, що за заповітом, складеним 25 липня 2009 року, згідно з яким ОСОБА_4 все своє майно заповів своєму синові ОСОБА_2, не відкривалась спадщина. Відповідачу ОСОБА_2 свідоцтво про право на спадщину видано за законом.
ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Короткий зміст вимог касаційної скарги
ОСОБА_1 , не погодившись із ухваленим рішенням апеляційного суду, у червні 2018 року подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції, рішення суду першої інстанції залишити в силі.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга обґрунтовувалася неправильним застосуванням судом апеляційної інстанції норм матеріального права й порушенням норм процесуального права. Заявник зазначає, що суд апеляційної інстанції дійшов необґрунтованого висновку про відсутність підстав для визнання поважним пропуску позовної давності, оскільки про наявність заповіту йому стало відомо лише у липні 2016 року.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ
Ухвалою Верховного Суду від 25 червня 2018 року відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.
За змістом правила частини першої статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи проводиться колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовані правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд вислухав суддю-доповідача, перевірив доводи касаційної скарги та матеріали цивільної справи, за результатами чого зробив висновок, що оскаржуване судове рішення відповідає вимогам законності та обґрунтованості, визначеним у статті 263 ЦПК України, касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 25 липня 2009 року складено заповіт, згідно з яким ОСОБА_4 все своє майно заповів своєму синові ОСОБА_2 посвідчений секретарем виконавчого комітету Надіївської сільської ради Долинського району Івано-Франківської області Шегедою Л. В. та зареєстрований у реєстрі за № 29.
ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується копією свідоцтва про смерть від 03 серпня 2009 року, серії НОМЕР_1 .
Установлено, що позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 є рідними дітьми спадкодавця та його спадкоємцями першої черги за законом.
Висновком судової почеркознавчої експертизи від 08 грудня 2017 року
№ 1.1.-302/17, проведеної на виконання ухвали суду від 29 вересня 2017 року, установлено, що рукописні написи: "Мною, ОСОБА_4 текст заповіту прочитано вголос і власноручно підписано" та підпис у графі "Підпис заповідача" у заповіті від 25 липня 2009 року виконані не ОСОБА_4, а іншою особою. Під час складення заповіту мав місце факт наслідування підпису ОСОБА_4, а рукописні написи " Мною, ОСОБА_4 текст заповіту прочитано вголос і власноручно підписано" у досліджуваному документі виконані без наслідування.
Оцінка аргументів, викладених у касаційній скарзі
У статті 3 Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність.
За правилами статей 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Згідно з частиною першою статті 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.