Постанова
Іменем України
09 січня 2020 року
м. Київ
справа № 446/1643/14-ц
провадження № 61-42764ск18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Висоцької В. С.,
суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивач за первісним позовом та відповідач за зустрічним позовом - ОСОБА_1,
відповідач за первісним позовом та позивач за зустрічним позовом - ОСОБА_2,
відповідач за первісним позовом - Новояричівська селищна рада,
треті особи за первісним позовом: Реєстраційна служба Кам`янка-Бузького районного управління юстиції, Відділ Держземагенства у Кам`янка-Бузькому районі Львівської області,
третя особа за зустрічним позовом - Кам`янка-Бузька державна нотаріальна контора,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на рішення Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області від 30 серпня 2017 року та постанову Апеляційного суду Львівської області від 27 червня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Новояричівської селищної ради Кам`янка-Бузького району Львівської області, треті особи: Реєстраційна служба Кам`янка-Бузького району Львівської області, Відділ Держземагенства у Кам`янка-Бузькому районі Львівської області, про визнання недійсним рішення, державного акту на землю і скасування реєстрації права власності та за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа - Кам`янка-Бузька державна нотаріальна контора, про визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину, скасування реєстрації права власності та визнання права на спадкове майно,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2014 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, Новояричівської селищної ради Кам`янка-Бузького району Львівської області про визнання недійсним рішення, державного акту на землю і скасування реєстрації права власності, посилаючись на те, що їй на підставі свідоцтва про право на спадщину від 02 червня 2000 року після смерті її тітки ОСОБА_3 належить на праві власності 1/2 частина житлового будинку АДРЕСА_1 . Іншим власником 1/2 частини цього будинку на момент отримання нею спадщини був чоловік тітки - ОСОБА_4 24 вересня 2008 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 укладено договір довічного утримання, на підставі якого ОСОБА_2 після смерті ОСОБА_4 став співвласником 1/2 частини будинку. Частки в будинку не виділені, вхід один, а сарай, погріб, вбиральня та господарські споруди перебувають у спільному користуванні співвласників. Будинки № НОМЕР_3 та № НОМЕР_4 знаходяться на одному заасфальтованому подвір`ї, а земельна ділянка, на якій розташована вбиральня та город, має площу 0,1190 га.
У квітні 2014 року вона випадково дізналася, що ОСОБА_2 на підставі рішення суду від 16 жовтня 2012 року набув у власність в порядку спадкування після смерті ОСОБА_4 вищевказану земельну ділянку. Вважає, що виданий на ім`я ОСОБА_4 державний акт є недійсним, оскільки на час його видачі останній помер, а відповідно не набув права власності. Державний акт виданий із порушенням Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів, так як немає двох примірників державного акту, його підписав не голова, а інша особа. Державною інспекцією сільського господарства у Львівській області надано висновок, де зазначено про порушення вимог чинного законодавства при прийнятті рішень селищною радою щодо приватизації земельної ділянки ОСОБА_4, а саме те, що спірна земельна ділянка була передана із порушення цільового призначення та без розроблення проекту відведення, а представлена технічна документація не могла бути підставою для затвердження селищною радою, так як угода в такій документації відсутня, а дата її передачі вказана після прийняття рішення селищною радою. Зазначає, що у виписках із спірних рішень селищної ради є розбіжності, довідка про користування ОСОБА_4 земельною ділянкою не містить дати видачі, на акті прийому-передачі межових знаків немає підпису ОСОБА_4, а заява на оформлення та видачу державного акта підписана не ОСОБА_4 а іншою особою. Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просила: визнати недійсним та скасувати рішення Новояричівської селищної ради 26 сесії 5 скликання від 22 жовтня 2009 року № 7 та рішення Новояричівської селищної ради 27 сесії 5 скликання від 07 грудня 2009 року № 4 про передачу земельної ділянки площею 0,1190 га у власність ОСОБА_5 для ведення особистого селянського господарства; визнати недійсним та скасувати державний акт серії ЯК № 825250 на земельну ділянку площею 0,119 га, кадастровий номер 4622155600:01:002:0257 на ім`я ОСОБА_5 ; скасувати державну реєстрацію земельної ділянки кадастровий номер 4622155600:01:002:0257; скасувати рішення від 23 вересня 2013 року індексний номер 6139266 про державну реєстрацію прав на земельну ділянку кадастровий номер 4622155600:01:002:0257 за власником ОСОБА_2, прийняте реєстраційною службою Кам`янка-Бузького районного управління юстиції Львівської області.
