ПОСТАНОВА
Іменем України
16 січня 2020 року
Київ
справа №240/3006/19
адміністративне провадження №К/9901/25334/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Желєзного І.В.,
суддів: Берназюка Я.О., Коваленко Н.В.,
розглянувши у письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу № 240/3006/19
за позовом ОСОБА_1
до Міністерства оборони України,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Житомирський обласний військовий комісаріат
про визнання протиправним рішення, зобов`язання нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу,
за касаційною скаргою Міністерства оборони України на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Іваненко Т.В., Сторчака В.Ю., Граб Л.С. від 24 липня 2019 року,
В С Т А Н О В И В :
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
В березні 2019 року ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства оборони України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Житомирський обласний військовий комісаріат, в якому просив:
- визнати протиправним і скасувати рішення Міністерства оборони України про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги як особі з інвалідністю ІІ групи з 23 серпня 2017 року внаслідок поранення, контузії, захворювання, які пов`язані з виконанням обов`язків військової служби під час перебування в країнах, де велись бойові дії, оформлене протоколом засідання Комісії з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності осіб, звільнених з військової служби від 23 березня 2018 року №31;
- зобов`язати відповідача призначити, нарахувати та виплатити йому одноразову грошову допомогу у розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 01 січня календарного року як особі з інвалідністю ІІ групи з 23 серпня 2017 року, внаслідок поранення, контузії, захворювання, які пов`язані з виконанням обов`язків військової служби під час перебування в країнах, де велись бойові дії відповідно до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975 (надалі - Порядок №975) з урахуванням попередніх виплат.
Обґрунтовуючи позовні вимоги зазначав, що має право на отримання одноразової грошової допомоги у розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 01 січня календарного року у зв`язку із встановленням інвалідності ІІ групи, однак відповідач протиправно відмовив у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 06 травня 2019 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що рішення Міністерства оборони України про відмову у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги, оформлене Протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 23 березня 2017 року №31, винесене з дотриманням частини другої статті 19 Конституції України та відповідає вимогам частини другої статті 2 КАС України.
Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 24 липня 2019 року рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 06 травня 2019 року суду скасовано, адміністративний позов задоволено.
Задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивач отримав поранення та захворювання, які пов`язані з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, та має право на отримання одноразової грошової допомоги згідно зі статтею 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, Міністерство оборони України звернулось з касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просить скасувати постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 24 липня 2019 року як таку, що ухвалена з неправильним застосуванням норм матеріального права, і залишити в силі рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 06 травня 2019 року.
ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Касаційну скаргу подано до суду 03 вересня 2019 року.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03 вересня 2019 року для розгляду цієї справи визначено склад колегії суддів, суддею-доповідачем визначено суддю Желєзного І.В., суддів Берназюка Я.О. та Коваленко Н.В.
Ухвалою Верховного Суду від 14 листопада 2019 року відкрито касаційне провадження у справі № 240/3006/19, витребувано матеріали справи.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Під час розгляду справи судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач проходив строкову військову службу в період з 24 листопада 1986 року по 18 грудня 1988 року, з якого в період з 10 грудня 1987 року до 17 грудня 1988 року проходив військову службу на території Демократичної Республіки Афганістан, де в період з квітня 1978 року по грудень 1989 року велися бойові дії.
Відповідно до акта судово-медичного дослідження (обстеження) від 28 березня 2014 №676 ОСОБА_1 під час участі в бойових діях на території Республіки Афганістан отримано осколкові поранення (наявні у позивача рубці є наслідком осколочного поранення отриманого у травні 1988 року).
При первинному огляді позивачу встановлено III групу інвалідності з 25 квітня 2014 року, що підтверджується довідкою Житомирської обласної МСЕК №2 від 07 травня 2014 року, серія 10 ААВ №830373, у зв`язку з чим ОСОБА_1 було виплачено одноразову грошову допомогу у розмірі 182700,00 грн.
Згідно з довідкою до акта огляду медико-соціальної експертної комісії від 06 вересня 2017 року серії 12 ААА №782976 ОСОБА_1 при повторному огляді встановлено довічно з 23 серпня 2017 року ІІ групу інвалідності, що пов`язана з виконанням обов`язків військової служби в країнах, де велись бойові дії.
У зв`язку з встановленням позивачу з 23 серпня 2017 року ІІ групи інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби, останній звертався із заявою про призначення та виплату одноразової грошової допомоги.
Згідно з рішенням комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, викладеного у протоколі від 23 березня 2018 року №31, позивачу відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги через відсутність правових підстав для виплати. Вказано, що згідно з абзацом другим пункту 4 статті 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та пунктом 8 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975, у разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв`язку із змінами, що відбулися, не здійснюється. Позивачу групу інвалідності змінено у понад дворічний термін. Допомога у зв`язку з встановленням ІІІ групи інвалідності виплачена у сумі 182700,00 грн.
Вважаючи, що його права та законні інтереси порушені, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Касаційну скаргу Міністерство оборони України обґрунтовує тим, що судом апеляційної інстанції незаконно, з порушенням норм матеріального права задоволено позовні вимоги.
Скаржник наголошує, що станом на момент встановлення позивачу ІІ групи інвалідності діяла редакція статті 16 Закону "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", яка передбачала виплату такої допомоги у разі інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби, залежно від ступеня втрати працездатності. Відтак, для позивача як для особи, яка проходила строкову військову службу та отримала інвалідність, отримання одноразової грошової допомоги пов`язується з настанням інвалідності або безпосередньо під час проходження військової служби, або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби. Крім того, зміна групи інвалідності позивачу мала місце протягом понад дворічного терміну після її первинного встановлення, що є підставою для відмови у виплаті йому одноразової грошової допомоги відповідно до абзацу 2 частини четвертої статті 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей". Також скаржник вказує на те, що пунктом 11 Порядку № 975 передбачено, що особи, яким виплачується одноразова грошова допомога в разі настання інвалідності, мають подати до уповноваженого органу (відповідного військового комісаріату) визначені цим пунктом документи, серед яких має бути також документ, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов`язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння. Міністерство оборони України зазначає, що позивачем такі документи не надавалися, у зв`язку з чим у відповідача були відсутні правові підстави для прийняття рішення про призначення одноразової грошової допомоги.
Від позивача відзиву або заперечень на касаційну скаргу Міністерства оборони України не надходило, що відповідно до статті 338 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України) не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій.