ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 січня 2020 року
Київ
справа №807/915/17
адміністративне провадження №К/9901/22653/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Загороднюка А.Г.,
суддів - Єресько Л.О., Соколова В.М.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу прокуратури Закарпатської області на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2017 року (суддя Луцович М. М.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 23 жовтня 2017 року (судді: Затопічний І. І., Затолочна В. С., Матковська З. М.) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до прокуратури Закарпатської області про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у зв`язку із невиконанням судового рішення та стягнення моральної шкоди,
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування.
ОСОБА_1 (далі - позивачка, ОСОБА_1 ) звернулася до суду з позовом до прокуратури Закарпатської області про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у зв`язку з невиконанням судового рішення за період з 16 березня 2017 року по 31 липня 2017 року включно.
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачку звільнено з роботи на підставі наказу відповідача №114к від 19 лютого 2015 року на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України. Не погоджуючись із назначеним наказом позивачка звернулась до суду. Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 17 червня 2015 року (справа №807/528/15) в задоволенні позову було відмовлено. Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2015 року (справа №876/7593/15) скасовано постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 17 червня 2015 року та прийнято нову постанову, якою позовну заяву позивачки задоволено частково, а саме: визнано протиправними дії відповідача, скасовано наказ за №114к від 19 лютого 2015 року, зобов`язано відповідача вирішити питання щодо призначення позивачки на рівнозначній посаді та стягнено з відповідача на корить позивачки середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 19 лютого 2015 року по 14 грудня 2015 року в розмірі 61072,11 грн. Рішення Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2015 року (справа №876/7593/15), в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 19 лютого 2015 року по 14 грудня 2015 року в розмірі 61072,11 грн, виконано відповідачем. Однак, відповідачем не було виконано рішення Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2015 року в частині вирішення питання щодо призначення позивачки на рівнозначну посаду, чим порушено право позивачки на отримання заробітку за час вимушеного прогулу не нижче ніж встановлено законом. Крім цього, 06 жовтня 2016 року позивачка подала аналогічний позов до Закарпатського окружного адміністративного суду про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у зв`язку з невиконанням судового рішення за строк з 20 липня 2016 року і до 06 жовтня 2016 року (справа №807/1449/16). В подальшому позивачка збільшила позовні вимоги по 15 березня 2017 року. Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 05 квітня 2017 року (залишена в силі ухвалою Львівського апеляційного суду від 12 липня 2017 року) позовні вимоги позивачки задоволені частково.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій.
Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 23 жовтня 2017 року позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з прокуратури Закарпатської області середній заробіток за час вимушеного прогулу з 16 березня 2017 року до 31 липня 2017 року в розмірі 28068,28 грн за виключенням податків і зборів. Стягнуто з прокуратури Закарпатської області на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати з надання правової допомоги в розмірі 3200,00 грн, відповідно до задоволеної частини позовних вимог. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Рішення судів попередніх інстанцій мотивовані тим, що рішення Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2015 року (справа №876/7593/15), в частині зобов`язання відповідача вирішити питання щодо призначення позивача на рівнозначну посаду, не виконано відповідачем. Тому, враховуючи викладені обставини, а також наведені норми чинного законодавства України, суди дійшли висновку, що відповідач зобов`язаний виплатити ОСОБА_1, середній заробіток за час затримки виконання постанови суду по справі №807/528/15. Суди дійшли висновку про відмову в задоволенні вимог позивачки щодо стягнення моральної шкоди, оскільки позивачкою не доведено наявність передбачених статтями 23, 1167 Цивільного кодексу України обставин і підстав, які зумовлюють наявність моральної шкоди. Зокрема, не надано суду жодних доказів з приводу того, в чому полягає моральна шкода, яка, на думку позивачки, нанесена їй діями відповідача, а також не надано доказів в обґрунтування розміру заявленої до відшкодування моральної шкоди.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги.
У касаційній скарзі скаржник вказує на порушення судом попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить оскаржувані рішення скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
На переконання скаржника, суди попередніх інстанцій, задовольняючи позов ОСОБА_1 та визнаючи факт затримки виконання рішення суду щодо зобов`язання відповідача вирішити питання щодо її призначення на рівнозначній посаді доведеним, оцінював дії лише регіональної прокуратури (прокуратури Закарпатської області) і не врахував, що призначення на посаду державного службовця у місцевих прокуратурах віднесено до повноважень саме керівника такої прокуратури.
Скаржник зазначає, що прийняттю конкретного рішення про призначення ОСОБА_1 на рівнозначну посаду державного службовця перешкоджає відсутність волевиявлення самої позивачки (стягувача) - ОСОБА_1 та її нез`явлення на неодноразові запрошення до Ужгородської місцевої прокуратури та до прокуратури області з метою вирішення питань, пов`язаних з виконанням рішення суду.
Позиція інших учасників справи.
Заперечення на касаційну скаргу від позивача до суду не надходили, що не перешкоджає розгляду справи по суті.
Від позивачки та інших учасників справи не надходило клопотань про розгляд справи за їх участю.
Рух касаційної скарги.
Ухвалою Верховного Суду від 16 листопада 2017 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою прокуратури Закарпатської області на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 23 жовтня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до прокуратури Закарпатської області про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у зв`язку із невиконанням судового рішення та стягнення моральної шкоди.
Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду, касаційне провадження №К/9901/22653/18 (адміністративна справа №807/915/17) визначено колегію суддів Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду для розгляду даної касаційної скарги у наступному складі: судді - доповідача - Білоуса О. В., суддів: Шарапи В. М., Желтобрюх І. Л.
Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 30 травня 2019 року № 537/0/78-19 призначено повторний автоматизований розподіл, у зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача Білоуса О. В.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено наступний склад суду: судді - доповідача Загороднюка А. Г., суддів: Єресько Л. О., Соколова В. М.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 15 січня 2020 року зазначену адміністративну справу призначив до розгляду.
Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи.
Згідно наказу відповідача за №114к від 19 лютого 2015 року позивачку звільнено з роботи на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України.
Даний наказ за №114к від 19 лютого 2015 року оскаржений позивачкою до Закарпатського окружного адміністративного суду. Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 17 червня 2015 року (справа №807/528/15) в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2015 року (справа №876/7593/15) скасовано постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 17 червня 2015 року та прийнято нову постанову, якою позовну заяву задоволено частково.
Зокрема, визнано протиправними дії відповідача, скасовано наказ за №114к від 19 лютого 2015 року, зобов`язано відповідача вирішити питання щодо призначення позивача на рівнозначній посаді та стягнено з відповідача на корить позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 19 лютого 2015 року по 14 грудня 2015 року в розмірі 61072,11 грн.
Постановою старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кошкером І. А. від 22 лютого 2016 року відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа №807/528/15, виданого Закарпатським окружним адміністративним судом 02 лютого 2016року.
Рішення в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 19 лютого 2015 року по 14 грудня 2015 року - виконано.
Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2016 року адміністративний позов задоволено частково. Стягнуто з Прокуратури Закарпатської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 14 грудня 2015 року до 19 липня 2016 року в розмірі 36 015,50 грн.
Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 15 грудня 2016 року (справа №876/8907/16) апеляційну скаргу Прокуратури Закарпатської області залишено без задоволення, а постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2016 року у справі 807/909/16 - без змін.
Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 05 квітня 2017 року позов ОСОБА_1 - задоволено частково. Стягнуто з прокуратури Закарпатської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 20 липня 2016 року до 15 березня 2017 року в розмірі 50644,94 грн за виключенням податків і зборів; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Релевантні джерела права й акти їх застосування (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до частина 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частина шоста статті 43 Конституції України гарантує громадянам захист від незаконного звільнення.
У силу статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди захищається законом.
Відповідно до статті 235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.
За правилами частини другої статті 235 КЗпП України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.