ПОСТАНОВА
Іменем України
16 січня 2020 року
Київ
справа №2а-9957/12/2670
адміністративне провадження №К/9901/7322/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):
cудді-доповідача - Радишевської О. Р.,
суддів - Кашпур О. В., Уханенка С. А.
розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції адміністративну справу № 2а-9957/12/2670
за позовом ОСОБА_1 до Міністерства закордонних справ України про визнання протиправними дій, скасування наказів, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 липня 2018 року, прийняте в складі: головуючого судді Келеберди В.І.,
та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 лютого 2019 року, прийняту в складі: головуючого судді Кузьменка В.В., суддів Земляної Г.В., Мельничука В.П.,
УСТАНОВИВ:
І. Суть спору
1. ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивачка) звернулася до суду з позовом до Міністерства закордонних справ України (далі - МЗС України, відповідач) із вимогами:
1.1. визнати незаконним звільнення, оформлене наказами МЗС України від 16 грудня 2010 року № 3196-ос і від 19 січня 2011 року №69-ос, а накази -протиправними та скасувати їх;
1.2. зобов`язати відповідача поновити ОСОБА_1 на роботі шляхом призначення на посаду заступника начальника Управління економічного співробітництва МЗС України з присвоєнням дипломатичного рангу "радник першого класу";
1.3. стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу з урахуванням індексу інфляції, надбавок, доплат, змін у грошовому забезпеченні (заробітної плати) за весь період від моменту незаконного звільнення до моменту поновлення порушених прав;
1.4. стягнути з відповідача втрачену (упущену) вигоду в сумі 2 206 863, 60 грн, а також 3% річних за кожен рік невиконаного (простроченого) зобов`язання на підставі статті 625 Цивільного кодексу України;
1.5. зобов`язати відповідача після поновлення на роботі відрядити ОСОБА_1 у довгострокове відрядження для роботи на посаді радника з економічних питань Посольства України в Канаді.
ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи
2. Як установлено судами попередніх інстанцій, наказом Міністра економіки України від 08 травня 2008 року № 100-м "Про призначення ОСОБА_1 ." позивачку було призначено на час довготермінового відрядження з 01 липня 2008 року на посаду заступника керівника Торговельно-економічної місії Посольства України в Канаді при Генеральному консульстві в м. Торонто.
3. Наказом Міністра закордонних справ України від 18 вересня 2009 року № 2256-ос "Про відрядження ОСОБА_1 " позивачку було відряджено 01 жовтня 2009 року на час довготермінового відрядження до Посольства України в Канаді за маршрутом "Торонто-Оттава".
4. Наказом Міністра закордонних справ України від 29 липня 2010 року ОСОБА_1 було призначено на посаду в.о. керівника Торговельно-економічної місії у складі Посольства України в Канаді з 17 серпня 2010 року на час довготермінового відрядження.
5. Наказом Міністра закордонних справ України від 04 листопада 2010 року № 2707-oc "Про відкликання ОСОБА_1 " позивачку було відкликано в Україну 02 листопада 2010 року у зв`язку із закінченням довготермінового відрядження. Після повернення в Україну їй було надано щорічну відпустку з 03 листопада 2010 року.
6. Наказом Міністра закордонних справ України від 16 грудня 2010 року № 3196-oc "Про відпустку та звільнення ОСОБА_1 ." позивачці було надано відпустку за відпрацьований в Посольстві України в Канаді час на 51 календарний день з 03 листопада 2010 року по 23 грудня 2010 року та звільнено із займаної посади 23 грудня 2010 року у зв`язку із завершенням закордонного відрядження.
7. Наказом Міністра закордонних справ України від 19 січня 2011 року № 69-oc "Про продовження відпустки та звільнення ОСОБА_1 ." позивачці було продовжено відпустку та змінено дату звільнення на 19 січня 2011 року.
8. Не погоджуючись із наказами від 16 грудня 2010 року № 3196-ос та від 19 січня 2011 року № 69-ос, позивачка звернулася до суду.
ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення
9. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 липня 2018 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 лютого 2019 року, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
10. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, керувався тим, що позивачку призначено на посаду виконуючого обов`язки керівника Торговельно-економічної місії в складі Посольства України в Канаді на час довготермінового відрядження, тому після закінчення строку цього відрядження позивачка підлягала звільненню з роботи в МЗС України.
IV. Провадження в суді касаційної інстанції
11. У касаційній скарзі позивачка, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати їхні рішення та прийняти нове, яким адміністративний позов задовольнити.
12. На обґрунтування вимог касаційної скарги позивачка зазначила, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкових висновків про те, що трудові відносини між нею та МЗС України мали строковий характер.
13. Позивачка також звертає увагу суду касаційної інстанції на те, що справу було розглянуто неповноважним складом суду. Як зазначає позивачка, за наслідками автоматизованого розподілу справу було передано на розгляд колегії суддів у складі трьох суддів. Водночас рішення в справі прийнято суддею одноособово. При цьому в матеріалах справи відсутні протоколи автоматизованого розподілу, якими б підтверджувався факт зміни складу суду та його підстави.
14. У відзиві на касаційну скаргу відповідач зазначив, що суди першої та апеляційної інстанцій повно та всебічно встановили обставини, що мають значення для розгляду справи, і правильно застосували норми матеріального та процесуального права до спірних правовідносин, у зв`язку з чим підстав для скасування оскаржуваних судових рішень немає.
15. 15 березня 2019 року касаційну скаргу за наслідками автоматизованого розподілу було передано на розгляд колегії суддів у складі: судді доповідача Білоуса О.В., суддів Желтобрюх І.Л., Стрелець Т.Г.
16. Ухвалою Верховного Суду від 20 березня 2019 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
17. Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду - від 05 червня 2019 року, у зв`язку зі зміною спеціалізації і введенням до іншої судової палати судді-доповідача в цій справі призначений повторний автоматизований розподіл указаної касаційної скарги.
18. За наслідками повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06 червня 2019 року касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів: судді-доповідачу Радишевській О.Р., суддям Кашпур О.В., Уханенку С.А.
19. Ухвалою Верховного Суду від 15 липня 2019 року касаційну скаргу в справі № 2а-9957/12/2670 прийнято до провадження.
V. Джерела права та акти їхнього застосування
20. Частинами першою та третьою статті 23 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) передбачено, що усі адміністративні справи в суді першої інстанції, крім випадків, встановлених цим Кодексом, розглядаються і вирішуються суддею одноособово.
21. Суддя для розгляду конкретної справи визначається в порядку, установленому частиною третьою статті 15-1 цього Кодексу.
22. Згідно з частиною третьою статті 15-1 КАС України (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) визначення судді або колегії суддів для розгляду конкретної справи здійснюється автоматизованою системою документообігу суду під час реєстрації відповідних документів за принципом вірогідності, який враховує кількість справ, що перебувають на розгляді у суддів, заборону брати участь у перегляді рішень для судді, який брав участь в ухваленні судового рішення, про перегляд якого ставиться питання, перебування суддів у відпустці, на лікарняному, у відрядженні та закінчення терміну повноважень.
23. Відповідно до частини першої статті 24 КАС України (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) адміністративні справи, предметом оскарження в яких є рішення, дії чи бездіяльність Кабінету Міністрів України, міністерства чи іншого центрального органу виконавчої влади, Національного банку України, їхньої посадової чи службової особи, виборчої комісії (комісії з референдуму), члена цієї комісії розглядаються і вирішуються в окружному адміністративному суді колегією у складі трьох суддів.
24. Частиною першою статті 26 КАС України (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) передбачено, що склад суду під час розгляду і вирішення адміністративної справи в суді однієї інстанції незмінний, крім випадків, установлених законом.
25. Відповідно до частини другої статті 26 КАС України (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) у разі неможливості продовження розгляду адміністративної справи одним із суддів до розгляду залучається інший суддя, який визначається в порядку, встановленому частиною третьою статті 15-1 цього Кодексу. Якщо нового суддю залучено під час судового розгляду, судовий розгляд адміністративної справи починається спочатку.
26. Законом України від 03 жовтня 2017 №2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" Кодекс адміністративного судочинства України викладено в новій редакції (чинна з 15 грудня 2017 року).
27. Відповідно до частини першої статті КАС України (у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року) усі адміністративні справи в суді першої інстанції, крім випадків, встановлених цим Кодексом, розглядаються і вирішуються суддею одноособово.
28. Частиною тринадцятою статті 31 КАС України (у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року) передбачено, що справа, розгляд якої розпочато одним суддею чи колегією суддів, повинна бути розглянута цим самим суддею чи колегією суддів, за винятком випадків, які унеможливлюють участь судді у розгляді справи, та інших випадків, визначених цим Кодексом.