ПОСТАНОВА
Іменем України
14 січня 2020 року
Київ
справа №826/17820/14
адміністративне провадження №К/9901/26322/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Хохуляка В.В., суддів: Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м.Києві на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 28.01.2015 (суддя Літвінова А.В.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29.09.2016 (головуючий суддя Кучма А.Ю., судді: Аліменко В.О., Безименна Н.В.) у справі № 826/17820/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Техносистем" до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м.Києві про визнання дій протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення,
ВСТАНОВИВ:
ТОВ "Техносистем" звернулося до суду з позовом до ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м.Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 00011562205 від 20.08.2014.
Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 28.01.2015, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29.09.2016, позов задоволено.
Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м.Києві звернулась із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 28.01.2015, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29.09.2016 та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 20.12.2016 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м.Києві у справі №826/17820/14.
Відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) в редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017 №2147-VIII з Вищого адміністративного суду України до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду передано матеріали адміністративної справи №826/17820/14 згідно правил підпункту 4 частини першої Розділу VІІ Перехідних положень цього Кодексу.
Згідно з частиною третьою статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Ухвалою Верховного Суду від 13.01.2020 прийнято матеріали справи до провадження та призначено попередній розгляд справи на 14.01.2020.
У касаційній скарзі в обґрунтування своїх вимог податковий орган посилається на порушення позивачем Податкового кодексу України. Відповідач вказує, що в ході проведеної перевірки встановлено відсутність здійснення господарської діяльності позивача з його контрагентами, посилаючись на наявну податкову інформацію, зокрема, що вказана у акті Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП "Бекфаєр". У касаційній скарзі відповідач дублює висновки акту перевірки, доводи касаційної скарги є тотожними з аргументами заперечення на позов та апеляційної скарги.
Позивач правом подання заперечення на касаційну скаргу не скористався, що не перешкоджає касаційному розгляду справи.
Касаційний розгляд справи здійснюється в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 КАС України.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що посадовими особами податкового органу проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Техносистем" щодо взаємовідносин з ПП "Бекфаєр" за березень 2014 року.
Перевіркою встановлено порушення товариством пунктів 198.1, 198.4, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.2, 200.3 статті 200 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 43834,00грн.
За наслідками перевірки контролюючим органом складено акт від 07.08.2014 №1279/26-59-22-05/30726586 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 20.08.2014 №00011562205, яким позивачеві визначено грошове зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 54793,00грн., у тому числі: 43834,00грн. - основний платіж, 10959,00грн. - штрафні (фінансові) санкції.
Висновки щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства відповідачем зроблено з огляду на відсутність факту реальності господарських операцій між ТОВ "Техносистем" та його контрагентом ПП "Бекфаєр". На спростування реальності господарських операцій, здійснених ТОВ "Техносистем" та його контрагентом вказано на акт державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у Київській області від 27.06.2014 №299/22-03/38851463 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП "Бекфаєр" з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцями за період з 01.03.2014 по 31.03.2014".
Не погодившись прийнятим рішенням, ТОВ "Техносистем" звернулося до суду про його скасування.
Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 28.01.2015 адміністративний позов задоволено.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 11.03.2015 постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.01.2015 скасовано та ухвалено нову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 13.07.2016 постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 11.03.2015 скасовано та направлено справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Судом касаційної інстанції зауважено, що апеляційний суд, роблячи висновок про відсутність господарських операцій, безпідставно виходив із перевірки правильності складення документів рахунку-фактури та видаткової накладної. Водночас, відсутність у вказаних документах посади, імені, прізвища та по-батькові осіб, які їх підписали, може вказувати на недолік, який по суті не впливає на право платника відображати в податковому обліку наслідки реально здійснених операцій. Касаційний суд вказав, що як свідчать наявні у матеріалах справи копії видаткової, податкової та товарно-транспортних накладних, оборотно-сальдової відомості, поставка товару позивачу від ПП "БЕКФАЄР" відбулася 28.03.2014, а факт передачі робіт ТОВ "СБТ Сістемз Україна" по монтажу та налагодженню системи відео спостереження, із використанням придбаних у ПП "БЕКФАЄР" товарів, відбувався позивачем на підставі актів від 10.04.2014, а не актів від 19.02.2014, як помилково вказував суд апеляційної інстанції. З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції дійшов передчасного висновку про те, що придбаний позивачем у ПП "БЕКФАЄР" товар не міг використовуватися Товариством при виконанні зобов`язань перед ТОВ "СБТ Сістемз Україна. Вказані обставини та фактичні дані залишилися поза межами дослідження судом апеляційної інстанції.
За наслідками нового розгляду, ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29.09.2016 залишено без змін постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 28.01.2015.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про протиправність спірного податкового повідомлення-рішення. Суди посилались на те, що матеріалами справи підтверджено виконання сторонами правочинів, укладених між позивачем та контрагентом, контролюючим органом не доведено, що господарські зобов`язання не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені сторонами.
Верховний Суд, переглянувши постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Пунктом 75.1 статті 75 ПК України визначено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Положеннями пункту 14.1.36 ПК України передбачено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через відокремлені підрозділи, а також через будь - яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Відповідно до підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 ПК України витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, яких відбувається формах, здійснених для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталі (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником.
Згідно пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Пунктом 135.4 статті 135 ПК України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.
Згідно підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Із системного аналізу вказаних вище правових норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на формування податкового кредиту із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), та права на віднесення витрат по його придбанню до складу валових витрат, платник повинен мати податкові накладні, первинні бухгалтерські документи, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначені для використання у власній господарській діяльності. Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.
Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів для цілей ведення податкового обліку лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.