ПОСТАНОВА
Іменем України
16 січня 2020 року
Київ
справа №815/1769/17
адміністративне провадження №К/9901/7919/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):
судді-доповідача - Радишевської О.Р.,
суддів - Кашпур О.В., Уханенка С.А.
розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції адміністративну справу № 815/1769/17
за позовом ОСОБА_1 до Державної міграційної служби України, Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про визнання неправомірним і скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2017 року, ухвалену в складі: головуючого судді Бжассо Н.В., суддів Марина П.П., Харченко Ю.В., і ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2017 року, постановлену в складі: головуючого судді Домусчі С.Д., суддів Коваля М.П., Кравця О.О.,
УСТАНОВИВ:
І. Обставини справи
1. ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Державної міграційної служби України (далі - відповідач-1, ДМС України), Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області (далі - відповідач-2, ГУ ДМС України в Одеській області) із вимогами:
1.1. визнати неправомірним і скасувати рішення ДМС України від 10.03.2017 № 47 про відмову у визнанні громадянина Республіки Камерун ОСОБА_1 біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту;
1.2. зобов`язати ДМС України прийняти рішення щодо громадянина Республіки Камерун ОСОБА_1 щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
2. На обґрунтування вимог позивач зазначив, що 20.03.2017 він отримав від Управління у справах іноземців та осіб без громадянства ГУ ДМС України в Одеській області повідомлення від 10.03.2017 № 5/1-78 про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, яке прийнято на підставі наказу ДМС України від 10.03.2017 №47.
3. Позивач уважає наказ ДМС України від 10.03.2017 № 47 незаконним, необґрунтованим і таким, що підлягає скасуванню.
4. Позивач пояснює, що він є громадянином Республіки Камерун, водночас не може повернутися до країни громадянської належності через побоювання за своє життя.
5. Відповідач-1 проти позову заперечував, зазначив, що позивач двічі звертався із заявою про визнання його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. Причиною звернення за міжнародним захистом позивач зазначив той факт, що в лютому 2008 року на його Батьківщині розпочалася революція. У період із 23.02.2008 по 27.02.2008 у місті Дуала проходили мітинги, на яких нібито був присутній позивач. Між мітингуючими та правоохоронними органами відбулися сутички, які супроводжувались арештами. Зі слів позивача, його батька було заарештовано та поміщено до в`язниці без судового розгляду, де він відбуває покарання по теперішній час. Позивач стверджує, що під час розгону демонстрації правоохоронними структурами до нього також застосовувалося фізичне насильство. Тому позивач не може добровільно повертатися до країни громадянської належності, у зв`язку з побоюваннями зазнати арешту через участь у мітингах проти влади.
6. Водночас за результатами аналізу матеріалів особової справи позивача співробітниками міграційної служби було встановлено, що його історія переслідування є необґрунтованою та не може бути розглянута у контексті надання міжнародного захисту. Також отриманні пояснення позивача містять суттєві відмінності, що вказує на неправдоподібність історії переслідування.
7. Зокрема відповідно до анкети від 24.04.2009 ОСОБА_1 покинув Республіку Камерун на вантажному судні, яке прямувало до України. В Україну позивач прибув у кінці березня 2009 року. Проте з анкетування від 01.03.2017 вбачається, що на територію України позивач потрапив легально, користуючись авіатранспортом через пункт пропуску "Аеропорт Бориспіль".
8. ДМС України також звертає увагу на те, що під час первинного звернення позивача за міжнародним захистом 28.04.2009, останній не надав жодних документів, які б посвідчували його особу. Проте під час повторного звернення за міжнародним захистом 23.02.2017 до міграційної служби була надана копія паспортного документу позивача № НОМЕР_1, який виданий країною громадянської належності (Республікою Камерун) 01.12.2015.
9. Відповідач-1 наголошує, що факт отримання паспортного документу позивачем указує на користування особою захистом країни громадянської належності та додатково підтверджує відсутність будь-яких зобов`язань позивача перед власною державою.
ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи
10. ОСОБА_1 є громадянином Республіки Камерун, ІНФОРМАЦІЯ_1, місце народження - місто Яунде, за національністю - бамілеке, за віросповіданням - християнин-католик, неодружений, проживає у цивільному шлюбі з громадянкою України ОСОБА_3, має сина - ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 (свідоцтво про народження ще не отримано).
11. Позивач уперше звернувся за наданням міжнародного захисту до міграційної служби 28.04.2009 із заявою № 09/15, у якій зазначив, що в лютому 2008 року в Республіці Камерун почалися мітинги проти уряду, які були мирними заходами, а потім переросли в сутички, після чого почалося переслідування керівників заходу. Уночі 07.03.2009 був заарештований його батько, після чого мати позивача організувала його виїзд із Республіки Камерун, оскільки не хотіла, щоб позивача заарештували.
12. Рішенням Державного комітету України у справах національностей та релігій від 02.08.2010 № 195-10 позивачу відмовлено в наданні статусу біженця.
13. Зазначене рішення позивачем не оскаржувалося.
14. 23 лютого 2017 року позивач повторно звернувся до ГУ ДМС України в Одеській області із заявою № 20 про визнання його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
15. 10 березня 2017 року ГУ ДМС України в Одеській області прийнято наказ № 47 про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, стосовно громадянина Республіки Камерун ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (особова справа № 2017OD0022).
16. Зокрема у висновку від 10.03.2017 зазначено, що заява позивача є необґрунтованою, оскільки в ній відсутні умови, зазначені пунктами 1 і 13 частини першої статті 1 Закону України від 08.07.2011 №3671-VI "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту" (далі - Закон №3671-VI; у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), і такою, що має характер зловживання.
17. Суди попередніх інстанцій установили, що під час анкетування 28.04.2009 та співбесіди 02.06.2009 ОСОБА_1 пояснив, що потрапив до України нелегально 29.03.2009 на судні. Переправу позивача організувала його мати. У матеріалах особової справи наявні малюнки судна та каюти, у якій проживав позивач під час переправи, які завірені підписом позивача. Причиною виїзду з країни постійного проживання позивач зазначив мітинг, у якому брав участь він та його батько. Влада зупинила проведення мітингу, почалися сутички, потім переслідування керівників мітингу. Уночі 07.03.2009 затримали батька позивача. Мати, дізнавшись про це, злякалася, що можуть заарештувати і сина та організувала його виїзд із Республіки Камерун.
18. Проте під час співбесіди 10.03.2017, яка була проведена у зв`язку з повторним зверненням позивача до ГУ ДМС України в Одеській області, ОСОБА_1 зазначив, що під час першого звернення із заявою про надання статусу біженця перекладач зазначив неправдиві відомості щодо історії його переслідування у країні постійного проживання та виїзду з неї. ОСОБА_1 пояснив, що він надавав правдиві відомості, а перекладач зробив неправильний переклад із метою отримання коштів. Позивач указав, що потрапив до України 30.01.2009 легально (на підставі студентської візи) літаком, а саме: прилетів до міста Бориспіль.
19. Також під час анкетування 23.02.2017 позивач указав, що з міста Києва потрапив до міста Одеси потягом, але під час співбесіди 10.03.2017 позивач зазначив, що з міста Києва поїхав до міста Вінниці, де його чекав знайомий, який порадив їхати до міста Одеси.
20. Під час співбесіди 02.06.2009 позивач указав, що його мати після розлучення із батьком переїхала до міста Бафусан, проте під час співбесіди у 10.03.2017 позивач указав, що мати залишилася проживати у місті Дуала, її заарештували та через 3 тижні відпустили.
21. Відповідно до особової справи позивача, на підтвердження особи ОСОБА_1 наданий паспорт № НОМЕР_1, який виданий 01.12.2015 у місті Яунде (Республіка Камерун)та дійсний до 01.12.2020.
ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення
22. Одеський окружний адміністративний суд постановою від 15 вересня 2017 року, яку залишено без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2017 року, відмовив у задоволенні адміністративного позову.
23. Суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволені позовних вимог виходив із того, що позивач не був членом партії "Соціал-демократичний фронт", а лише працював у її відділі, займався друком кореспонденції, роздавав флаєри. Позивач не надав жодних доказів, які б свідчили про переслідування його з боку влади Республіки Камерун.
24. Щодо посилання позивача на інформацію щодо країни походження з Центру Новин ООН від 04.01.2017, відповідно до якої в Республіці Камерун існує гуманітарна криза, яка відбивається на житті мільйонів людей та яку намагається подолати влада Республіки Камерун разом із ООН, то суди попередніх інстанцій установили, що з наданої інформації не вбачається жодних переслідувань будь-кого із боку влади Республіки Камерун.
25. Суди попередніх інстанцій звернули увагу на те, що позивач, не зважаючи на побоювання арешту у випадку його повернення на Батьківщину, у 2015 році був документований паспортом громадянина Республіки Камерун.
26. Також під час співбесід та анкетувань, проведених у зв`язку з зверненням позивача з заявами про надання статусу біженця, ОСОБА_1 надав суперечливі твердження в історії переслідування та переїзду на територію України. Ці розбіжності свідчать про надання позивачем неправдивих відомостей під час звернення за міжнародним захистом.
27. Водночас суд апеляційної інстанції погодився із висновками суду першої інстанції про відхилення доводів позивача щодо здійснення перекладачем неправильного перекладу, оскільки виконані особисто ОСОБА_1 малюнки у 2009 році свідчать про те, що він потрапив на територію України на судні.
ІV. Провадження в суді касаційної інстанції
28. 23 січня 2018 року до Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2017 року і ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2017 року.
29. У касаційній скарзі та додаткових поясненнях у справі заявник посилається на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, неправильної правової оцінки обставин у справі, просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
30. Скаржник пояснює, що у 2008 році у Республіці Камерун відбувався мітинг, в якому вбрав участь позивач та його батько. Влада зупинила проведення мітингу, почалися сутички, а потім переслідування керівників мітингу. Уночі 07.03.2009 затримали його батька. Мати, дізнавшись про це, злякалася, що можуть заарештувати сина, організувала його виїзд із Республіки Камерун.
31. Позивач зазначив, що в Республіці Камерун існує 246 діалектів: президент держави походить із центрального регіону, у зв`язку з чим існують конфлікти між людьми, що проживають в областях, та людьми, що проживають у регіоні походження президента, та іншим населенням, оскільки вони вважають себе головними. Як наслідок, ОСОБА_1 обмежували у правах, зокрема при влаштуванні на роботу, навіть якщо у позивача кваліфікація вища, оберуть особу з центрального регіону. Через політичні погляди позивача не переслідували, проте за участь у мітингах його могли заарештувати або побити. Позивач упевнений, що у випадку повернення у Республіку Камерун його заарештують, оскільки його друзі та батько ще знаходяться у в`язниці.
32. Скаржник звернув увагу також на відомості інформаційного агентства від 28.12.2017, відповідно до яких Міністерство закордонних справ України рекомендує громадянам України утриматися від поїздок до Республіки Камерун у зв`язку з зростанням рівня терористичних загроз у цій країні.
33. Отже, позивач уважає, що існують загальновизнані офіційні документи, які підтверджують обґрунтованість побоювань ОСОБА_1 щодо можливості стати жертвою переслідувань у випадку його повернення до Республіки Камерон.
34. За наслідками автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23 січня 2018 року касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів: судді-доповідачу Желтобрюх І.Л., суддям Білоусу О.В., Стрелець Т.Г.
35. Ухвалою Верховного Суду від 06 березня 2018 року відкрито касаційне провадження за вказаною скаргою.
36. Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду - від 06 червня 2019 року, у зв`язку із зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача в цій справі, призначений повторний автоматизований розподіл указаної касаційної скарги.
37. За наслідками повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06 червня 2019 року касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів: судді-доповідачу Радишевській О.Р., суддям Кашпур О.В., Уханенку С.А.
38. Відповідач скористався своїм правом і надіслав до суду відзив на касаційну скаргу, у якому, посилаючись на висновки та установлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини, просив відмовити в задоволенні касаційної скарги, а рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін.
39. Скаржник подав заперечення на відзив відповідача, яке за своїм змістом є аналогічним до наданої касаційної скарги та додатковим поясненням у справі.
V. Джерела права та акти їхнього застосування
40. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 1 Закону №3671-VI біженець - це особа, яка не є громадянином України і внаслідок обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань перебуває за межами країни своєї громадянської належності та не може користуватися захистом цієї країни або не бажає користуватися цим захистом внаслідок таких побоювань, або, не маючи громадянства (підданства) і перебуваючи за межами країни свого попереднього постійного проживання, не може чи не бажає повернутися до неї внаслідок зазначених побоювань.
41. У статті 1А (2) Конвенції про статус біженців від 28 липня 1951 року також сформульовано поняття "біженець", під яким розуміють особу, що внаслідок подій, які відбулися до 01 січня 1951 року, і через обґрунтовані побоювання стати жертвою переслідувань за ознакою расової належності, релігії, громадянства, належності до певної соціальної групи чи політичних поглядів знаходиться за межами країни своєї національної належності і не в змозі користуватися захистом цієї країни або не бажає користуватися таким захистом внаслідок таких побоювань; або, не маючи визначеного громадянства і знаходячись за межами країни свого колишнього місця проживання у результаті подібних подій, не може чи не бажає повернутися до неї унаслідок таких побоювань.