ПОСТАНОВА
Іменем України
14 січня 2020 року
Київ
справа №814/2804/14
адміністративне провадження №К/9901/26431/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Хохуляка В.В., суддів: Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,
розглянувши у судовому засіданні без повідомлення сторін касаційну скаргу Южноукраїнської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 15.01.2015 (суддя Марич Є.В.) та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 17.05.2016 (головуючий суддя Домусчі С.Д., судді: Коваль, М.П., Кравець О.О.) у справі №814/2804/14 за позовом Приватного підприємства "Струг" до Южноукраїнської об`єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток та з податку на додану вартість,
ВСТАНОВИВ:
ПП "Струг" звернулося до суду з позовом про визнання протиправним і недійсним з моменту прийняття податкових повідомлень-рішень Южноукраїнської ОДПІ ГУ ДФС у Миколаївській області від 27.02.2014 №0000132201, №0000122201.
Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 15.01.2015, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 17.05.2016, позов задоволено.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій Южноукраїнська ОДПІ ГУ ДФС у Миколаївській області звернулась з касаційною скаргою. У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 15.01.2015 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 17.05.2016 та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 29.06.2016 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Южноукраїнської ОДПІ ГУ ДФС у Миколаївській області у справі №814/2804/14.
Відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) в редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017 №2147-VIII з Вищого адміністративного суду України до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду передано матеріали адміністративної справи №814/2804/14 згідно правил підпункту 4 частини першої Розділу VІІ Перехідних положень цього Кодексу.
Згідно з частиною третьою статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Ухвалою Верховного Суду від 13.01.2020 прийнято матеріали справи до провадження та призначено справу до розгляду у судовому засіданні без повідомлення сторін на 14.01.2020.
У касаційній скарзі в обґрунтування своїх вимог відповідач зазначає, що контролюючим органом встановлено відсутність реальності здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами; позивачем не підтверджено правомірність включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту за оспорюваними господарськими операціями шляхом надання належним чином оформлених первинних документів. Відповідач посилається на відсутність у контрагентів необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності. Вказує, що в ході проведення перевірки зібрано інформацію та встановлено факти, з яких вбачається відсутність фактичного здійснення взаємовідносин між позивачем та його контрагентом, що свідчить про відсутність реального вчинення господарських операцій з отримання товарно-матеріальних цінностей від спірного постачальника та їх подальше використання в господарській діяльності. Відповідач стверджує, що обставини кримінального провадження вказують на фіктивність створення та діяльності юридичної особи-контрагента. Зокрема, відповідач наголошує про ненадання судами попередніх інстанцій належної правової оцінки обставинам справи щодо притягнення до кримінальної відповідальності за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого статтею 205 Кримінального кодексу України засновника ТОВ "Карбон-Юг" та звільнення від такої відповідальності за нереабілітуючих обставин, посилаючись на ухвалу Дніпровського районного суду м.Херсона від 03.10.2014. Крім того, відповідач звертає увагу на свідчення, надані засновником ТОВ "Карбон-Юг", що підтверджуються протоколом допиту.
У свою чергу, позивачем подані заперечення на касаційну скаргу, де підприємство вказує, що здійснення господарських операцій підтверджується належним чином оформленими первинними документами. Також, позивач наголошує, що кримінальне провадження стосовно посадових осіб ТОВ "Карбон-Юг" за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого статтею 212 Кримінального кодексу України закрито у зв`язку з відсутністю складу злочину, посилаючись на лист начальника слідчого управління фінансових розслідувань ГУ ДФС Херсонської області від 26.04.2016.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, у період з 05.02.2014 по 07.02.2014, на підставі наказу від 04.02.2014 №54 та підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78, пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України відповідач провів документальну позапланову невиїзну перевірку ПП "Струг" щодо правомірності формування податкового кредиту з ТОВ "Електромонтаж-Трейд" за листопад 2011 року, ТОВ "Транспортно-монтажна фірма "Транспосервіс ЛТД" за квітень 2012 року, ТОВ "Карбон-Юг" за січень 2013 року та формування витрат, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування за 4 квартал 2011 року, 2 квартал 2012 року та 1 квартал 2013 року.
За результатами перевірки складено акт від 08.02.2014 №5/14-09-22-01/32841807, яким зафіксовано порушення позивачем пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість на суму 122200грн., а також порушення підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток на суму 134610грн.
На підставі акту перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 27.02.2014:
№0000132201 про збільшення суми грошового зобов`язання ПП "Струг" з податку на додану вартість на загальну суму 183300грн.;
№0000122201 про збільшення суми грошового зобов`язання ПП "Струг" з податку на прибуток на загальну суму 201915грн.
Вважаючи вказані рішення контролюючого органу безпідставними, позивач звернувся з позовом до суду про їх скасування.
Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій посилались на те, що позивач належними та допустимими доказами довів реальність господарських операцій з контрагентами. На думку суду, первинні документи в повній мірі відображають зміст, обсяги та вартісні показники господарських операцій позивача. Натомість, відповідач не довів суду обґрунтованості висновку про не підтвердження реальності господарських операцій з контрагентами позивача, як це зазначено в акті перевірки.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами попередніх інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, з огляду на наступне.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Згідно пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Відповідно до пункту 185.1 статті 185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а)постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б)постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г)вивезення товарів за межі митної території України; е)постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.
З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.
Пунктом 187.1 статті 187 ПК України встановлено, що датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Згідно з пунктом 198.3 цієї статті ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
В силу вимог пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.
Водночас, статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.