У квітні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1, про визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину, скасування реєстрації права власності та визнання права на спадкове майно, посилаючись на те, що 08 червня 1957 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 було зареєстровано шлюб. За час шлюбу вони набули у власність будинок АДРЕСА_1 . У вказаному будинку ОСОБА_4 був зареєстрований з 16 серпня 1983 року. 26 січня 1991 року ОСОБА_3 на випадок своєї смерті склала заповіт, згідно з яким заповіла своєму чоловіку ОСОБА_4 та ОСОБА_1 в рівних частинах, а у разі скорішої смерті від неї чоловіка - племінниці ОСОБА_1 належний їй будинок. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла. Із заявами про прийняття спадщини до державного нотаріуса звернулися ОСОБА_1. і ОСОБА_4, тому вони успадкували по 1/2 частині належного спадкодавцю майна, а саме 1/2 частину будинку. Вважав, що державний нотаріус безпідставно 02 червня 2000 року видала ОСОБА_1 свідоцтво про право на спадщину на 1/2 частину спадкового майна, оскільки ОСОБА_4 просив видати йому свідоцтво на частку у спільному майні подружжя. З урахуванням права ОСОБА_4 на обов`язкову частку, яка повинна становити не менше 2/3 частини, яка б належала йому за законом, то він повинен був успадкувати 5/6 частин спірного будинку, а ОСОБА_1 - 1/6 частину. Враховуючи викладене, ОСОБА_2 просив визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом, видане 02 червня 2000 року державним нотаріусом Кам`янка-Бузької нотаріальної контори Капуш І. М. на ім`я ОСОБА_1 в частині спадкового майна 2/6 частин житлового будинку з приналежними до нього будівлями і спорудами, який знаходиться у АДРЕСА_1 "; скасувати реєстрацію права власності 2/6 частини житлового будинку АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 ; визнати за ОСОБА_2 право власності на спадкове майно після смерті ОСОБА_4 за заповітом, посвідченим 06 листопада 2001 року секретарем виконкому Новояричівської селищної ради Балабух В. О. - 1/3 частину житлового будинку АДРЕСА_1 із приналежними до нього будівлями і спорудами.
Ухвалою Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області від 18 жовтня 2016 року вказані позовні заяви були об`єднані в одне провадження.
Короткий зміст рішення суду першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області від 30 серпня 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано недійсним Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯК № 825250, виданий ОСОБА_4 на земельну ділянку загальною площею 0,1190 га із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на АДРЕСА_1 . У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. Позов ОСОБА_2 задоволено частково. Визнано недійсним Свідоцтво про право на спадщину за заповітом, видане 02 червня 2000 року державним нотаріусом Кам`янка-Бузької державної нотаріальної контори Капуш І. М. та зареєстроване в реєстрі за № 1666 на ім`я ОСОБА_1 як спадкоємця ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в частині 1/4 частини спадкового майна. Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/4 частину житлового будинку АДРЕСА_1 з приналежними до нього будівлями та спорудами, в порядку спадкування після смерті ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Задовольняючи частково позов ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив з того, що державний акт ЯК № 825250 на земельну ділянку площею 0,1190 га в АДРЕСА_1 виданий 28 лютого 2012 року на померлу особу так як ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Задовольняючи частково позов ОСОБА_2 місцевий суд виходив з того, що ОСОБА_4 прийняв спадщину після смерті своєї дружини ОСОБА_3 шляхом фактичного вступу в управління та володіння спадковим майном, а ОСОБА_1 прийняла спадщину після смерті ОСОБА_3 шляхом подачі нотаріусу заяви про прийняття спадщини. Оскільки будинок АДРЕСА_1 належав подружжю ОСОБА_4 та ОСОБА_3 на праві спільної сумісної власності, то спадкова маса, яка залишилася після смерті ОСОБА_3 складає 1/2 частину, і тому такий розмір частки будинку повинен бути розподілений між спадкоємцями відповідно до умов заповіту. Враховуючи умови заповіту, за якими заповідач ОСОБА_3 заповіла своїм спадкоємцям ОСОБА_1 та ОСОБА_4 у рівних частинах належне їй спадкове майно, місцевий суд вважав, що кожен з них повинен був отримати по 1/4 частині спірного будинку. Заповіт ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 є нікчемний в силу частини другої статті 1307 ЦК України, оскільки стосується того ж спадкового майна, яке зазначено у спадковому договорі, укладеному між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 24 вересня 2008 року.
Судовим рішенням від 16 жовтня 2012 року визнано за ОСОБА_2 право власності на спадкове майно як спадкоємця четвертої черги після смерті ОСОБА_4 , отже місцевий суд дійшов висновку, що при спадкуванні іншої частини спадкового майна ОСОБА_4 спадкоємець ОСОБА_2 є також спадкоємцем четвертої черги за законом. У зв`язку з тим, що ОСОБА_4 мав право на 1/4 частину спадкового майна після смерті ОСОБА_3, так як спадщину прийняв, і таке право незаконно перейшло до ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину від 02 червня 2000 року, тому до його спадкоємця також перейшло таке право і не припинилося із його смертю.
Постановою Апеляційного суду Львівської області від 27 червня 2018 року апеляційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області від 30 серпня 2017 року в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1, ОСОБА_2 та в частині розподілу судових витрат між сторонами скасовано.
У задоволенні позовної вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Новояричівської селищної ради Кам`янка-Бузького району про визнання недійсним Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯК № 825250, виданого ОСОБА_4 на земельну ділянку загальною площею 0,1190 га, із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на АДРЕСА_1 відмовлено.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого 02 червня 2000 року державним нотаріусом Кам`янка-Бузької державної нотаріальної контори Капуш І. М. та зареєстрованого в реєстрі за № 1666, на ім`я ОСОБА_1, як спадкоємцю ОСОБА_3 (померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ), в частині 1/4 частини спадкового майна; визнання за ОСОБА_2 права власності на 1/4 частину житлового будинку АДРЕСА_1 з приналежними до нього будівлями та спорудами, в порядку спадкування після смерті ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 відмовлено. В решті рішення місцевого суду залишено без змін.
Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що оспорюваними рішеннями Новояричівської селищної ради від 22 жовтня 2009 року № 7 та від 07 грудня 2009 року № 4 не порушуються права ОСОБА_1 , тому суд першої інстанції правильно відмовив у задоволенні її позову в цій частині. Державний акт серії ЯК № 825250 на земельну ділянку площею 0,1190 га в АДРЕСА_1 видано після смерті ОСОБА_4 заінтересованим особам не є підставою для визнання його недійсним та скасування, оскільки такий виданий уповноваженим на це органом в межах своєї компетенції, не стосується ОСОБА_1 і не порушує її прав та інтересів. Притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_6, та ОСОБА_7 за складання та використання довіреності на вчинення дій від імені ОСОБА_4 також не може бути підставою для визнання недійсним державного акту серії ЯК № 825250.
Апеляційний суд також вказував, що за життя ОСОБА_4 не оскаржував свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 02 червня 2000 року за яким ОСОБА_1 успадкувала 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1 після смерті ОСОБА_3 і не ставив питання про визнання за ним додатково права власності на 1/4 чи 2/6 частин у спірному будинку, а також не звертався до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 за заповітом від 26 січня 1991 року, отже, ОСОБА_4 погодився на 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1 та на інші частки у даному житловому будинку не претендував.
Короткий зміст вимог касаційних скарг
21 серпня 2018 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області від 30 серпня 2017 року та постанову Апеляційного суду Львівської області від 27 червня 2018 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції в частині часткового задоволення його позову про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданим 02 серпня 2000 року державним нотаріусом Кам`янка-Бузької державної нотаріальної контори Капуш І. М. на ім`я ОСОБА_1 в частині 1/4 спадкового майна, визнання за ним права власності на 1/4 частину спірного житлового будинку в порядку спадкування після смерті ОСОБА_4 та постанову апеляційного суду в частині скасування рішення місцевого суду про часткове задоволення та відмову в задоволенні його позову і ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.
