ПОСТАНОВА
Іменем України
14 січня 2020 року
Київ
справа №802/884/15-а
адміністративне провадження №К/9901/29013/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Хохуляка В.В.,
суддів - Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Вінницької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління державної фіскальної служби у Вінницькій області на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 24.02.2016 (головуючий суддя - Драчук Т.О., судді: Загороднюк А.Г., Полотнянко Ю.П.) у справі № 802/884/15-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інноваційне впроваджувальне підприємство ІнноВінпром" до Вінницької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління державної фіскальної служби у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
встановив:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Інноваційне впроваджувальне підприємство ІнноВінпром" (далі - ТОВ "ІВП ІнноВінпром") звернулося до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Вінницької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління державної фіскальної служби у Вінницькій області (далі - Вінницька ОДПІ) від 22.12.2014 №0010382204.
Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 03.12.2015 в позові відмовлено. У прийнятті цієї постанови суд виходив з невідповідності спірної операції критеріям реальності та документального підтвердження.
Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 24.02.2016 рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове, яким позов задоволено з тих мотивів, що позивач документально підтвердив право на податковий кредит.
Не погодившись з висновками суду апеляційної інстанції, Вінницька ОДПІ оскаржила його у касаційному порядку.
У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 24.02.2016 та залишити в силі постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 03.12.2015.
В обґрунтування своїх вимог Вінницька ОДПІ посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права, зокрема, статей 198, 201 Податкового кодексу України.
Так, відповідач зазначає, що позивачем не підтверджено правомірність формування податкового кредиту за оспорюваною господарською операцією шляхом надання належним чином оформлених первинних документів, що свідчить про відсутність реального вчинення господарських операцій з отримання робіт та послуг від спірного постачальника та їх подальше використання в господарській діяльності.
Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Як з`ясовано судами попередніх інстанцій, Вінницькою ОДПІ проведено документальну позапланову невиїзну документальну перевірку ТОВ "ІВП ІнноВінпром" з питань достовірності нарахування податку на додану вартість по взаєморозрахунках із ПП КФ "Укрмельмаш" за серпень 2014 року.
За результатами проведеної перевірки складено акт від 05.12.2014 №139/02-28-22-05/31743529, в якому відображено висновок про порушення пунктів 198.1, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.2, статті 200, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, а саме - занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду з урахуванням залишку від`ємного значення попереднього звітного періоду (р.25) у загальній сумі 89167,00 грн. за серпень 2014 року з огляду на непідтвердження реального характеру здійснених господарських операцій.
На підставі названого акту перевірки, Вінницькою ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 22.12.2014 №0010382204., згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 89167,00 грн. за основним платежем та 22292,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.
Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
За правилами пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Згідно із статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Таким чином, підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей та послуг з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.