ПОСТАНОВА
Іменем України
14 січня 2020 року
Київ
справа №826/9337/16
адміністративне провадження №К/9901/39896/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Хохуляка В.В., суддів: Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Адверт.УА" на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 24.01.2017 (головуючий суддя Літвінова Н.М., судді: Ганечко О.М., Коротких А.Ю.) у справі №826/9337/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Адверт.УА" до Головного управління Державної фіскальної служби у м.Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
ВСТАНОВИВ:
ТОВ "Адверт.УА" звернулось до суду з позовом до ГУ ДФС у м.Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень 29.03.2016 №0001791404, №0001761404 та №0001801404.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.10.2016 адміністративний позов задоволено повністю.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 24.01.2017 рішення суду першої інстанції скасовано, ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, ТОВ "Адверт.УА" звернулось із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 24.01.2017 та залишити в силі постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.10.2016.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 14.02.2017 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "Адверт.УА" на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 24.01.2017 у справі №826/9337/16.
Відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) в редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017 №2147-VIII з Вищого адміністративного суду України до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду передано матеріали адміністративної справи №826/9337/16 згідно правил підпункту 4 частини першої Розділу VІІ Перехідних положень цього кодексу.
Згідно з частиною третьою статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Ухвалою Верховного Суду від 13.01.2012 матеріали справи прийнято до провадження та призначено справу до розгляду у попередньому судовому засіданні на 14.01.2020.
В обґрунтування своїх вимог ТОВ "Адверт.УА" зазначає, що приймаючи оскаржуване рішення, апеляційний суд дійшов помилкового висновку про відсутність реальності господарських операцій позивача з контрагентами. На думку позивача, судом апеляційної інстанції неповно з`ясовано обставини справи, які мають значення для правильного вирішення спору, неповно досліджено докази, а також судом невірно застосовано норми матеріального і процесуального права. На переконання позивача, судом безпідставно вказано, що надані первинні документи не свідчать про реальність здійснення господарських операцій. Позивач не погоджується з посиланнями суду на кримінальну справу щодо діяльності контрагентів, оскільки вважає, що законодавство не ставить у залежність виникнення у платника права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб`єктом господарювання.
Податковим органом подано заперечення на касаційну скаргу, де відповідач вказує, що вважає касаційну скаргу необґрунтованою та наголошує про беззаперечні докази здійснення фіктивної підприємницької діяльності.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, що на підставі направлень від 01.03.2015 №869/26-15-13-04-06, №870/26-15-13-04-06 та наказу від 26.02.2016 №1069, згідно з підпунктом 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Адверт.УА" з питання протиправності нарахування та сплати податку на додану вартість та податку на прибуток при проведенні фінансово-господарських операцій по взаємовідносинах з ТОВ "БТС Інвест" за період з 01.12.2014 по 31.12.2014, ТОВ "Салет" за період з 01.01.2015 по 31.01.2015, ТОВ "Профпідряд" за період з 01.02.2015 по 31.03.2015, ТОВ "Аніан" за період з 01.04.2015 по 30.04.2015, ТОВ "Ветавія" за період з 01.05.2015 по 31.05.2015 та ТОВ "Латель" за період з 01.07.2015 по 31.07.2015.
За наслідками перевірки встановлено порушення позивачем:
пунктів 138.1, 138.2 статті 138 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток за 2014 рік на суму 450968,00грн.;
підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 135.1 статті 135, пункту 137.1 статті 137 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток за 2015 рік на суму 1ʼ791ʼ602,00грн.;
пунктів 198.1, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 2ʼ428ʼ422,00грн., у тому числі за грудень 2014 року, січень-липень 2015 року, та завищення від`ємного значення на суму 63322,00грн.
За результатами перевірки контролюючими органом зроблено висновок про непідтвердження реальності проведених господарських операцій позивача з його контрагентами: з ТОВ "БТС Інвест", ТОВ "Салет", ТОВ "Профпідряд", ТОВ "Аніан", ТОВ "Ветавія" та ТОВ "Латель" та прийнято податкові повідомлення-рішення від 29.03.2016:
№0001761404, відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток на 3ʼ363ʼ855,00грн., в тому числі за основним платежем - 2ʼ242ʼ570,00грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1ʼ121ʼ285,00грн.;
№0001791404, відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 3ʼ642ʼ633,00грн., у тому числі за основним платежем - 2ʼ428ʼ422,00грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -1ʼ214ʼ211,00грн.;
№0001801404, відповідно до якого позивачу зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість за липень 2015 року у розмірі 63322,00грн.
Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся до суду з позовом про їх скасування.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що придбання позивачем у ТОВ "БТС Інвест", ТОВ "Салет", ТОВ "Профпідряд", ТОВ "Аніан", ТОВ "Ветавія" та ТОВ "Латель" робіт та послуг безпосередньо пов`язано з його господарською діяльністю, а здійснені господарські операції є реальними та підтверджуються необхідними документами. Такі висновки обґрунтовані тим, що права та обов`язки позивача як платника податків щодо формування власних податкових зобов`язань та сплати податків врегульовані нормами діючого податкового законодавства і не можуть залежати від фактичних обставин здійснення господарської діяльності та дотриманням вимог податкового законодавства його контрагентами. Товариством надано первинні документи, що підтверджують реальність господарських операцій.
Апеляційний суд скасував постанову суду першої інстанції. Відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний суд посилався на те, що первинні документи, які стали підставою для формування даних податкового обліку та виписані контрагентами, можуть вважатись належно оформленими та підписаними звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг. Також, суд вказував на те, що в матеріалах справи містяться відомості, згідно яких особи, які були засновниками підприємств-контрагентів позивача, самостійно підприємницьку діяльність не здійснювали, угод фінансового характеру не укладали, печаткою підприємства не користувались.
Верховний Суд, переглянувши постанову суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Положеннями пункту 14.1.36 ПК України передбачено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через відокремлені підрозділи, а також через будь - яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Відповідно до підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 ПК України витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, яких відбувається формах, здійснених для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталі (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником.
Згідно пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Пунктом 135.4 статті 135 ПК України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.
Згідно підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, вказані в акті перевірки порушення мотивовані неправомірним включенням до складу витрат та здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування вартості товарів/послуг по взаємовідносинам з ТОВ "БТС Інвест", ТОВ "Салет", ТОВ "Профпідряд", ТОВ "Аніан", ТОВ "Ветавія" та ТОВ "Латель", та безпідставним включенням до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість у зв`язку із непідтвердженням реальності господарських операцій, а саме:
згідно з отриманою податковою інформацією підприємства-постачальники не мають трудових та інших матеріальних ресурсів для здійснення господарської діяльності, позивачем не надано до перевірки документів, що підтверджують надання рекламних послуг;
згідно з ухвалою Богунського районного суду міста Житомира по справі №295/17662/15-к під час досудового розслідування встановлено, що на території міста Києва діє група осіб, яка використовуючи реквізити суб`єктів господарювання, в тому числі ТОВ "БТС Інвест", ТОВ "Ветавія" та ТОВ "Латель", здійснювала протиправну діяльність, спрямовану на надання послуг по незаконному формуванню податкового кредиту, підробку документів, створення транзитних підприємств для прикриття власної незаконної діяльності;
вироком Іванківського районного суду Київської області у справі №366/1623/15-к засуджено директора ТОВ "Салет" за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 205 Кримінального кодексу України;
вироком Печерського районного суду міста Києва у справі №366/1623/15-к засуджено директора ТОВ "Профпідряд" за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 205 Кримінального кодексу України;
згідно ухвали Подільського районного суду міста Києва у справі №758/5460/15-к під час досудового розслідування встановлено, що діючи на території міста Києва та Київської області, невстановлені особи здійснювали внесення неправдивих відомостей в документи для реєстрації ТОВ "Профпідряд" та ТОВ "Аніан" на ім`я підставних осіб без відому останніх, та подали їх до державного реєстратора.
Судами вказано, що на підтвердження виконання умов договору позивачем надано суду копії договорів, видаткових накладних, рахунків на оплату, податкових накладних, товарно-транспортних накладних.
Разом з тим, судом апеляційної інстанції констатовано, що надані позивачем первинні документи не відображають реального руху господарських операцій, на підставі яких ним сформовані дані податкового обліку.
Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи непідтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Згідно з пунктом 201.10 статті 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
З наведених законодавчих положень випливає, що умовами реалізації права платника на податковий кредит є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) та наявність первинних документів (зокрема, податкових накладних), оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства.
Разом з тим, наявність у покупця належним чином оформлених податкових накладних не є безумовною підставою для віднесення сум, визначених ними, до складу податкового кредиту, оскільки наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.
Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.