22 серпня 2018 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області від 30 серпня 2017 року та постанову Апеляційного суду Львівської області від 27 червня 2018 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати рішення судів попередніх інстанцій в частині відмови у задоволенні її позову про визнання недійсними рішень Новояричівської селищної ради від 22 жовтня 2009 року № 7 та від 07 грудня 2009 року № 4 і ухвалити в цій частині нове рішення про їх задоволення. Скасувати постанову апеляційного суду в частині скасування рішення суду першої інстанції про задоволення її позову про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку і залишити в цій частині рішення місцевого суду в силі. В решті рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін.
Доводи осіб, які подали касаційні скарги
Касаційна скарга ОСОБА_2 мотивована тим, що поза увагою судів було залишено те, що ОСОБА_4 на час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_8 володів на праві приватної власності 1/2 ідеальною частиною спірного будинку та постійно був зареєстрований і проживав у ньому, а тому вчинив дії, які свідчать про прийняття спадщини - фактично вступив в управління та володіння спадковим майном - іншою 1/2 частиною. Доводом касаційної скарги є також те, що ОСОБА_4 мав право на обов`язкову частку - не менше 2/3 частки, яка належала б йому за законом. Таким чином йому повинна належати частка в розмірі 2/3 від успадкованих 1/2 після смерті ОСОБА_3 .
На думку заявника, заява ОСОБА_4 про прийняття спадщини після смерті дружини від 16 листопада 1999 року та відмова від належної йому обов`язкової частини спадщини не може братися до уваги, адже вона була подана поза встановленим законом шестимісячним строком. Висновки суду про те, що ОСОБА_4 погодився на те, що йому належить на праві власності лише 1/2 частка спірного житлового будинку є безпідставними, оскільки із заявою про прийняття спадщини після смерті дружини за заповітом він не звертався.
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що спірна земельна ділянка виділялась ОСОБА_4 та має поштову адресу спільну з спірним будинком, а тому попри її цільове призначення - для особистого селянського господарства не може використовуватися як така, адже в якості такої не перебувала, а її цільове призначення може бути лише для обслуговування житлового будинку. Таким чином вважає, що вона також набула право на користування спірною земельною ділянкою.
Крім того зазначає, що спірна земельна ділянка з точки "А" до точки "Б" межує із землею ОСОБА_4 на якій розташований будинок, що належав ОСОБА_4, та ОСОБА_1 в рівних частках.
ОСОБА_1 вважає, що рішення Новояричівської селищної ради від 22 жовтня 2009 року № 7 та від 07 грудня 2009 року № 4 є незаконними і підлягають обов`язковому скасуванню також з тієї підстави, що Новояричівська селищна рада не заперечувала проти її позову.
Доводом касаційної скарги ОСОБА_9 є також те, що суд апеляційної інстанції неправомірно скасував рішення місцевого суду в частині визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, адже, на її думку, спірний акт після смерті ОСОБА_4 не міг бути виданий.
Узагальнені доводи осіб, які подали відзиви на касаційні скарги
У липні 2019 рокудо Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 від ОСОБА_2 в якому останній просить залишити касаційну скаргу без задоволення, посилаючись на її необґрунтованість, а оскаржувані судові рішення в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 залишити без змін. Вказує на те, що суди першої та апеляційної інстанції дійшли до правильних висновків про відмову у задоволенні позову, адже спірна земельна ділянка є землею для ведення особистого селянського господарства, земельною ділянкою для обслуговування житлового будинку вона ніколи не була. Жодних доказів щодо іншого її цільового призначення не надано.
У липні 2019 рокудо Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_2 від ОСОБА_1 в яких остання просить залишити касаційну скаргу ОСОБА_2 без задоволення, посилаючись на її необґрунтованість, а оскаржувані судові рішення в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_2 залишити без змін. Вказує на те, що суди першої та апеляційної інстанції дійшли до правильних висновків про відмову у задоволенні його позову.
Рух справи в суді касаційної інстанції.
Ухвалою Верховного Суду від 20 червня 2019 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області.
Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 18 грудня 2019 року справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження колегією в складі п`яти суддів.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Судами встановлено, що ОСОБА_4 перебував у шлюбі з ОСОБА_10 з 08 червня 1957 року, що підтверджується свідоцтвом про їх одруження серії НОМЕР_1 від 08 червня 1957 року.
Згідно свідоцтва про право особистої власності на житловий будинок від 20 липня 1985 року ОСОБА_3 на праві власності належав будинок АДРЕСА_1 .
26 січня 1991 року ОСОБА_3 на випадок своєї смерті склала заповіт, який посвідчений державним нотаріусом Кам`янка-Бузького району, і відповідно до якого вона заповіла належний їй житловий будинок із всіма господарськими будівлями, що знаходиться в АДРЕСА_1, своєму чоловікові ОСОБА_4 та племінниці ОСОБА_1 в рівних частинах, а в разі скорішої смерті від неї чоловіка ОСОБА_4, заповіла племінниці ОСОБА_1
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла, що підтверджується свідоцтвом про її смерть серії НОМЕР_2 від 08 травня1999 року.
27 вересня 1999 року до державного нотаріуса звернулася ОСОБА_1 із заявою про прийняття спадщини та видачу їй свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_3 . Одночасно вказала, що іншим спадкоємцем є чоловік померлої - ОСОБА_4
16 листопада 1999 року до державного нотаріуса надійшла заява ОСОБА_4 про прийняття спадщини та видачу свідоцтва про право на спадщину, в якій він зазначив, що спадщину після смерті дружини ОСОБА_3 він прийняв, прописаний у спадковому будинку, вказав про наявність іншого спадкоємця - ОСОБА_1, та одночасно просив видати йому свідоцтво про право власності за статтею 22 Кодексу про шлюб та сім`ю України. Від належної йому частки спадщини за статтею 535 ЦК УРСР (обов`язкова частка) відмовився і просив оформити цю частку на ОСОБА_1
02 червня 2000 року державним нотаріусом Кам`янка-Бузької державної нотаріальної контори видано два свідоцтва про право на спадщину, зокрема: на ім`я ОСОБА_1 видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом на половину спадкового майна - житлового будинку з приналежними до нього будівлями та спорудами АДРЕСА_1 . На підставі цього свідоцтва про право на спадщину, за ОСОБА_1 було зареєстровано право власності на половину вказаного будинку, що підтверджується Реєстраційним посвідченням виданим 26 червня 2000 року Червоноградським МБТІ; на ім`я ОСОБА_4 видано свідоцтво про право власності, згідно статті 22 Кодексу про шлюб та сім`ю України на 1/2 частку у спільному майні набутому подружжям - житлового будинку з приналежними до нього будівлями та спорудами АДРЕСА_1 . На підставі цього свідоцтва про право на спадщину, за ОСОБА_4, було зареєстровано право власності на половину вказаного будинку, що підтверджується Реєстраційним посвідченням виданим 26 червня 2000 року Червоноградським МБТІ.
18 березня 2014 року державним нотаріусом Львівського державного нотаріального архіву було видано дублікат свідоцтва про право на спадщину за заповітом на ім`я ОСОБА_1, а 31 березня 2014 року ОСОБА_1 зареєструвала в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно своє право власності на 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1 .
За життя ОСОБА_4 складав заповіти, а саме: 04 лютого 2000 року на ім`я ОСОБА_1, яким заповів 1/2 власного житлового будинку з хатнім майном та господарськими спорудами за адресою: АДРЕСА_1 ; 06 листопада 2001року ОСОБА_4 склав заповіт, яким належну йому на праві особистої власності частину житлового будинку АДРЕСА_1 та господарські споруди заповів ОСОБА_2
24 вересня 2008 року ОСОБА_4 та ОСОБА_2 уклали спадковий договір, за умовами якого він передає після своєї смерті у власність ОСОБА_2 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1 . Договір посвідчено приватним нотаріусом Робак Л. А. та зареєстровано в реєстрі за № 2945.
05 серпня 2008 року Новояричівська селищна рада Кам`янка-Бузького району прийняла рішення № 7 відповідно до якого вирішила передати безкоштовно у приватну власність земельну ділянку ОСОБА_4 - для ведення особистого селянського господарства, площею 0,1211 га, яка є прилеглою до присадибної земельної ділянки та знаходиться в АДРЕСА_1 .